18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 161/20046/24
провадження № 61-9383ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюк Майї Ярославівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 червня 2025 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії, та
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (далі - ПрАТ «Волиньобленерго») звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 вартість необлікованої електричної енергії в сумі 16 785,23 грн та відшкодувати судові витрати.
Зазначало, що міжПрАТ «Волиньобленерго» та відповідачем шляхом приєднання ОСОБА_1 до публічного договору, укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01 січня 2019 року
№ 529-977102 на об'єкт індивідуального побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 , за яким оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії.
20 червня 2024 року працівниками ПрАТ «Волиньобленерго» під час проведення перевірки засобу обліку електричної енергії споживача було виявлено вчинене ОСОБА_1 порушення підпункт 5 пункту 8.4.2 Правил розподілу ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме самовільне підключення після відключення через електролічильник в поверховому щиті методом зриву пломби з клемної кришки засобу обліку без порушення схеми обліку.
20 червня 2024 року, в зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 , за фактом виявленого порушення уповноваженими працівниками ПрАТ «Волиньобленерго» в присутності голови Об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуБуська С. Ю. було складено акт про порушення та схему електроживлення споживача, примірник якого було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом.
У пункті 11 акта про порушення було зазначено, що засідання комісії з його розгляду відбудеться 11 липня 2024 року о 10 год. за адресою: м. Луцьк,
вул. Яремчука Назарія, 4.
11 липня 2024 року відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго», на якому комісія встановила, що споживач здійснив порушення ПРРЕЕ, а саме самовільне підключення електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку, чим порушив підпункт 5 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, та вирішила провести нарахування згідно з пунктом 8.4.11 ПРРЕЕ за 118 діб до дня виявлення порушення ПРРЕЕ, про що складено протокол від 11 липня 2024 року № 1206. Розрахунок обсягу вартості необлікованої електричної енергії склав 16 785,23 грн.
Копії протоколу комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ
ПрАТ «Волиньобленерго» від 11 липня 2024 року № 1206 та рахунку вартості необлікованої електричної енергії було надіслано відповідачу листом
від 11 липня 2024 року.
Унаслідок неправомірних дій відповідача ПрАТ «Волиньобленерго» завдано майнову шкоду на суму необлікованої електроенергії. Надісланий відповідачу з протоколом комісії рахунок за електричну енергію залишився неоплаченим.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії
ПрАТ «Волиньобленерго» від 11 липня 2024 року, яке оформлене протоколом засідання від 11 липня 2024 року № 1206.
Зазначає, що в акті ПрАТ «Волиньобленерго» від 20 червня 2024 року № 000863 зазначено, що пломба ПрАТ «Волиньобленерго» на клемній кришці електролічильника зірвана. Він не підписував акт про пломбування та передачу на збереження засобів обліку та пломб на них від 23 лютого 2024 року, тому факт зриву останнім пломби з клемної кришки засобу обліку є недоведеним.
Вважає, що буквальне тлумачення глави 8.4 ПРРЕЕ не дозволяє оператору системи визначати обсяг та вартість необлікованої електричної енергії у разі фіксування порушення, передбаченого підпунктом 5 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, без проведення відповідної експертизи. Така експертиза не проводилася, акт про порушення від 20 червня 2024 року № 000863 містить ряд суперечливих відомостей, а також оформлений не у відповідності до вимог закону. В акті заповнено не всі графи,не зазначено імен і по батькові осіб, які його склали.
Надані ПрАТ «Волиньобленерго» докази про надіслання ОСОБА_1 акта про порушення не є належними та такими, що підтверджують його повідомлення про засідання комісії.
Також не всі графи заповнені в протоколі засідання комісії від 11 липня 2024 року № 1206. Відсутній підпис зазначеного в протоколі члена комісії Новікова О. Під час оформлення протоколу комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ
ПрАТ «Волиньобленерго» від 11 липня 2024 року № 1206 період, за який визначалася вартість необлікованої електричної енергії, обрахований невірно.
24 березня 2025 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов ПрАТ «Волиньобленерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Волиньобленерго» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 16 785,23 грн та 3 028 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
11 червня 2025 року постановою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня
2025 року в оскаржуваній частині про відмову в зустрічному позові залишено без змін.
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Степанюк М. Я. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 червня 2025 року, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
справи про розірвання шлюбу;
справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої чи апеляційної інстанції, такою її може визнати касаційна інстанція, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
У справі предметом позову за первісною позовною заявою є стягнення з ОСОБА_1 вартості необлікованої електричної енергії в сумі 16 785,23 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн).
Предметом позову за зустрічною позовною заявою є визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ «Волиньобленерго» від 11 липня 2024 року, яке оформлене протоколом засідання від 11 липня 2024 року № 1206, що є справою незначної складності.
Тобто справа за первісним та зустрічним позовами є незначної складності з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявниця оскаржує судові рішення лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.
У касаційній скарзі заявниця не зазначила, що розгляд справи в касаційному суді має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для ОСОБА_1 .
Посилання заявниці на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарги касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюк Майї Ярославівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 24 березня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 11 червня 2025 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська