Справа № 465/9988/24
Провадження 2-а/465/60/25
Іменем України
29.08.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О. І.
з участю секретаря судових засідань Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач-1: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ -, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19),
відповідач-2: Департамент патрульної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108646, електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області Головчук Софія Мирославівна,
предмет позову: скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У грудні 2024 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із указаним позовом до Управління патрульної поліції Львівської області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області Головчук Софії Мирославівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3581872 від 01.12.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків (том 1, а.с. 8-11), який продовжено ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 07.01.2025 (том 1, а.с. 191-192).
13 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій представник позивача визначився із колом учасників справи: відповідачем в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області Головчук Софії Мирославівни (том 1, а.с. 195-197).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.01.2025 відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання призначено на 30.01.2025 (том 1, а.с. 198-200).
27 січня 2025 року на адресу суду (вх.№ 2263/25) надійшли додаткові пояснення від представника позивача щодо підтвердження відсутності у відповідача схеми ОДР (том 1, а.с. 204-209).
28 січня та 11 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (том 1, а.с. 214-221, том 2, а.с. 15-29).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.01.2025, з урахуванням ч. 5 ст. 48 КАС України, залучено до участі у справі №465/9988/24 співвідповідача, Департамент патрульної поліції, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання відкладено на 13.02.2025 (том 2, а.с. 5-11).
20 лютого 2025 року представником позивача подано додаткові пояснення (том 2, а.с. 35-46).
28 березня 2025 року представником позивача подано клопотання про витребування в Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції доказів щодо притягнення відповідальних осіб та балансоутримувачів паркувального майданчика «Кінг Крос Леополіс» (с. Сокільники, вул. Стрийська, 30) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП (том 2, а.с. 57-65). У подальшому указане клопотання не підтримав (том 2, а.с. 144 зворот).
15 квітня 2025 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 15.04.2025 (том 2, а.с. 66-67).
19 травня 2025 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/309/25 від 31.03.2025 (том 2, а.с. 76-89).
23 травня 2025 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 23.05.2025 (том 2, а.с. 90-98; 99-103).
9 червня 2025 року представником відповідача, зважаючи на посилання позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/309/25 на адресу суду подано відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді торгового центру «Кінг Крос Леополіс», які досліджувались Львівським окружним адміністративним судом (том 2, а.с. 104-109).
7 серпня 2025 року представником позивача подано клопотання з наданням документації про звільнення позивача із служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу) та встановленням ІІІ групи інвалідності (том 2, а.с. 115-136).
22 серпня 2025 року представником позивача подано клопотання про проведення розгляду справи на підставі наявних доказів. Крім цього додано інформацію щодо погодження станом на 15.08.2025 схеми організації дорожнього руху за адресою: с. Сокільники, вул. Стрийська (том 2, а.с. 144-161).
Аргументи позивача
Позивач відповідно до змісту позовної заяви, підписаної ним 09.12.2024, вважає указане рішення протиправним, а притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки він 01.12.2024 об 11:20 дійсно був на стоянці ТОВ «АШАН» в с. Сокільники, по вул. Стрийській, 20, керуючи транспортним засобом «BMW» X6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , оскільки, пряма мова «підвозив в ТОВ «АШАН» матір свого знайомого Миколи - ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи інвалідності, проживає с. Н. Яблунька Самбірського району, не володіє локаціями у м. Львів та їй важко пересуватися. Тому я підвозив її до ТОВ «АШАН», чи зупинився я на місці для інвалідів, я не пригадую. Коли мене зупинили працівники поліції, я в них з'ясовував підстави зупинки. Слід також врахувати, що з матеріалів, які мені відомі працівниками поліції не зафіксовано місце стоянки автомобіля. При цьому автомобіль зупинили в русі […] (том 1, а.с. 1).
Порушено порядок дослідження доказів:
третя особа в оскаржуваній постанові не посилається на жодні докази таким чином, не зрозуміло, на підставі яких даних поліцейський встановила, що позивач не мав права паркуватись на місці для осіб з інвалідністю.
Наведене вище в сукупності свідчить про грубі порушення відповідачем норм КУпАП та інших Законів України та підзаконних актів, а також формальний підхід до розгляду справи та упередженість відповідача стосовно позивача.
Тобто дії відповідача повною мірою не відповідають принципам, викладеним у ч. 3 ст. 2 КАС України, котрим мають відповідати рішення, дії суб'єктів владних повноважень. За таких обставин, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Стосовно інших формальних порушень, котрі вчинені працівником відповідача при винесенні оскаржуваної постанови слід зазначити наступне.
Незважаючи на те, що позивач заперечував притягнення до адміністративної відповідальності, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови працівник поліції не зазначили чому вони спростовують аргументи позивача і не дочекались свідка, якого перевозив позивач (том 1, а.с. 1 зворот).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 […]
Інспектором поліції при винесенні оскаржуваної постанови зазначені вимоги закону не дотримані, пояснення позивача не взяті до уваги, доводи позивача не спростовані, оскаржувана постанова винесена упереджено, без повного та всебічного дослідження обставин справи, що свідчать про невідповідність відповідача займаній посаді.
Якщо і припустити, що позивач припаркував свій транспортний засіб на місці паркування інвалідів, його пасажирка все ж таки є інвалідом» (том 1, а.с. 2).
Надалі у редакції позовної заяви, зареєстрованої канцелярією суду 30.12.2024, представником позивача зазначено про те, що:
«Перед заїздом на гіпермаркет Кінг Кросс Леополіс, (ТЦ АШАН) вул. Стрийська, 30 с. Сокільники Львівського району позивач підвозив і перед виконанням маневру повороту зробив висадку особи з інвалідністю про яку вказував у позовній заяві.
Позивач будучи де-факто особою з інвалідністю, людиною з обмеженою рухливістю (інформативно: у період липня-вересня 2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, а згодом на амбулаторному лікуванні, спостерігається в лікаря і дотепер у зв'язку з переломом кісток тазу та інших супутніх падінню з висоти травм), та у зв'язку з різкою біллю в тазі 01.12.2024 здійснив вимушену зупинку в зоні дії так званого "дорожнього знаку 5.42.1." що дозволяє стоянку/зупинку ТЗ особам з інвалідністю».
Далі представник позивача, резюмує, що здійснена зупинка:
- була вимушеною, зважаючи на хворобливий стан здоров'я позивача після перенесених травм, які ускладнювали його ходу; а
- а дорожні знаки та дорожня розмітка встановлені на території стоянки без дозвільної документації.
