25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 638/18907/17
провадження № 61-10339ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди та
У грудні 2017 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з ОСОБА_1 вартість спожитої теплової енергії в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі
5 410,26 грн за період з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2017 року, суму інфляційних витрат 72,85 грн, 3 % річних 13,52 грн та судовий збір 1600,00 грн.
Зазначало, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху № 3-6, 6 а літ. «А-4» у житловому будинку на
АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв. м, з централізованою системою теплопостачання.
20 листопада 2017 року складено акт обстеження системи теплопостачання, що є підставою для нарахування за використану теплову енергію без укладення письмового договору власником приміщення. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
За період користування тепловою енергією з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2017 року відповідачкою спожито теплової енергії на суму 5 410,26 грн, однак до цього часу заборгованість не сплачена. Постачання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення. Приміщення не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення здійснювався розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.
23 березня 2019 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з клопотанням про зміну відповідача на ОСОБА_2 та 30 квітня 2021 року з уточненнями до позову, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 вартість спожитої теплової енергії в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 5 410,26 грн за період з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2017 року, суму інфляційних витрат 72,85 грн, 3 % річних 13,52 грн та судовий збір 1 600,00 грн.
Вказувало, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 березня 2019 року вбачається, що нежитлові приміщення цокольного поверху № 3-6, 6 а в житловому будинку АДРЕСА_1 з 13 жовтня 2015 року на підставі договору про розірвання договору дарування належать ОСОБА_2
17 квітня 2019 року складено акт обстеження системи теплоспоживання, яким встановлено, що система теплопостачання приміщень єдина із системою теплопостачання житлового будинку. Акт направлено ОСОБА_2 , однак договору з теплопостачальною організацією не укладено, заборгованість не сплачено.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила:
- визнати неправомірними дії КП «Харківські теплові мережі» по нарахуванню їй заборгованості щодо вартості спожитої теплової енергії в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 5 410,26 грн за період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року, інфляційних втрат 72,85, 3 % річних 13,52 грн та судового збору 1 600,00 грн;
- винести окрему ухвалу про вчинення службовими особами КП «Харківські теплові мережі» кримінального правопорушення за фактом фальсифікації документів та зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов'язків по справі, яку направити правоохоронним органам;
- стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 200,00 грн;
- визнати недійсними акт звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «Харківські теплові мережі» та нею
від 29 листопада 2017 року, акти підключення та відключення від 20 жовтня
2016 року № 177/5064, від 03 квітня 2017 року № 177/6510 та додатки до них, акт обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 20 листопада 2017 року
№ 177/987, складені КП «Харківські теплові мережі» щодо спожитої теплової енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вона не є власником приміщень, які обслуговує КП «Харківські теплові мережі» шляхом надання послуг опалення, про що вона неодноразово повідомляла підприємство, однак її звернення ігноруються. КП «Харківські теплові мережі» не зверталось до неї з вимогами щодо укладення договору. Жодного листа, акта звіряння відпуску-отримання теплової енергії, актів підключення та відключення вона не отримувала.
Акт обстеження від 20 листопада 2017 року є сфальсифікованим та підробленим, вона жодного разу не була присутня при будь-якому обстеженні. КП «Харківські теплові мережі» не має права вимагати від неї оплату за послуги, стягнення з неї заборгованості є протиправним, позивач зловживає своїми правами як монополіст на ринку. Вона є пенсіонеркою, інвалідом 2 групи, та безпідставне нарахування їй заборгованості, постійні необґрунтовані вимоги, нервування та необхідність звернення за юридичною допомогою змушують її переживати стрес, погіршують стан здоров'я, завдають моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 5 000,00 грн.
24 вересня 2025 року рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) позовні вимоги за первісним позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2017 року в розмірі 5 410,26 грн, суму інфляційних витрат у розмірі
72,85 грн та 3 % річних у розмірі 13,52 грн, а також судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди відмовлено.
03 липня 2025 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року залишено без змін.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» відмовити, справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою законом підсудністю.
Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
справи про розірвання шлюбу;
справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої чи апеляційної інстанції, такою її може визнати касаційна інстанція, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
У справі предметом позову за первісною позовною заявою є стягнення з ОСОБА_2 вартість спожитої теплової енергії в приміщенні за адресою:
АДРЕСА_1 , в розмірі 5 410,26 грн за період з
01 жовтня 2016 року до 30 квітня 2017 року, суму інфляційних витрат 72,85 грн,
3 % річних 13,52 грн та судовий збір 1 600,00 грн, а всього 7 096,63 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн).
Предметом позову за зустрічною позовною заявою є визнання неправомірними дії КП «Харківські теплові мережі» по нарахуванню ОСОБА_1 заборгованості щодо вартості спожитої теплової енергії в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 5 410,26 грн за період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року, інфляційних втрат 72,85, 3 % річних 13,52 грн та судового збору 1 600,00 грн. Винесення окремої ухвали про вчинення службовими особами КП «Харківські теплові мережі» кримінального правопорушення за фактом фальсифікації документів та зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов'язків по справі, яку направити правоохоронним органам. Стягнення з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 5 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 200,00 грн. Визнання недійсними акта звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 від 29 листопада 2017 року, акти підключення та відключення від 20 жовтня
2016 року № 177/5064, від 03 квітня 2017 року № 177/6510 та додатки до них, акта обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 20 листопада 2017 року
№ 177/987, складені КП «Харківські теплові мережі» щодо спожитої теплової енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічна позовна заява є справою незначної складності та з ціною позову 18 296,63 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн).
Тобто справа за первісним та зустрічним позовами є незначної складності з ціною позову 25 393,26 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн).
У касаційній скарзі заявниця не зазначила, що розгляд справи в касаційному суді має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для ОСОБА_1 .
Посилання заявниці на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі за відсутності переконливих доводів підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу.
Доводи заявниці про те, що клопотання позивача за первісним позовом про заміну відповідачки ОСОБА_1 на відповідача ОСОБА_2 , судом першої інстанції не розглянуто, у зв'язку з чим не визначено її статус як учасника справи за первісним позовом, те, що вона неодноразово зверталася до суду з клопотанням постановити ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, чого судом першої інстанції зроблено не було, та що справа розглянута з порушенням підсудності, передбаченої частиною першою статті 30 ЦПК України, є безпідставними.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 28 березня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) уточнений позов КП «Харківські теплові мережі» від 30 квітня 2021 року прийнято до провадження. Залучено в якості відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2
22 листопада 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду першої інстанції від 30 квітня 2023 року залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження в цивільній справі за первісним позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди. Призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року цивільну справу за первісним позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди, розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
03 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року в справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не встановив порушень процесуальних норм права судом першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У даній справі предметом первісного позову є стягнення заборгованості, зустрічного позову є визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Тому судами не було порушено підсудності відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, оскільки спір у справі виник не щодо нерухомого майна, а щодо стягнення заборгованості та визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарги касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про визнання дій неправомірними, визнання актів неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська