Березівський районний суд Одеської області
28.08.2025
Справа № 494/1133/25
Провадження № 2/494/591/25
28.08.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/1133/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-
29.05.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Ухвалою суду від 30.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.06.2025 року (а.с.30).
Ухвалою суду від 25.06.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 16.07.2025 року, а також витребувано з Пересипської державної нотаріальної контори м. Одеса відомості щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.52).
09.07.2025 року до суду надійшов лист від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса з якого вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 , не заводилася (а.с.56).
Позивач у позовній заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , після смерті бабусі її мати - ОСОБА_3 прийняла у спадщину земельну ділянку площею 5,97 га., кадастровий номер 5121281200:01:001:0090, але переоформити не встигла, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Позивач вказала, що після смерті її бабусі та матері вона залишилася єдиною спадкоємицею, тому з цих підстав звернулася до Березівської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав, однак їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та рекомендовано захищати свої права у судовому порядку. ОСОБА_1 також вказує, що до відкриття спадини, бабуся, мати та вона проживали разом за однією адресою, вели спільне господарство в АДРЕСА_1 . Вважає, що вона як спадкоємець першої черги, має право за законом на вищевказану земельну ділянку, інших спадкоємців, окрім неї, які б претендували на спадщину ОСОБА_2 , не має. У зв'язку з вказаним, позивач просить встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 року.
У судове засідання 28.08.2025 року позивач не з'явилась, однак 28.08.2025 року від її представника до суду надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с.67).
Представник відповідача у судові засідання 16.07.2025 року та 28.08.2025 року також не з'явився, разом з тим 12.06.2025 року та 16.07.2025 року на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, вказали, що заперечень проти задоволення позовної заяви не мають (а.с.34,58).
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Вивчивши матеріали справи, врахувавши заяву представника позивача та представника відповідача про розгляд справи без їх участі, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6), після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме, на земельну ділянку, розміром 5,97 умовних кадастрових га, розташовану на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №005504 (а.с.8).
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_3 , однак остання не встигла прийняти спадщину, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №4 (а.с. 7).
Водночас, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах доказами: свідоцтвом про народження та витягами з державних реєстрів актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбів (а.с.10-13)
ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця на вищевказане спадкове майно. зверталась до Березівської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав., однак нотаріусом роз'яснено, що позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини після спливу встановленого шестимісячного строку, з питання продовження строку для прийняття спадщини, необхідно звернутись до суду (а.с.15).
Згідно повідомлення Пересипської державної нотаріальної контори в м. Одеса від 09.07.2025 року, вбачається, що за даними архіву до майна померлої ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася (а.с.56).
Згідно довідки виданої Гуляївською сільською радою Березівського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . По день її смерті з нею проживали та були зареєстровані її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).
Статтею 548 ЦК УРСР, встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.
Суд зазначає, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Нормою ст. 392 ЦК України, передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Враховуючи те, що встановлення факту породить для позивача певні юридичні наслідки (можливість оформлення права на спадщину) та іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та встановити факт прийняття її матір'ю ОСОБА_3 спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 .
Факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 , також, у свою чергу, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері повністю підтверджується дослідженими судом доказами (письмовими доказами), які відповідають критеріям належності і допустимості, у своїй сукупності є достатніми та сумнівів у своїй достовірності не викликають.
Таким чином, суд доходить обґрунтованого переконання про наявність достатніх підстав вважати доведеність факту, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину у вигляді права на земельну ділянку, розміром 5,97 умовних кадастрових га, за кадастровим номером 5121281200:01:001:0090, розташованому на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Таким чином, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, з огляду на відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 , позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на вищезазначену земельну ділянку, не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право позивача, а саме право на земельну ділянку у порядку спадкування, не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права. З огляду на обґрунтованість заявлених вимог, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст.10,11,76-80,133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Березівської міської ради Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_2 , на час її відкриття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку, площею 5.9707 га з кадастровим номером 5121281200:01:001:0090, що підтверджене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії І-ОД №005504, розташовану на території колишньої Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Березівська міська рада Одеської області (пл. Генерала плієва, 9, м. Березівка Одеської області, ЄДРПОУ 04056842).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.08.2025 року.
Суддя І.А. Римар