У судовому засіданні, яке відбулось 13.02.2025, представник позивача зазначив про те, що його довіритель не є особою з інвалідністю, не перевозив осіб з інвалідністю. Проте, надані ним медичні документи за червень - жовтень 2024 року щодо стаціонарного і амбулаторного лікування опортно-рухового апарату вказують на підставність його вимушеної зупинки. Указані обставини, на думку представника позивача, вказують на протиправність притягнення його до відповідальності. Зазначив про те, що у той день позивач зайшов в ТЦ «АШАН» забрав ноутбук та купив медикаменти.
Заперечення відповідачів
Представник відповідачів скористався правом на подання відзиву, у якому не погодився із доводами позивача. Звернув увагу на те, що позивач не зміг послідовно та правдоподібно пояснити обставин правопорушення, зазначаючи на різні версії розвитку подій і про перевезення пасажира з інвалідністю, з його наступною висадкою саме перед виконанням маневру повороту; і про те, що насправді позивач і сам є де-факто особою з інвалідністю, людиною з обмеженою рухливістю, що здійснила вимушену запинку в зоні дії так званого дорожнього знаку 5.42.1, що дозволяє стоянку/зупинку транспортних засобів особам з інвалідністю, у зв'язку з різкою біллю в тазі.
У зв'язку із чим представник відповідачів звертає увагу на те, що долученими до відзиву на позовну заяву, доказами у вигляді відеофайлів з нагрудної камери інспектора поліції, не підтверджується жодна версія, викладена у позовній заяві. Адже, на відео не відображено, що Позивач взагалі будь-кого підвозив (про це і не було повідомлено працівника поліції під час зупинки транспортного засобу).
Не погодився представник відповідачів із доводами про те, що позивач є людиною з обмеженою рухливістю, у зв'язку із чим звернено увагу суду на відеодокази з нагрудної камери інспектора поліції, на яких чітко відображено, як позивач без необхідності неодноразово виходив з транспортного засобу та сідав у нього, і при цьому жодного разу не повідомив працівників поліції про те, що здійснив вимушену зупинку в зоні дії знаку 5.42.1 з додатковою табл. 7.17 та дорожньою розміткою 1.35 через різку біль в тазі.
Також звернено увагу на уточнююче запитання інспектора поліції: «Чи маєте Ви посвідчення особи з інвалідністю?», на яке позивач надав чітку негативну відповідь: «Ні».
Вказує на те, що будь-які інші підстави, що дають право позивачу здійснювати стоянку на місцях для людей з інвалідністю, ним наведені не були, що в свою чергу підтверджує правомірність дій інспектора поліції щодо складання оскаржуваної постанови.
Відтак, вважає доводи позивача неправдивими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, та лише свідчать про намагання позивача уникнути несприятливих наслідків у вигляді адміністративного штрафу.
Також звернено увагу на те, що предметом судового доказування є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
В даному випадку для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП визначальним є встановлений та належним чином зафіксований факт здійснення позивачем стоянки в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табл. 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою, який при цьому не був особою з інвалідністю.
Отже, зважаючи на те, що виявлений інспектором поліції факт порушення позивачем правил дорожнього руху є належним чином зафіксований, розгляд справи проведений з дотриманням вимог норм чинного законодавства, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву відео доказами, інспектор поліції, Головчук Софія Мирославівна, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП, діяла на підставі та у спосіб встановлений законом.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 12.08.2025 зазначив про те, що насправді здійснив висадку пасажира з інвалідністю біля «McDonald's», ще до зони дії камер відеоспостереження. Тому його зупинка на місці для осіб з інвалідністю була пов'язана не із підвезенням особи з інвалідністю, а лише власним станом здоров'я.
У судове засідання, призначене на 29.08.2025 учасники справи не з'явились.
Представник позивача у клопотанні від 22.08.2025 просив проводити розгляд справи на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідачів у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.3ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та його представника, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою від 01.12.2024 серії ЕНА №3581872, складеною інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Головчук Софією Мирославівною, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
Відповідно до змісту указаної постанови ОСОБА_1 , 01.12.2024, об 11 год. 20 хв., за адресою: с. Сокільники, вул. Стрийська, 30, керуючи транспортним засобом «BMW» X6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», розміром 1,35, не будучи при цьому людиною з інвалідністю, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського 471095, чим порушив п.8.4 «г» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП (том 1, а.с. 3).
Відтворенням відеозапису нагрудної камери поліцейського 471095 встановлено наявність таких даних.
Відтворенням файлу із назвою «clip-0».mp4 встановлено, що 01.12.2024 поліцейською, під час виконання службових обов'язків (інспектором УПП у Львівській області ДПП Головчук С.М.), помічено транспортний засіб «BMW» X6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , водій якого на вулиці Стрийській, 30 в с. Сокільники здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою таблицею 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.35.
11:20:36 при виході поліцейського із службового автомобіля в зоні видимості нагрудної камери спостерігається майданчик для стоянки транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, позначений відповідною дорожньою розміткою, із щільно припаркованими на ньому автомобілями, окремі їх номерні знаки потрапляють ка камеру поліцейського ( НОМЕР_3 , Renault НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , Volkswagen Touran НОМЕР_6 , Toyota НОМЕР_7 , Skoda НОМЕР_3 ).
Окрім цього, майданчик для паркування осіб з інвалідністю позначений відповідним дорожнім знаком на синьому фоні з надписом «Тільки для людей з інвалідністю». На фрагменті запису 11:20:48 видно, що прямо під указаним знаком припаркований автомобіль «BMW» X6, чорного кольору. Поліцейська у службовій формі одягу підходить по стоянці до указаного автомобіля із сторони водія та, зупинившись, двічі, раз по раз, стукає по ньому. Перший раз по вікну водійської дверки, другий раз між передньою і задньою лівими дверками, зважаючи на те, що автомобіль почав рух уперед, а поліцейська у мить початку руху автомобіля перебувала на місці. Внаслідок виїзду указаного авто на камеру також потрапляє відповідна дорожня розмітка 1.35 «Особа з інвалідністю», безпосередньо на якій перебував автомобіль під керуванням позивача (11:20:52).
Реагуючи на указане порушення поліцейська почала переслідування водія відповідного автомобіля, вдавшись до бігу, з наступним використанням службового автомобіля із відповідними звуковими сигналами.
Переслідування тривало у проміжку 11:20:52 - 11:21:27.
Завершивши переслідування поліцейська підійшла до автомобіля «BMW» Х6, чорного кольору, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , за кермом якого перебував позивач, та за відсутності у салоні автомобіля інших осіб (11:21:32).
Представившись, поліцейська звернулась до позивача: «Я до Вас підходжу, стукаю Вам по автомобілю» (11:21:41)
позивач - «Я не почув»
поліцейська попросила документи, на що позивач продемонстрував якийсь документ, схожий на службове посвідчення (11:21:56), який далі прибрав з видимості камери (11:21:57). На що поліцейська зазначає: «Документи всеодно! Посвідчення водія! Ваша поведінка!» (11:22:00)
позивач - «Я поняв»
поліцейська - «Посвідчення водія і реєстраційне»
поліцейська - «Ви знаєте за що Вас зупинили?» (11:22:12)
позивач - «Так, я став не на тому місці» (11:22:13)
поліцейська - «Пред'явіть, будь-ласка, посвідчення водія і реєстраційне» (11:22:18)
позивач - «Добре, зараз, я це» (і починає викручувати кермо)
поліцейська, встаючи перед автомобілем позивача: - «Ні! Стійте тут! Ви нікуди не йдете!» (11:22:21)
поліцейська, перебуваючи попереду автомобіля позивача - «Представите документи для ознайомлення!»
позивач вийшов з автомобіля, без головного убору, та надав документи: реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія.
Після цього поліцейська службовими засобами зв'язку викликала підмогу, далі звільнила простір для руху інших транспортних засобів від службового автомобіля.
Однак, далі уже поліцейська просила позивача дотримуватись дистанції між ними, зокрема зазначивши «Ви можете ззаду мене так не ходити?!» (11:23:59) на що позивач ледь-чутно - «Там знімає»
поліцейська - «Ще раз?! Камера все веде» (11:24:00)
позивач - «я поняв, поняв, поняв»
поліцейська - «з самого початку, як я до Вас підходила на автомобілі, на паркомісці»
позивач - «я зрозумів. Та, та, та, та» (11:24:07)
Далі позивач змінив тон та зазначив - «я щось не п-о-н-я-в» (11:24:11)
поліцейська - «Я думаю Ви все зрозуміли, Ваша поведінка» (11:24:17)
позивач - «та я щось не поняв» (11:24:19)
поліцейська - «Ви розмовляли по телефону і не збирались від'їжджати, а коли побачили мене, різко вирішили поїхати» (11:24:24)
позивач - «та я щось не знав»
Після цього позивач повертається до керованого ним автомобіля.
Також на камеру зафіксовано появу другого поліцейського, якому поліцейська розповідає про обставини, зазначивши та показавши: «Там де він був, а де я його зупиняла» (11:24:53). «Я точно буду штраф писати, а далі по ходу, тому що, по розмові навіть почуєш, як він говорить» (11:25:16).
Поліцейський-2 - «А що каже, чого тікав?» (11:25:30)
поліцейська - «не побачив. Я підхожу так аж до машини, стукала, а він мене не побачив!»
поліцейський-2 - «А він, що просто рвонув з місця?» (11:26:12)
поліцейська - «Так, він розмовляв по телефону, я до нього підходити і він починає їхати, я йому по вікні стукаю, а він їде далі. Він точно бачив! Тому не просто така його поведінка! Я його аж тут зупинила на червоне!».
Далі з автомобіля знову виходить позивач, із головним убором (шапкою), закладеним внутрішнім боком та биркою назовні (навиворіт) (11:26:55).
поліцейська - «Тарас Васильович, я можу з Вами вже спілкуватись? Ви закінчили уже по телефону розмовляти?» (11:27:57)
позивач - «Так»
Далі з'ясовують місце проживання позивача.
В той час, коли поліцейська записує, позивач знову (11:28:13): «я щось не поняв. Стукає. Стукає. Я думав що цей»
Поліцейський-2 - «що хто? Вікна хочуть помити?» (позивач розсміявся)
Поліцейська коментує - «Попрошайка підійшли до Вас» (11:28:22), слідом за чим позивач робить жест правої руки до лівої кишені поліцейського-2, на що поліцейський-2 зазначає «Нє, ну не треба мене мацать» (11:28:25)
позивач - «Я питаюсь» (11:28:27)
поліцейський-2 - «Ні, ні! Ми так не працюємо» (11:28:28)
позивач називає свою адресу - «Козацька, 5»
поліцейська (11:28:46) - «Ви здійснили стоянку в зоні дорожнього знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17, розміром 1.35, що вказує на те, що це місце для людей з інвалідністю. У Вас є посвідчення людини з інвалідністю?»,
позивач - «У мене є учасника бойових дій»
поліцейська - «Це не те. Я Вас чітко запитую»
позивач - «в мене було цей, тому що я став, тому що»
поліцейська - «Я не медик. Мені не потрібні Ваші поранення. Я у Вас чітко запитую: чи є у Вас посвідчення людини з інвалідністю?» (11:29:08)
позивач - «Ні» (11:29:14)
поліцейська - «Немає! Я чітко почула? Так?» (11:29:27)
позивач - «Що?»
поліцейська - «У Вас немає посвідчення людини з інвалідністю?» (11:29:31)
позивач - «Нє» (11:29:33)
Поліцейська зауважила, що місць багато, безліч, однак позивач вибрав саме те, яке не передбачає ця локація.
Далі, всупереч тверджень представника позивача, позивачу роз'яснено його права, суть порушення, які, які він зазначив йому зрозумілі. Зокрема
Поліцейська - « ОСОБА_3 , я вас ознайомлюю з вашим правопорушенням. Згідно ч. 6 ст. 122 КУпАП кваліфікація даного приступку. Ознайомлю вас правами, згідно статті 268 Кодексу України про неправопорушення. [з цього моменту, монолог поліцейської постійно коментувався позивачем]
позивач «Я знаю»
поліцейська - Маєте право знайомитися з матеріалами справи [з цього моменту, монолог поліцейської постійно коментувався позивачем]
позивач - «Я знаю»
поліцейська - давати пояснення,
позивач - «Так»
поліцейська - докази, клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката
позивач - «Дякую»
поліцейська - Згідно статті 63 Кодексу України, не несете відповідальність за відмову давати показання щодо себе та своїх близьких родичів, коло яких визначено законом.
позивач - «Дякую»
поліцейська - Суть вам зрозуміла?
позивач - «Так»
поліцейська - Чи бажаєте щось додати?
позивач - «Ні»
поліцейська - «Ні. Добре. Санкція статті передбачає штраф в розмірі 1700 гривень»
позивач - «Дякую»
поліцейська - «У вас буде 15 днів на сплату даного штрафу і 10 днів на оскарження даного рішення, якщо вважаєте мої дії неправомірними».
Відтак, позивач з правами обізнаний, позивач зауважень не мав, а далі на фрагменті відео 11:33:14 позивач поставив свій підпис на спірній постанові, наявність якого підтверджується копією спірної постанови.
Крім цього, нагрудними камерами зафіксовано вільні рухи позивача, його вільну ходу, стукання ногою по недопалку скуреної ним сигарети, всупереч тверджень сторони позивача про те, що він сам був особою із обмеженими можливостями, нагрудними камерами не зафіксовано жодних даних, які б підтверджували такі доводи чи дозволили б хоча б зробити такі припущення.
Продовження відео стосується обставин виявлення ознак алкогольного сп'яніння, пропозиції пройти відповідний огляд та складання відповідного протоколу. Однак, зважаючи на те, що стороною позивача зазначено про певні твердження позивача, судом здійснено дослідження і зазначених даних.
Відтворенням файлу із назвою «clip-1».mp4 встановлено, що позивач продовжив підписувати постанову. Далі позивачу вручили копію спірної постанови, після чого запитали щодо вжиття спортивних напоїв, зважаючи на наявність запаху алкоголю та запропонували пройти відповідний тест.
На що позивач відповів - «Я не маю бажання» (11:34:25)
поліцейський-2 - «Ви маєте обов'язок» (11:34:26)
позивач - «Я знаю. Я не вживав точно»
поліцейський-2 (11:34:32) - «Враховуючи запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Наприклад, шапка, яка надіта, викручена зверху».
поліцейська - «Ви намагалися поїхати, … в мене всі поставили вважати, що ви чітко бачили. Ви намагались уникнути даної відповідальності, вас довелося доганяти. Я є поліцейський, я реагую».
поліцейський-2 роз'яснює позивачу про те, що на водія покладається обов'язок
позивач - «Я відмовляюсь»
поліцейський-2 - «Як Ви можете відмовлятись?»
позивач (11:35:17) - «Так, відмовляюся від проходження медичного огляду.»
поліцейська роз'яснює наслідки відмови (11:35:25) - «Дивіться, ваш обов'язок пройти. Якщо ви відмовляєтеся, ви знаєте, що далі? протокол»
позивач - «Складайте все».
поліцейська продовжує роз'яснення наслідків «На вас складається протокол за ст. 130»
позивач - «Я не вживав нічого. Взагалі»
поліцейська - «Для того, щоб спростувати, ви впевнені у своїй правоті, пройдемо тест на визначення стану алкогольного сп'яніння».
позивач (11:35:42) - «Я хіба в лікарню поїду»
поліцейська - «Поїхали. Добре. В мед заклад»
Далі позивач сідає у власне авто і твердить (11:35:57) «Я з Вами нікуди не поїду»
поліцейська - «То така процедура»
позивач (11:36:01) - «Я знаю».
поліцейський-2 (11:36:02) - «Як ви можете їхати, якщо у вас запах алкоголю?»
позивач (11:36:04) - «Я не поїду в машині. Я просто по телефоні».
поліцейська (11:36:09) - «Скільки вам потрібно часу виділити на роздуми?»
позивач (11:36:12) - «5 хвилин. Все»
поліцейська (11:36:13) - «Дивіться, у вас є варіант: відмова; є
позивач, перебиває - «Я не відмовляюсь»
поліцейська, продовжує роз'яснювати (11:36:20) - «Є варіант на місці проходити, або в мед закладі».
позивач (11:36:23) - «Я в медзаклад з вами».
поліцейська - «Супер. Але давайте так, що ми зараз не витягували вас в машини.
позивач - «Нащо мене витягувати»
поліцейський-2 - «Добре, Ви повідомили, що пройдете. Ви закриваєтесь. Тоді я буду вважати, що Ви відмовляєтесь їхати. Я просто Вас інформую, щоб ми потім не стукали в двері знову. А ви скажете, що знову нічого не розуміли»
позивач - «Дві секунди, я переговорю все»
поліцейська - (11:36:43) «З правилами ви ознайомлені? Якщо Ви зараз будете цирк влаштовувати, ми розцінимо це як відмову»
позивач - «Я цирк не влаштовую. Я дві секунди переговорю буду»
поліцейська - «Добре, все», відійшла від водія та зупинилась попереду його автомобіля (11:36:50).
(11:44:24) повернулась до автомобіля
поліцейський-2 - «Ви нам кажіть, або ви їдете, або ми цей»
позивач - «зараз»
поліцейська (11:44:26) - «Ми не можемо очікувати. У нас процедура обмежена по часі. Все, забирайте речі»
поліцейська (11:44:41) - «Добре, Тарас зараз уже 45, ми даємо Вам 3 хвилини
позивач - «дивіться»
поліцейський-2 - «Тарас давайте сідайте, і по дорозі дзвоніть своїм покровітєлям» (11:44:49)
позивач - «дивіться»
поліцейський-2 - «Скільки можна радитись. Або їду, або не їду!»
поліцейська (11:45:03) - «Якщо Ви о 48 хв. не приймаєте рішення, я це розцінюю, це буде як відмова»
позивач (11:45:08) - «добре», зачинивши двері автомобіля.
Об 11:48:12 поліцейська повернулась до автомобіля позивача, поруч із яким уже курив позивач.
поліцейський-2 - «Приймайте рішення і куріть»
позивач курить
поліцейська - «Ви затягуєте час. У нас є обмежена процедура»
позивач «Я не затягую»
поліцейська - «Сідайте в машину»
позивач «Чого?»
поліцейський-2 - «Або сідайте, або відмовляйтесь! Приймайте рішення! Скільки можна?»
позивач «Я не відмовляюсь».
поліцейська - «Вам дали час до п'ять хвилин, ми повідомили, вже п'ять хвилин пройшло. Сідайте в машину, п'ять хвилин пройшло».
позивач «Я не відмовляюсь».
поліцейська - «А що ви зараз робите? Зараз є поїздка».
позивач «П'ять хвилин».
поліцейська - «П'ять хвилин пройшло, вже три рази по п'ять. Ви, значить, свого слова не дотримуєтесь!»
Відтворенням файлу із назвою «clip-2».mp4 встановлено наявність таких даних:
поліцейська - «15 хвилин займаєтесь чимось. Вам дали безліч часу».
позивач - «Я додому дзвонив».
поліцейська (11:48:59) - «Добре, прекрасно, що подзвонили додому. Сідайте зараз в машину і їдемо в медзаклад».
позивач - «Зараз. 2 секунди»
поліцейська (11:49:39) - «Тарас, запрошуєм Вас»
Позивач, щось знову про зараз.
поліцейська (11:49:39) - «Я це зараз буду трактувати як відмову. Тому що ми тут хороводи водимо».
позивач (11:49:44) - «Я не відмовляюся».
поліцейська (11:49:46) - «Сідайте в машину, будете собі телефонувати. У вас телефон ніхто не забирає, ви можете собі телефонувати».
позивач (11:49:50) - «Нє, дивіться»
поліцейська - «Чого ви очікуєте?»
позивач - «Я чекаю дзвінка від сім'ї».
поліцейська (11:49:59) - «Ви зможете... Ваш телефон ніхто не забирає».
позивач (11:50:01), сідає в свій автомобіль - «Я нікуди не втікаю».
поліцейська (11:50:05) - «Я зараз це трактую як відмову від проходження».
позивач (11:50:06) - «Я не відмовляюся».
поліцейська (11:50:07) - «Ми не хороводи водимо тут з вами».
позивач (11:50:09) - «Я не відмовляюся, Хрисин, Софія»
поліцейська (11:50:11) - «А що ми зараз? Чого робимо?»
позивач (11:50:13) - «Я зараз 2 секунди зараз переговорю. Все», зачинився в автомобілі»
Поліцейські вирішили складати протокол.
(11:51:57) позивач, приспустивши вікно автомобіля повторив «Я не відмовляюся».
поліцейський-2 - «Та ми вже пишемо вам протокол»
позивач з автомобіля (11:52:00) - «Та нашо, я їду в лікарню»
поліцейська - «Та ми тут не хороводи водим. Ми вас просим».
позивач - «Я їду з Вами в лікарню».
поліцейська (11:52:05) - «Сідайте»
позивач, залишаючись на місці - «2 секунди».
поліцейська (11:52:09) - «Ні, не дві секунди. Ви або зараз сідаєте».
позивач - «Я вже їду з вами. Дві секунди. Є проблема в хаті», закрив вікно.
поліцейська (11:52:13) - «Та ви маєте телефон собою».
Але позивач підняв вікно і тут же, об 11:52:17 вийшов з автомобіля «Ви чули мене?»
поліцейська (11:52:17) - «А ви чули мене?»
поліцейський-2 (11:52:22) - «Тоді дуйте на місці».
позивач (11:52:23) - «Я не буду дути».
поліцейський-2, відкриває позивачу задні двері службового автомобіля (11:52:25) - «Тоді сідайте в лікарню»
позивач (11:52:25) - «Я їду в лікарню з вами».
поліцейські - «Сідаєте, сідаєте».
позивач (11:52:27) - «Зараз на Кульпарківську їду з вами»
поліцейські (11:52:29) - «Сідаєте, їдемо. Сідаєте, закривайте автомобіль, сідаєте»
позивач (11:52:33), сів в свій автомобіль - «Я ж нікуди не їду. Я з Вами»
поліцейський-2 «Та ви їдете чи не їдете?»
поліцейська - «У нас є обмежений час по процедурі».
позивач (11:52:37)- «У чому?»
поліцейська (11:52:40) - «Для оформлення матеріалів по ст. 130».
позивач (11:52:41), позивач вийшов з автомобіля - «Добре, зараз є 130, так?»
поліцейська (11:52:43) - «І виявлення ознак для проходження».
позивач (11:52:46) - «Дивіться, є у-о правила проходження, правильно? Я ж не відмовляюсь. Я їду з вами».
поліцейська (11:52:53) - «А що ви зараз робите?»
поліцейський-2 (11:52:54) - «Ви як стояли, так і стоїте. Сідаєте, тоді ми прийдемо».
позивач (11:52:57) - «Я кажу, я маю ситуацію вдома».
поліцейська (11:52:53) - «Ну то дзвоніть по телефону».
позивач (11:53:00) - «Я дзвоню, дзвоню. А ви кажете, сідаєте з вами».
поліцейська (11:53:03) - «За тих 20 хвилин поки».
позивач (11:53:05) - «Я нікуди не ї-д-у. Я з вами їду в лікарню».
поліцейська (11:53:10) - «Сідайте».
позивач (11:53:11) - «Дозвольте мене. Будь ласка, в мене є ситуація вдома».
Поліцейська зазначає про те, що у них є обмеження
позивач (11:53:18) - «Обмеження у вас нема».
позивач (11:53:19) - «То що, ми ввечері вас повеземо, чи як?»
позивач - «Як?»
поліцейська (11:53:22) - «Ввечері поїдемо на освідування, коли ви вирішите свої проблеми».
позивач (11:53:26) - «Дивіться, дивіться. У мене є ситуація, зараз є».
поліцейський-2 - «Я набираю протокол».
позивач (11:53:30) - «Який протокол? От навіщо?»
поліцейський-2 - «На відмову»
позивач (11:53:33) - «Я не відмовляюся».
поліцейський-2 - «Тоді я дістаю драгер. Ви - дути».
позивач (11:53:36) - «Я не буду тут дути».
поліцейський-2 (11:53:38) - «Тоді треба їхати в лікарню»
позивач - «Я їду з вами в лікарню».
поліцейська (11:53:40) - «Сідайте. Сідайте, Тарас. Я вам відкриваю двері. Ви сідаєте. З вами сідає інспектор. Ви собі телефон тримаєте про собі, у Вас ніхто не забирає. Ви собі вирішуйте будь-які питання, до того моменту, поки вас не заведуть в мед заклад».
позивач (11:53:53) - «Дивіться. Медзаклад. Я прийду з вами в медзаклад».
поліцейська - «будь-ласка»
позивач (11:53:58) - «Дивіться. Ви мене затримуєте?».
поліцейські - «для чого»
позивач (11:54:03) - «Бачите? Бачите? А навіщо мене... От я з вами спілкуюсь нормально. Так?»
поліцейський-2 «Він тягне час. Я пишу»
позивач (11:54:10) - «Я не тягну. Я не тягну час. Я їду з вами в лікарню».
поліцейська (11:54:13) - «Сідайте».
позивач (11:54:14) - «А чому я маю з вами їздити в лікарню?»
поліцейська (11:54:16) - «А з ким ви маєте їхати? З маршруткою? Вас посадити в маршрутку? В таксі?»
позивач (11:54:21) - «Добре. Я з вами сяду. Питання немає. Але я дві секунди. Можна?»
поліцейська (11:54:26) - «Ви собі вирішите питання».
