27 серпня 2025 року
м. Київ
Справа № 522/22628/23
Провадження № 61-5866св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка Святослава Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року в складі колегії суддів Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сегеди С. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:
- змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду від 08 червня 2023 року (№ 522/5021/23), що стягуються в 1/4 частці від доходу ОСОБА_2 на сина;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на сина в твердій грошовій сумі в розмірі 40 100,00 грн щомісячно з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Вказувала, що з 2014 року перебувала в шлюбі з
ОСОБА_2. У 2021 році у подружжя народився син.
У 2023 році шлюб розірвано.
08 червня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси в справі № 522/5021/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Фактично з відповідача стягуються аліменти в розмірі 3 250,00 грн щомісячно. Однак ця сума є недостатньою, дохід відповідача набагато більший за середню заробітну плату в регіоні. Він займається підприємницькою діяльністю, є комп'ютерним програмістом. Часто отримує дохід в безготівковій формі. Його середньомісячний дохід становить приблизно 160 518,00 грн, що дозволяє йому сплачувати аліменти на дитину в розмірі 40 100,00 грн щомісячно.
Вона разом з сином зараз проживають у Грецькій Республіці, потреби дитини складають від 2 000,00 до 2 300,00 євро на місяць. Ніякої допомоги як біженці вони від Грецької Республіки не отримують. Періодично користуються допомогою української діаспори.
Відповідач є громадянином Молдови, отримує дотепер на свою картку соціальну допомогу дитині, яку не віддає їй як матері дитини. Дитина має генетичне і невиліковне захворювання, лікування якого потребує значних матеріальних затрат, які вона самостійно не може покрити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
01 серпня 2024 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду від 08 червня 2023 року в справі № 522/5021/23, що стягуються в розмірі 1/4 частки від доходу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , визначивши стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 20 000,00 грн щомісячно, починаючи з 21 листопада 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції керувався віком дитини (3 роки) та її потребами (харчування, одяг, орендоване матір'ю житло, потреба в іграшках, проведення часу на загальному дозвіллі), станом здоров'я (порушення розвитку), тим, що батьки проживають окремо (дитина проживає з матір'ю в іншій країні), матеріальним станом батька, який працює і отримує високі доходи (2 191 559,67 грн за 8 місяців 2023 року, тобто, 273 944,96 грн на місяць), станом здоров'я батька та відсутністю на його утриманні інших неповнолітніх дітей.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
01 квітня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з 21 листопада 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції при визначені аліментів у розмірі 20 000,00 грн не врахував, що обов'язок щодо забезпечення дитини покладається у рівних частинах на обох батьків, а не лише на одного з них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С. О. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, сформульовані в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 717/2052/16-ц, від 31 січня 2020 року в справі № 370/999/16-ц, від 18 червня 2020 року в справі № 909/965/16, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 16 червня 2021 року в справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року в справі № 46/603, від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19, від 15 вересня 2021 року в справі № 364/1139/19, від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19, від 08 листопада 2023 року в справі № 140/1322/22, від 24 липня 2024 року в справі № 646/857/18, щодо процедури прийняття та оцінки доказів на стадії апеляційного перегляду справи.Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Також апеляційний суд всупереч висновкам Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2022 року в справі № 128/2206/21, від 16 червня 2021 року в справі № 364/11949/19 не врахував поставлений дитині діагноз та погіршення її стану здоров'я, що, зокрема, потребує додаткових фінансових витрат на забезпечення належного лікування
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 червня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси в справі № 522/5021/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04 липня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси в справі № 522/5017/23 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
На підставі даних інформаційно-комунікаційної системи державної податкової служби дохід ОСОБА_2 від здійснення господарської діяльності склав:
01 січня до 31 грудня 2021 року - 1 419 167,50 грн;
01 січня до 02 травня 2022 року - 687 388,69 грн;
03 до 31 травня 2022 року - 51 233,35 грн;
01 до 30 червня 2022 року - 249 849,04 грн;
01 до 31 липня 2022 року - 0,00 грн;
01 до 31 серпня 2022 року - 165 825,00 грн;
01 до 30 вересня 2022 року - 426 759,00 грн;
01 до 31 жовтня 2022 року - 0,00 грн;
01 до 30 листопада 2022 року - 166 185,00 грн;
01 до 31 грудня 2022 року - 469 837,07 грн;
01 до 31 січня 2023 року - 0,00 грн;
01 до 28 лютого 2023 року - 176 875,26 грн;
01 до 31 березня 2023 року - 490 780,26 грн;
01 до 30 квітня 2023 року - 177 264,00 грн;
01 до 31 травня 2023 року - 0,00 грн;
01 до 30 червня 2023 року - 353 963,71 грн;
01 до 31 липня 2023 року - 0,00 грн;
01 серпня до 31 грудня 2023 року - 992 676,44 грн.
