Справа № 947/29342/25
Провадження № 1-кс/947/12359/25
27.08.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника ТОВ «ЕКЛІПСІС» - адвоката ОСОБА_4 , під час розгляду у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000192 за ч.ч.1,2 ст.364 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, головним управлінням Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000000192 від 18.02.2025 за ч.ч.1,2 ст.364 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що оператори ринку з паркування у м. Одесі разом із спільниками, використовуючи наявні корупційні зв'язки в органах місцевого самоврядування, а саме у Департаменті транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради та КП «Одестранспарксервіс» Одеської міської ради, домоглися укладання договорів на експлуатацію майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі без законних на те підстав, без проведення належних конкурсних процедур та з порушенням встановлених договорами кількості паркомісць.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, 13.08.2025 під час санкціонованого обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катериненська), буд. 78, де здійснює свою діяльність адвокат ОСОБА_4 (свідоцтво 003193 від 21.02.2018) виявлено та вилучено майно перелік якого зазначено у клопотанні прокурора.
Постановою слідчого від 13.08.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст.98 КПК України, визнано речовими доказами.
Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Представник ТОВ «ЕКЛІПСІС» - адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, окремо зазначив, що за адресою м.Одеса, вул. Європейська (Катериненська), буд.78, здійснює свою діяльність адвокат ОСОБА_5 , дозвіл на проведення обушку приміщення, де здійснює адвокатську діяльність остання, слідчим суддею не надавався. Зауважив на суттєві порушення з боку органу досудового розслідування під час проведення обшуку. Зазначив, що вилучені документи містять адвокатську таємницю та порушують гарантії адвокатської діяльності згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника ТОВ «ЕКЛІПСІС», вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчою під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги п.3 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у матеріалах, долучених до клопотання відсутні будь-які факти, які підтверджують кому саме належить вилучене під час проведеного 13.08.2025 року за адресою: м.Одеса, вул. Європейська (Катериненська), буд. 78, майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.364 КК України.
Так, під час судового засідання адвокат ОСОБА_4 надав відомості, щодо належності частини вилученого майна іншій особі, що здійснює адвокатську діяльність за адресою: м.Одеса, вул.Європейська (Катериненська), буд.78, а саме адвоката ОСОБА_5 .
В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000192 за ч.ч.1,2 ст.364 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1