Поліцейський-2 (11:54:27) - «Дали раз 5 хвилин. Другий раз 5 хвилин. Дали вам час»
поліцейська (11:54:30) - «Ви 20 хвилин вже вирішите ці питання»
позивач (11:54:33) - «Добре. Ви мені говорите, що в мене шапка щось не так. Щось є на цей. Добре»
поліцейська (11:54:37) - «Ми повідомили ознаки, по яких ми визначаємо»
позивач (11:54:39), позивач перебиває - «Які ознаки?»
поліцейська - «Ми визначаємо згідно наказу»
позивач - «Запах в мене якийсь є, так?»
поліцейська - «Так. Я чую від вас запах алкоголю»
позивач - «А в мене немає запаху».
поліцейська (11:54:48) - «Ну я чую його»
позивач «Але звідки може...»
поліцейська (11:54:55) - «Зараз я чую конкретно від Вас є запах»
позивач «Ні, в мене нема. Я взагалі не вживаю. В мене не було ніколи».
поліцейська (11:55:02) - «Я чую запах. В мене колега чує запах. Для того, щоб спростувати. Можливо. Все може трапитись. Їдете в мед заклад».
Поліцейський-2 - «відмову ставити?»
позивач (11:55:10) - «а навіщо відмову»
поліцейська (11:55:11) - «Сідаєте в транспортний засіб»
позивач (11:55:12) - «Я з вами їду зараз».
поліцейська - «Сідаємо».
позивач (11:55:13) - «Ну 2 секунди».
поліцейська (11:55:14) - «Зараз є обмеження по часу. Від моменту виявлення до моменту проходження - 2 години. Ми тут 20 хвилин ходимо».
позивач (11:55:20) - «Софія. Дивіться. Вислухайте мене на секунду. Добре. Які обмеження є у вас по складанню протоколу по 130-й?»
Поліцейський-2 - «Сідаєте, будемо розказувати Вам в дорозі».
позивач - «От які?»
поліцейська (11:55:32) - «Я вам повідомила: часові рамки в мене. Сідайте в транспортний засіб».
позивач - «Дивіться. Ні. Назвіть мені… Ви сказали, що у вас є обмеження. Які обмеження? Я не відмовляюся. Я їду з вами. Питань нема. Ось, Сергій. Ви зараз складаєте на мене протокол. Так? По який, 130-й, так? Відмову? Я не відмовляюся. Абсолютно»
поліцейська - «Сідаєте в наш транспортний засіб. Сідаєте, будь-ласка. Сідайте.
позивач «Ось, дивіться».
поліцейська (11:56:09) - «Тарас, ви не сідаєте!».
позивач (11:56:10) - «Я зараз з вами їду. Я зараз з вами їду.
поліцейська (11:56:12) - «Коли це зараз?»
позивач (11:56:14) - «У вас є обмежений час. А у мене часу є багато».
поліцейська (11:56:18) - «Я трактую це як відмову».
позивач (11:56:19) - «Я не відмовляюся».
поліцейська (11:56:21) - «Я не буду вас просити».
позивач (11:56:22) - «Дивіться. Ви пишете на камеру».
поліцейська - «Звісно».
позивач (11:56:25) - «Так само я зараз запишу на камеру все так само».
поліцейська (11:56:27) - «Записуйте».
поліцейська - «Дане відео передано буде в суд. І суд буде дивитися».
позивач (11:56:31) - «Все. Питань нема. Но я не відмовляюся».
поліцейська (11:56:34) - «А що ви зараз робите?»
позивач (11:56:35) - «Я їду зараз з вами на Кульпартівську, 95. Де є проходження 130-ї, медзаклад. Так?»
поліцейська (11:56:43) - «Ну, можна і так коротко сказати. Простими словами, як кажуть в народі».
позивач (11:56:50) - «Добре. Я не відмовляюся».
поліцейська (11:56:52) - «А що ви зараз робите?»
позивач (11:56:53) - «Я зараз з вами їду».
поліцейська - «Будь ласка»
позивач - «Дві секунди».
поліцейська, відкриваючи двері позивачу (11:56:58) - «Я відкриваю вам двері. Це безпечний патрульний автомобіль».
позивач - «Я мушу передзвонити у сімейних обставинах».
поліцейська (11:57:02) - «У вас телефон ніхто не забирає».
позивач - «У мене є ситуація вдома. Я мушу передзвонити. Я зараз з вами їду».
поліцейська - «Дзвоніть. У вас телефон ніхто не забирає».
позивач, розвернувся і пішов - «Все. Добре»
поліцейська (11:57:14) - «Ні. Тарас. Я вас ознайомлюю».
позивач, розвернувшись до поліцейських - «Я не відказуюсь, що я не поїду».
поліцейський-2 - «Буде складатись на вас..».
поліцейська (11:57:25) - «Добре. Я старший лейтенант поліції Головчук Софія. Трактую дану ситуацію як відмову. Ви не збираєтеся. Ми 20 хвилин Вас просимо»
позивач (11:57:34) - «Які 20 хвилин?»
поліцейська - «20 хвилин пройшло з моменту зупинки»
позивач перериває - «15 хвилин».
поліцейська - «Давайте я візьму постанову. Ви не закривайте двері» (позивач сідає в свій автомобіль).
позивач «Я їду з вами на лікарню».
поліцейська демонструє постанову - «Була винесена постанова: 11:32. Зараз яка година?»
поліцейський-2 - «58»
поліцейська - «30 хвилин пройшло».
позивач (11:57:39) - «Я з вами їду».
поліцейська - «Будь ласка! Сідайте в машину».
позивач (11:58:03) - «Я з вами їду в лікарню».
поліцейська - «30 хвилин пройшло».
поліцейський-2, до поліцейської (11:58:04) «Ти краще йому зачитай права, щоб я взяв».
позивач (11:58:08), позивач сідає у свій автомобіль, а поліцейська за ним. Позивач перед поліцейською закриває двері із словами «Я знаю свої права» (11:58:09), а поліцейська розпочала зачитувати йому його права, «Я вас ознайомила з правами».
Позивач відкриває двері автомобіля - «Я їду з вами на лікарню. Ви не чуєте мене?»
поліцейська - «Ви мене не чуєте. Я є інспектор. Я Вам говорю про те, що Ваш обов'язок».
позивач - «Софія, я з вами їду в лікарню зараз. Дві секунди, зачитайте».
поліцейська - «У вас часом все в порядку. Дві секунди. Ви знаєте: «раз», «два».
позивач - «В мене є час»
поліцейський-2 - «Я вже додруковую зараз і зачитаю права».
поліцейська - «Я зачитала».
При написанні звернено увагу на вимову позивача, його орієнтацію у часі (11:59:14) «Ви не розумієте, що таке дві секунди, п'ять хвилин. Це дуже видно, що Ви в просторі».