З аналізу наданої Акціонерним товариством (далі - АТ) «Універсал Банк» інформації про рух коштів на банківських рахунках відповідача:
- за період з 24 лютого 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу (кредит) 1 341 659,16 грн. Дата останньої операції - 02 січня 2023 року;
- за період з 24 лютого 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 0,00 грн;
- за період з 31 липня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 500,08 грн. Дата останньої операції - 05 жовтня 2020 року;
- за період з 05 жовтня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 10 016,93 грн. Дата останньої операції - 19 жовтня 2020 року;
- за період з 05 жовтня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 10 816,55 грн. Дата останньої операції - 26 жовтня 2020 року;
- за період з 26 жовтня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 5 005,39 грн. Дата останньої операції - 02 листопада 2020 року;
- за період з 27 жовтня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 659,10 грн. Дата останньої операції - 02 листопада 2020 року;
- за період з 02 листопада 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 385 322,36 грн. Дата останньої операції - 02 лютого 2021 року;
- за період з 04 грудня 2020 року до 11 березня 2024 року сума отриманого доходу 5 027,74 грн. Дата останньої операції - 11 січня 2021 року.
Із наданої АТ «УкрСиббанк» інформації про рух коштів на банківських рахунках відповідача:
- за період з 23 квітня 2019 року до 15 березня 2024 року (59 місяців) сума отриманого доходу (кредит) 3 712 640,50 грн. Дата останньої операції за рахунком - 15 березня 2024 року;
- за період з 15 вересня 2020 року до 15 березня 2024 року сума отриманого доходу (кредит) 5 000 доларів США. Дата останньої операції - 19 листопада 2020 року;
- за період з 20 серпня 2020 року до 15 березня 2024 року (42 місяці) сума отриманого доходу (кредит) складає 6 443 589,73 грн. Дата останньої операції - 15 березня 2024 року;
- за період з 19 серпня 2020 року по 15 березня 2024 року (42 місяці) сума отриманого доходу (кредит) 6 670 351,58 грн. Дата останньої операції - 05 березня 2024 року;
- за період з 19 серпня 2020 року по 15 березня 2024 року сума отриманого доходу (кредит) 24 385 доларів США. Дата останньої операції 03 березня 2021 року.
Із наданої АТ «ПриватБанк» інформації про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 11 березня 2024 року витрати склали 68 401,46 грн, надходження 62 991,80 грн. Послуги міжнародного переказу коштів, Swift: 11 грудня 2020 року - внесення коштів для переказу 1 500 дол. США; 27 листопада 2020 року - зарахування 1 500 дол. США; 24 листопада 2020 року - відправка 1 500 дол. США; 18 листопада 2020 року - поповнення своєї картки 1 500 дол. США.
ОСОБА_1 разом із сином з березня 2022 року проживають в Республіці Греції.
На підставі письмового договору, укладеного з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 орендує квартиру площею 90 кв. м. вартістю 400 євро на місяць. Строк оренди з 01 листопада 2023 року до 31 жовтня 2024 року.
Вартість комунальних послуг (придбання скрапленого газу) становить 300 євро на місяць.
Згідно з підтвердженням про надання медичних послуг дитині 18 липня 2024 року їх вартість становить 40 євро.
Дитина з 20 липня до 19 серпня 2024 року відвідує заняття в басейні, вартість 115 євро на місяць.
Зі звіту про лабораторний аналіз на виявлення синдрому Беквіта-Відемана (від 2022 року) в дитини ОСОБА_5 зазначений аналіз не підтвердився.
Із листа Центру профілактики та консультування від 22 липня 2024 року (наданий матір'ю) у дитини ОСОБА_5 підтверджено синдром Беквіта-Відемана.
Відповідач ОСОБА_2 має захворювання на вірус гепатиту «В».
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
За вимогами частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
У постанові від 17 серпня 2022 року в справі № 613/1185/19 Верховний Суд виснував про те, що серед питань, які має суд вирішити на стадії відкриття провадження у справі, є визначення, чи є повноважним національний суд для розгляду та вирішення спору, а у разі помилкового відкриття провадження у справі з порушенням правил про юрисдикцію спору - закрити таке судове провадження у зв'язку з тим, що він не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства національними судами України.
Процесуальне питання, яке повинні вирішити суди та є істотним для врегулювання спору судом України, є те, чи відноситься його вирішення до юрисдикції саме національного суду України, та за яких умов позивач у цій справі має право звернутися до національного суду України (див. постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 753/13059/23).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Якщо спірні правовідносини обтяжені іноземним елементом, то юрисдикція такого спору визначається за спеціальними правилами, закріпленими як у законах України, так і у міжнародно-правових договорах, положення яких є частиною національного законодавства України(див. постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 761/11261/23).
Водночас відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону № 1906-IV, частини другої статті 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Тож юрисдикція цього спору має визначатися насамперед не правилами національного цивільного процесу, а правилами відповідних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року підписана від імені України 07 липня 2010 року, ратифікована Україною 11 січня 2013 року, набрала чинності для України - 01 листопада 2013 року (далі - Конвенція про міжнародне стягнення аліментів). Країною-учасницею конвенції, зокрема, є Грецька Республіка.
Відповідно до статті 1 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів її метою є забезпечення ефективного міжнародного стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, зокрема шляхом: a) створення всеосяжної системи співробітництва між органами Договірних держав; b) забезпечення доступності заяв, які подаються для винесення рішень про утримання; c) забезпечення визнання та виконання рішень про утримання, а також d) передбачення ефективних заходів для негайного виконання рішень про утримання.
