Березівський районний суд Одеської області
вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300
29.08.2025
Справа № 494/644/25
Провадження № 1-кп/494/91/25
29.08.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області кримінальне провадження №12025162260000060 від 27.01.2025 р щодо обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України,-
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 19.01.2025 приблизно о 01:00 год., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, під час перебування біля домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у нього виникла сварка з ОСОБА_5 .
В ході сварки, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 кулаками обох рук завдав декілька ударів в область обличчя ОСОБА_5 , від яких останній впав на землю.
У продовження свої злочинних дій, ОСОБА_4 взяв дерев'яну палицю та завдав нею та ногами множинних ударів в область голови, тулубу, спині, руках та ногах ОСОБА_5 , який у цей час лежав на землі.
Своїми неправомірними діями, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів поперечних відростків поперекових хребців L2-L3 з обох сторін та правого поперечного відростка L4; легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді струсу головного мозку, однієї забитої рани лівої тім'яної ділянки та однієї забитої рани верхньої губи, синця правої навколоочної ділянки та крововиливу в склеру правого ока, що є єдиним комплексом закритої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді одного синця лівого стегна.
На розгляд суду досудовим слідством внесено обвинувачення ОСОБА_4 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Судом встановлено, що з урахуванням обвинувачення, внесеного на розгляд суду, вказаними умисними діями ОСОБА_4 скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засіданні 29.08.2025 року не з'явився. Одночасно 10.07.2025 р від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутності. Обвинувачення підтримує та просить призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - КПК України), з урахуванням того, що усі сторони просили суд про однаковий порядок дослідження доказів, що полягав у дослідженні пояснень обвинуваченого та письмових характеризуючих доказів, наданих суду та за відсутності заперечень сторін, з урахуванням розуміння сторін обставин справи, змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам правові наслідки таких їх дій про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити вирок в апеляційному порядку з підстав не встановлення обставин, доказів про які суду сторони не надали, суд задовольнив вказані клопотання і встановив порядок дослідження доказів, про який просили сторони.
Крім того, суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Будучи допитаним під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчинені кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та надав суду пояснення про те, яким чином ним було скоєно кримінальне правопорушення, що він щиро розкаюється та запевнив, що в подальшому не буде вчиняти таких дій .
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліку.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 передбачених статтею 66 КК України, суд відносить визнання вини та щире каяття.
На думку суду, ціллю вказаного зізнання та щирого каяття є можливість отримання більш м'якого покарання, що є природним правом кожного обвинуваченого, яким обвинувачений скористався.
Обставини, які обтяжують обвинуваченому покарання згідно статті 67 КК України - відсутні
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 у вироку суд обговорює питання призначення покарання. Так, державний обвинувач просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за частиною першою статті 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75,76 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього відповідних обов'язків. Обвинувачений просив суворо не наказувати. Потерпілий просив у своїй заяві призначити покарання відповідно до чинного законодавства.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, наданих суду відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкості вчинення ним злочину, позицію державного обвинувача та самого обвинуваченого, з врахуванням ставлення обвинуваченого до вчинення діяння та наслідків діянь, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за частиною першою ст.122 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення , а саме на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов'язків строком на один рік.
Цивільний позов по справі - не заявлений. Витрати на експерта - відсутні. Заходи забезпечення - не обирались.
Речові докази по справі - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 374 КПК України, ч. 1 ст. 122 КК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, призначивши йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Заходи забезпечення кримінального провадження -не застосовувалися.
Речові докази- відсутні. Цивільний позов у справі -не заявлено.
Судові витрати -відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подачі апеляції - з моменту винесення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1