позивач (11:59:20) - «Я не розумію вас. Розумієте, я з вами їду в лікарню».
поліцейський-2 - «Коли алкоголь воно важко розуміти»
поліцейська - «Сідайте».
позивач (11:59:26) - «Я у-у... Який алкоголь? До чого тут алкоголь? Ви сказали, що я п'яний, так?»
поліцейська - «У вас є ознаки алкогольного сп'яніння».
позивач - «Які ознаки?»
- Вам повідомлені які.
позивач - «Я тверезий є. Я воно взагалі тверезий є».
поліцейський - «Ну, ви можете думати собі по одному. В мене є ознаки».
позивач - «А я взагалі не вживаю. Принципово. Тому що я впав з другого поверху».
поліцейський - «Від Вас чути алкоголь».
позивач - «Та може й чути ... Я не знаю, що вас чути. Може з машини чути»
поліцейський - «Ну так огляньтесь на місці»
позивач - «Софія, я не вживаю».
поліцейський - «Ваша поводінка не відповідає даній ситуації».
позивач (11:59:57) - «А тому що ви щось принципово взялись до мене».
поліцейський-2 - «Як принципово? Дихнув трубочку. Нема алкоголю. Будь здоров. Ттанцюєш 30 хвилин. Буду, не буду. Їду, не їду. От драгер дунув».
позивач (12:00:06) - «У вас є принципово щось ставлення до мене. Тому що я поліцейський. А от тому що я поліцейський».
поліцейський-2 - «Де Ви поліцейський?».
позивач - «А от так».
поліцейська - «Ви зараз в цивільній».
позивач поліцейському (12:00:20) - «Нє. Я показав посвідчення. Софія подивилася і сказала. Принципово».
поліцейська - «Ваша поведінка не відповідає.»
позивач - «Софія. Я не пив нічого».
поліцейська - «То давайте спростуємо це».
позивач (12:00:34) - «Добре, їдемо в лікарню. Я зараз з Вами поїду в лікарню»
поліцейська - «Зараз це коли буде у вас?»
позивач (12:00:38) - «Зараз 2 секунди. В мене є ситуація в хаті».
поліцейська - «Раз... Два... Уже 2 секунди пройшло. Коли ми поїдемо?»
позивач (12:00:44) - «Софія, зараз ми з вами поїдемо».
поліцейська (12:00:46) - «Від Вас настільки алкоголь чути… Знаєте, оце провокуєте емоційно і у вас настільки чути алкоголь»
позивач - «Софія, який чути. Ви не є лікар. Не я лікар. Я так само у 130-ті оформляв. Я не знаю, хто може що відповідати. Розумієте? Ви самі спровокували ту ситуацію. Хочете мене оформляти? Оформляйте, питань немає. Я не пив нічого, Софія»
поліцейська (12:01:11) - «Добре, дану ситуацію ми трактуємо як відмову від проходження визначення стану алкогольного сп'яніння на місці і також в мед закладі».
позивач (12:01:21) - «Я з вами їду в лікарню. Я з вами їду в лікарню. Ви мене чуєте?
поліцейська - «Та ми не будемо».
позивач (12:01:29) - «А ви не хочете».
поліцейська (12:01:30) - «Я вам 10 разів відкриваю двері. Це, напевно, вже 15-й раз. Будь ласка (поліцейська відкрила позивачу двері патрульного автомобіля), сідайте в транспортний засіб».
позивач - «Софія, я вам відкрию 3 рази свої двері» (відкрив двері свого автомобіля). Ви не хочете просто сідати».
поліцейська - «Ми про що не спілкуємось. Конструктиву жодного!».
позивач (12:01:46) - «Добре, оформляйте мене. Я тверезий. Ви мене чуєте? Не хочете мене чути?»
Надалі позивач о 12:02:02 сів у свій автомобіль і зачинив за собою двері.
Поліцейські перейшли до складання адмінматеріалу.
Відтак, дані відеозаписів з «clip-1» - «clip-4».mp4 стосуються притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і не містять у собі тих даних, які мають значення для надання оцінки спірній постанові серії ЕНА № 3581872. Дані відеозапису стосуються процесуальної поведінки позивача щодо забезпечення/незабезпечення реальної можливості проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, оцінки такої поведінки позивача працівниками поліції як ухилення від реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. Тому, оцінка указаних обставин не входить до повноважень суду, який надає оцінку спірній постанові серії ЕНА № 3581872. Відповідне рішення, з наданням оцінки виключно обставин, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП здійснено тим судом, на розгляд якого передано відповідний адміністративний матеріал, без надання оцінки обставинам, які стосуються спірної постанови.
При цьому, дослідженням указаного доказу, всупереч доводів позивача встановлено, що він після зупинки не з'ясовував підстав такої зупинки, а навпаки, на запитання поліцейської «Ви знаєте за що Вас зупинили?», відповів «Так, я став не на тому місці». Крім цього, всупереч доводів позивача, він жодного разу не згадав поліцейським про наявність свідка, якого він перевозив, відповідної особи з інвалідністю. Не клопотав про допит відповідного свідка, а надалі в ході судового розгляду взагалі вказав, що указаний свідок не має жодного значення для здійснення ним зупинки у місці для осіб з інвалідністю. Крім цього, в супереч його доводів з відповідними правами його ознайомлено, і, крім цього, він демонстрував свою повну обізнаність з ними. Так само позивач упродовж всього часу не повідомляв поліцейським про здійснення вимушеної зупинки.
Представником позивача додано копію постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №450/5630/24 (том 1, а.с. 42-44, 85-89). Під час дослідження якої у судовому засіданні представником позивача зазначено про те, що із указаної постанови вбачається «час і місце знаходження довірителя». Крім цього, на думку представника позивача, в силу вимог ст. 78 КАС України, указана постанова має приюдиційне значення, оскільки при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при наданні оцінки процесу складання поліцією адміністративних матеріалів, судом встановлено про відсутність роз'яснення позивачу його прав, передбачених КУпАП, що є грубим порушенням права на захист особи.
Відповідно до змісту указаної постанови «Складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності роз'яснення останньому прав та наслідків відмови від проходження огляду чи проходження такого огляду, є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (а.с. 86, 87).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тож оцінка обставин справи не охоплюється приписами ч. 4 ст. 78 КАС України. Крім цього, така оцінка здійснена виключно в межах розгляду іншої справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, представник позивача не звертає уваги на те, що розгляд указаних справ здійснювався окремо.