Для цілей цієї Конвенції: a) «кредитор» означає особу, якій утримання заборгували або передбачається, що заборгували; b) «боржник» означає особу, яка утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала (стаття 3 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів).
Згідно зі статтею 18 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів, яка регулює обмеження стосовно провадження, у випадках, коли рішення прийнято в Договірній державі, у якій кредитор має звичайне місце проживання, провадження стосовно зміни рішення або прийняття нового рішення не може бути порушене боржником у будь-якій іншій Договірній державі доти, доки кредитор залишається проживати в державі, де було прийнято рішення (пункт 1).
Пункт 1 не застосовується: a) у випадках, коли, за винятком спорів щодо зобов'язань про утримання стосовно дітей, існує письмова угода між сторонами про юрисдикцію такої іншої Договірної держави; b) у випадках, коли кредитор приймає юрисдикцію такої іншої Договірної держави, або висловивши це, або захищаючись по суті справи, не заперечуючи проти юрисдикції за першої доступної нагоди; c) у випадках, коли компетентний орган у державі походження не може здійснювати юрисдикції для зміни рішення або прийняття нового рішення чи відмовляється її здійснювати або d) у випадках, коли рішення, прийняте в державі походження, не може бути визнано або проголошено таким, що підлягає виконанню, у Договірній державі, де передбачається провадження для зміни рішення або прийняття нового рішення (пункт 2).
Із матеріалів справи вбачається, що з березня 2022 року ОСОБА_1 разом з їх спільною з відповідачем дитиною виїхали до Грецької Республіки в м. Афіни.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції Афін Грецької Республіки про тимчасове покладення на неї виключного батьківського піклування над дитиною та стягнення з ОСОБА_2 тимчасового грошового утримання в розмірі 1000,00 євро кожного місяця (т. 2, а. с. 168-174).
30 серпня 2024 року рішенням № 6068/2024 Суду першої інстанцій у складі одного члена суду м. Афіни покладено тимчасово на ОСОБА_1 виключну батьківську опіку над неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 сплачувати ОСОБА_1 , яка здійснюватиме виключну батьківську опіку, тимчасові аліменти на сина ОСОБА_5 у перші 3 дні кожного місяця в розмірі 500 євро, з нарахуванням законних відсотків у разі затримки, з дня сплати до повного погашення (т. 2, а. с. 241-245).
У своєму рішенні Суд першої інстанцій у складі одного члена суду м. Афіни констатував, що заяву із таким змістом та запитами було передано на розгляд цьому суду, який має міжнародну юрисдикцію для вирішення спору (статті 3, 8 Регламенту Ради Європейського Союзу 2201/2003 «Про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у сімейних справах і справах, що стосуються обов'язків батьків», стаття 3 Регламенту Ради Європейського Союзу 4/2009 «Про юрисдикцію, застосовне право, визнання та виконання рішень та співпрацю у справах, що стосуються питань про зобов'язання зі сплати аліментів»), оскільки відповідач з точки зору сплати аліментів та здійснення батьківської опіки проживає на території Грецької Республіки на момент подання позовної заяви, цей суд має матеріальну та територіальну юрисдикцію (стаття 683 пар. 1, 4 Цивільного процесуального кодексу) в рамках процедури забезпечувальних заходів (стаття 682 пар. 1 Цивільного процесуального кодексу), і заява є законною, обґрунтованою відповідно до положень статей 1485, 1486, 1489 пар. 2, 1493, 1496, 1498, 1510, 1511, 1512, 1513, 1514, 1518 Цивільного кодексу, 729 та наступних, 735, 176 Цивільного процесуального кодексу. Отже, позовну заяву надалі має бути розглянуто по суті.
Також встановлено, що сторони судового процесу проживають окремо на території Грецької Республіки, де знаходяться зараз як шукачі притулку з часу безпосередньо після початку «спеціальної військової операції» та вторгнення росії в Україну, а саме з березня місяця 2022 року до сьогодні. Дитина сторін живе зі своєю матір'ю, у безпеці та злагоді, і тому, зважаючи на її юний вік, бажання матері здійснювати над нею батьківську опіку, згоду батька та відсутність ймовірності негативного впливу на фізичний та психічний розвиток будь-яких дій позивачки, які можуть зашкодити дитині, треба тимчасово покласти на позивачку виключну батьківську опіку з метою забезпечення постійних умов проживання дитини. Здійснення опіки над дитиною також включає видачу матері, яка здійснює опіку, проїзних документів на ім'я дитини, поновлення картки шукача притулку або посвідки на проживання (т. 2, а. с. 243).
Як вже зазначалося, у справі є підтвердження про проживання дитини у Грецькій Республіці й розгляд справи щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом цієї держави. Підтверджене проживання у Грецькій Республіці і позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , який є громадянином Молдови.
Водночас у справі, яка переглядається, суди зазначеного не врахували та не дослідили питання належної юрисдикції спору.
Такі порушення судами норм цивільного процесуального справа відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка Святослава Олександровича задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська