Справа № 502/1170/25
29 серпня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Балан М.В.,
за участю секретаря судового засідання Кітреску О.М.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
визнання права власності на спадкове майно, -
В провадженні Кілійського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 502/1170/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 а про визнання права власності на спадкове майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та дружина відповідача - ОСОБА_3 , після смерті якої, залишилося спадкове майно, яке складається з :
- земельних ділянок площею 1,5987 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0211 та площею 1,5911 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0210, в межах згідно з планом, які знаходяться на території Десантненської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 080593 виданий 01.02.2001 року, витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5319477262021 від 14.12.2021 року та витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-1217186182021 від 14.12.2021 року.
При житті 07.03.2024 року ОСОБА_3 склала заповіт за яким все своє майно на що вона матиме право за законом заповідала позивачу ОСОБА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 відповідно до ст. 1261 та ст. 1233 ЦК України є спадкоємцем як за законом так і за заповітом, до майна померлої матері та прийняв спадщину фактичну, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як на момент смерті постійно проживав зі спадкодавцем за однією адресою.
Між тим, при зверненні позивача до нотаріальної контори за оформленням спадщини, йому було надане усне роз'яснення, що через оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку неможливо та позивачу необхідно звернутися до суду за вирішенням цього питання.
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:
-визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Десантненської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, площею 1,5987 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0211 та площею 1,5911 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0210, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 080593 виданий 01.02.2001 року, витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5319477262021 від 14.12.2021 року та витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-1217186182021 від 14.12.2021 року, в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги позивача, який є його сином - визнає в повному обсязі. Також зазначив, що на усе спадкове майно, яке залишилось після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 він не претендує та в подальшому претендувати не буде. З заявою про прийняття спадщини не звертався та звертатись не буде, на обов'язкову частку від спадкового майна також не претендує та в подальшому претендувати не буде.
На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін, ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні у зв'язку з визнанням відповідачем позову та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 200, 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 зареєстрованого 12.11.1978 року Десантненським сільбюро ЗАГС Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 12.11.1978 року, про що було складено відповідний актовий запис №24 від 12.11.1978 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_5 », /а.с.11/.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 зареєстрованого 20.10.1999 року Виконкомом Десантнеської сільської ради Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було складено відповідний актовий запис №24 від 20.10.1999 року. Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , /а.с.12/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстрованого 18.12.2024 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 570 від 18.12.2024 року, /а.с.4/.
Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 080593, виданого 01.02.2001 року головою Десантненської сільської Ради народних депутатів, вбачається, що ОСОБА_3 , яка проживає в с. Десантне, Кілійського району, на підставі рішення XIV сесії XXIII скликання Десантненської сільської Ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 01 грудня 2000 року № 2, передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,19 гектарів (яка складається з двох земельних ділянок площею 1,60 га та площею 1,59 га), яка розташована на території Десантненської сільської ради Кілійського району Одеської області, масив № НОМЕР_5 ділянка № НОМЕР_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1557, /а.с. 14/.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5319477262021 від 14.12.2021 року та Витягу №313837370 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2022 року встановлено, що земельна ділянка площею 1,5987 га, кадастровий номер 5122380800:01:01:0211, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Десантненської сільської ради Кілійського району Одеської області, на підставі Державного акту серії І-ОД № 080593 від 01.02.2001 на праві власності належить ОСОБА_3 , /а.с.15-17;22/.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1217186182021 від 14.12.2021 року та Витягу №313838656 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2022 року встановлено, що земельна ділянка площею 1,5911 га, кадастровий номер 5122380800:01:01:0210, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Десантненської сільської ради Кілійського району Одеської області, на підставі Державного акту серії І-ОД № 080593 від 01.02.2001 на праві власності належить ОСОБА_3 , /а.с.18-21/.
Відповідно до повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 721/01-16 від 11.08.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82120225 від 06.08.2025 року. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82120268 від 06.08.2025 року заповіт за номером у Спадковому реєстрі 72562073, номером в реєстрі нотаріальних дій 1-2, датою посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповідачем якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чинний, /а.с.29-31/.
Згідно заповіту від 07.03.2024 року, посвідченого старостою виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за реєстровим № 1-2 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, без будь-якого примусу як фізичного так і морального, на випадок своєї смерті, зробила таке розпорядження: усе її майно нерухоме та рухоме, де воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /а. с. 13/.
Згідно акту про встановлення факту проживання особи від 27.08.2025 року, складеного депутатом Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав та був зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , доглядав за нею, лікував її, у зв'язку зі станом здоров'я, вони вели спільне господарство, а після смерті син ОСОБА_1 здійснював поховання своєї матері, /а.с.37/.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про підтвердження факту належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки площею 3,19 гектарів (яка складається з двох земельних ділянок площею 1,60 га та площею 1,59 га), яка розташована на території Десантненської сільської ради Кілійського району Одеської області, масив № НОМЕР_5 ділянка № НОМЕР_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 080593, виданого 01.02.2001 року.
Стосовно визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як вказано в ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Як вказано в п. 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до п. п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як зазначено в п. п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідач, як спадкоємець за законом, відмовився від прийняття спадщини на користь позивача, однак позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів та позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. ст. 12, 81, 207, 259, 263, 315 ЦПК України, ст. ст. 16,1225, 1233, 1261, 1268, ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Десантненської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, площею 1,5987 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0211 та площею 1,5911 га, кадастровий номер 5122380800:01:001:0210, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 080593 виданий 01.02.2001 року, витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5319477262021 від 14.12.2021 року та витягу з ДЗК про земельну ділянку №НВ-1217186182021 від 14.12.2021 року, в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан