Справа № 459/1470/25
Провадження № 2/459/370/2025
(заочне)
29 серпня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Органу опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей
05.05.2025 позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, у якому просить розірвати шлюб, укладений між ними та визначити місце проживання їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із позивачкою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 лютого 2012 року між нею та відповідачем було укладено шлюб у Франківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. Від спільного шлюбу подружжя мають двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За словами позивачки, їхнє подружнє життя фактично припинилося у зв'язку з тим, що відповідач перебуває у полоні внаслідок військової агресії. Його місце перебування відоме лише частково, а дата повернення до сім'ї залишається невизначеною. Така тривала відсутність чоловіка унеможливлює спільне проживання та ведення господарства, а тому збереження шлюбу, на думку позивачки, суперечить її власним інтересам та інтересам дітей. Позивачка зазначила, що діти постійно проживають разом з нею у місті Шептицькому Львівської області, де вона створила належні умови для їхнього проживання, виховання та розвитку. Позивачка зазначила, що після повернення відповідача з полону вона не заперечуватиме проти його спілкування з дітьми у формі, що відповідатиме їхнім правам та інтересам. З огляду на зазначені обставини, позивачка просить позов задовольнити.
Ухвалою від 08.05.2025 судом відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 29.07.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.
21.08.2025 сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Позивачка подала до суду заяву, в якій просила розгляд даної справи проводити у її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить такі задовольнити та не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також вказав, що рішення виконавчого комітету Шептицької міської ради від 17.06.2025 про доцільність проживання неповнолітніх дітей разом із позивачкою підтримує.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 29 серпня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 21 серпня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 29 серпня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24.02.2012 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 65 (а. с. 7).
Від подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.12.2019 Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а. с. 20) та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 26.12.2019 Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а. с. 22).
Відповідно до витягів з Реєстру територіальної громади від 21.01.2025 діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Із акту обстеження умов проживання від 21.08.2025 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 проживають позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 62).
Також в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт перебування відповідача ОСОБА_2 у полоні, зокрема, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 №332 від 14.12.2022, лист Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 27.08.2022, довідкою №7862 від 02.06.2023, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а. с. 9 - 18).
Відповідно до повідомлення Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області № 17729/40/07/22 від 03.11.2022 у провадженні ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області перебувають матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141370000189 від 14.04.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 п.1 ст. 115 KK України (із додатковою відміткою, щодо попередньої кваліфікації «безвісти зниклий»), по факту встановлення місця знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_4 , який 02.03.2022 року у складі 24-окремоїмеханізованої бригади м. Яворова, який направився у місто для ведення військових дій м (а. с. 8).
У зв'язку із тривалою відсутністю відповідача позивачка просить розірвати шлюб, а також визначити місце проживання їх спільних дітей з нею.
При ухваленні рішення суд керується наступними нормами.
Відповідно до ст. ст. 104 - 105 СК України шлюб може припинятися внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у полоні, він тривалий період відсутній, ведення спільного господарства на даний є неможливим, а тому позивачка наполягає на розірванні шлюбу.
При таких обставинах суд дійшов висновку, що подальше спільне проживання сторін та збереження їх сім'ї є неможливе та суперечитиме моральним засадам суспільства, а відтак шлюб між ними слід розірвати.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання спільних дітей з позивачкою суд прийшов до наступного висновку.
Як вже було зазначено вище, у шлюбі у сторін народились двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У витягах з реєстру Шептицької територіальної громади №2025/000825198, №2025/000825195, які містяться у матеріалах справи зазначено, що малолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 19,21).
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з реєстру Шептицької територіальної громади №2025/000834907 від 21.01.2025 (а. с. 25).
Разом із тим, згідно із актом обстеження умов проживання від 21.08.2025, складеним у присутності представників відділу у справах дітей Шептицької міської ради за адресою: м. Шепптицький, вул. Івасюка, 9/98,100 там проживають: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для виховання та розвитку дітей створені належні умови для повноцінного відпочинку, сну та навчання. У дітей є окремі кімнати, у кожного окреме місце для сну. Діти забезпечені одягом та взуттям по сезону ( а. с. 62).
Із витягу з рішення №146 від 17.06.2025 Виконавчого комітету Шептицької міської ради «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» встановлено, що проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із позивачкою, ОСОБА_1 є доцільним (а. с. 54).
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Згідно ч.3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
У відповідності до ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей (1991р), предметом цієї Конвенції є підтримка у найвищих інтересах дітей їхніх прав. Зі змісту ст. 3 Конвенції вбачається, що першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - батько дітей ОСОБА_2 , перебуває у полоні внаслідок військової агресії, що об'єктивно позбавляє його можливості брати участь у вихованні дітей та забезпеченні належних умов для їхнього проживання. Час його повернення до сім'ї залишається невідомим.
Неповнолітні діти - ОСОБА_5 2012 року народження та ОСОБА_2 2014 року народження - фактично постійно проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 за її місцем проживання. Позивачка забезпечує їм належні побутові умови, дбає про їхнє виховання, навчання та розвиток, що було перевірено Органом опіки та піклування при наданні висновку про доцільність проживання дітей із матір'ю, а також судом при розгляді даної справи. Діти перебувають матеріальному утриманні матері, яка, крім власних доходів, отримує грошове забезпечення від військової частини та державні виплати у зв'язку з перебуванням батька в полоні.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що фактично цей спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір'ю дітей, з якою вони і так фактично проживали і продовжують проживати. Батько дітей не вимагає та не може вимагати зміни місця проживання дітей через перебування у полоні. У справі відсутні докази того, що мати дітей забороняє батьку бачитися з ними. Більше того, позивачка в позовній заяві зазначає, що після повернення відповідача з полону вона не буде перешкоджати у його спілкуванні з дітьми.
З урахуванням наведеного позивачем не доведено, що на час звернення її до суду з позовом про визначення місця проживання дітей (які фактично проживали і на даний час продовжують проживати разом із нею) порушуються її права.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2025 у справі № 953/2568/23 виснував, що судове рішення у справі про визначення місця проживання дитини з одним із батьків може бути ухвалено, коли між батьками немає домовленості про те, з ким із них буде проживати дитина.
Натомість у даній справі діти постійно проживають з позивачем, даних про те, що відповідач заперечує щодо проживання дітей разом із позивачем немає, а тому доводи позивачки щодо наявності підстав для визначення місця проживання дітей з нею за рішенням суду є помилковими, оскільки суд уповноважений на це у випадку недосягнення згоди між батьком і матір'ю.
Ураховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини та конкретну сімейну ситуацію, суд дійшов висновку про відмову у цій частині позову, зважаючи на відсутність правових підстав для втручання держави у сімейні відносини сторін, пов'язані з місцем проживання їх спільних дітей та недоведеністю порушення (невизнання або оспорювання) прав і законних інтересів позивача та/або дітей як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення даного рішення.
За таких обставин і міркувань суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою був сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн за дві позовні вимоги: про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей.
З огляду на те, що позов задоволено частково, а саме - у частині розірвання шлюбу, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеній позовній вимозі, тобто 1211,20 грн. Інша частина судового збору у сумі 1211,20 грн, сплачена за позовну вимогу про визначення місця проживання дітей, яка залишена без задоволення, залишається за позивачкою.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 160, 161 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Органу опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 24 лютого 2012 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 65 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 211,20 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 29.08.2025.
Відомості про учасників у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ),
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ),
Третя особа: Орган опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області (80100, Львівська область, м. Шептицький, пр. Шевченка, 19).
Суддя: М. В. Мельникович