Представником позивача також додано копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/309/25 та зазначено про його приюдиційне значення в певній частині, конкретизувавши у судовому засіданні цю частину так: «20.02.2025 за вх.№14274 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що за наслідками розгляду його звернення щодо неналежної організації дорожнього руху за місцем винесення відносно ОСОБА_4 постанови у справі про адміністративне правопорушення, отримано відповідь про те, що на балансоутримувача доріг, споруд на території якого є гіпермаркет АШАН, («Кінг Кросс Леополіс») с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 винесено припис з приводу схем розміщення паркувальних знаків для усунення порушень законодавства України у цій сфері.» (том 2, а.с. 78 зворот).
Відтак відповідно до п.2 ч. 3 ст. 246 КАС України це описова частина рішення, у якій судом зазначено заяви клопотання учасників справи.
Представник відповідачів звернув увагу на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/309/25 встановлено, що «01.12.2024 о
10:51:27 на парко місце з розміткою для «Осіб з інвалідністю» паркується автомобіль марки «ВМW», нз. НОМЕР_2 із водійських дверей виходить капітан поліції ОСОБА_1 та прямує до торгового центру у який заходить о
10:52:03. У подальшому на парковці видно екіпаж поліцейських на службовому автомобілі, які підходили та перебували поруч з автомобілем марки «BMW», н.з. НОМЕР_2 . Крім цього, об
11:19:43 виходить капітан поліції Шаран Т.В. у руках якого два пакети, при цьому останній розмовляє по телефону та направляється до свого автомобіля, де об 11:20:29 сідає у нього. Об
11:20:05 до автомобіля підходить поліцейський, однак водій ОСОБА_1 різко рушає з місця події та зникає з поля зору камер відео спостереження».
Обставини справи, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/309/25 підтверджуються копіями відеозаписів, наданих відповідачем.
Відтворенням відеозаписів ТРЦ «Кінг Крос Леополіс» встановлено, що у них містяться такі дані.
Відтворенням файлу із назвою «document_5339509750478436763».mp4 встановлено, що у проміжку 10:51:22 - 10:51:21 на відеозаписі містяться дані від появи автомобіля під керуванням позивача до його паркування на місці для осіб з інвалідністю, із відповідною чіткою дорожньою розміткою про це.
При цьому, позивач дійсно виконував маневр повороту, однак перед виконанням маневру повороту не робив зупинок із висадки пасажирів. Хоча інші водії, на відміну від позивача дійсно зупинялись, робили висадку пасажирів та продовжували рух далі. На відміну від них, позивач продовжував рух, зупинившись лише на відповідному місці для паркування осіб з інвалідністю. Після чого відразу вийшов з водійських дверей автомобіля, закрив автомобіль ключем та попрямував до входу у торговий центр, пройшовши повз камеру відеоспостереження. Крім цього, в ході його пішого руху, всупереч тверджень сторони позивача про те, що він сам був особою із обмеженою рухливістю, та здійснив вимушену зупинку у зв'язку з різкою біллю в тазі, камерами відео спостереження не зафіксовано жодних даних, які б підтверджували такі доводи чи дозволили хоча б зробити такі припущення.
Відтворенням файлу із назвою «document_5337000351411236268»mp4 встановлено, що о 11:05:41 на відеозаписі майданчика для паркування дійсно появляється екіпаж поліцейських на службовому автомобілі, який зупинився навпроти автомобіля позивача. При цьому поліцейський перебував поруч з автомобілем марки «BMW», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 та повернувся у службовий автомобіль о 11:10:22. Теж саме, тільки з іншого ракурсу зафіксовано у файлі з назвою «document_5337000351411236288».
На підтвердження того, що дорожні знаки та дорожня розмітка встановлені на території стоянки без дозвільної документації представником позивача надано:
- роздруківку з мережі Інтернет листа Департаменту Патрульної поліції від 12.11.2019 №1511зі/1/41/27/02-2019 ОСОБА_5 «Про розгляд звернення щодо порядку погодження схем організації дорожнього руху» (том 1, а.с. 36, 40, 65, 90-91, 162-163, 171-172).
- копію листа Управління патрульної поліції у Львівській області Депатраменту патрульної поліції №650аз/41/12/03-2025, відповідно до якого УПП у Львівській області ДПП упродовж 2017 - 2024 років не погоджувало, не надавало відмову у погодженні та не повертало на доопрацювання проект (схему) організації дорожнього руху, яка була б надіслана органами місцевого самоврядування (територіальними громадами), їх посадовими особами, балансоутримувачами доріг та споруд, комунальними підприємствами, на прилеглій до території ТРЦ «King Cross Leopolis», що по вул. Стрийській, 30 у с. Сокільники.
Окрім цього, УПП у Львівській області ДПП упродовж 2017 - 2024 років не видавало приписи чи інші документи органам місцевого самоврядування (територіальним громадам) їх посадовим особам, балансоутримувачам доріг та споруд, комунальним підприємствам щодо необхідності розроблення проектної документації організації дорожнього руху на прилеглій до ТРЦ «King Cross Leopolis», що по вул. Стрийській, 30 у с. Сокільники (том 1, а.с. 207 зворот).
- копію листа Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції №Т-4202/24/12/01-2025, з роз'ясненням про те, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №4381 від 13.09.2017 компетенція щодо погодження проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місьць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організації руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху увійшла до функцій управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції з 13.09.2027.
У період з 13.09.2017 та по теперішній час УПП у Львівській області ДПП не погоджувало схему організації дорожнього руху на прилеглій до території ТРЦ «King Cross Leopolis», що по вул. Стрийській, 30 у с. Сокільники (том 1, а.с. 208);
- копію листа Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 21.08.2025 про те, що станом на 15.08.2025 припис №62 від 04.02.2025 виконаний, схема організації дорожнього руху за адресою: вул. Стрийській, 30 у с. Сокільники узгоджена уповноваженим органом Національної поліції (том 2, а.с. 147).
- копію листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Львівській області від 18.08.2025, відповідно до якого в інформаційній підсистемі «Адмінпрактика» ІПНП України відомості про сплату громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративного штрафу за винесеною відносно нього постановою від 04.02.2025 за ч. 2 ст. 140 КУпАП станом на 18.08.2025 відображені (том 2, а.с. 148 зворот).
7 серпня 2025 року представником позивача подано клопотання з наданням документації про звільнення позивача із служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу) та встановленням ІІІ групи інвалідності (том 2, а.с. 115-136).
Зокрема, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.07.2025 №10471/25/2007/Р, позивачу дійсно встановлено ІІІ групу інвалідності. Дата, з якої встановлено інвалідність: 14.06.2025, із встановленням дати повторного оцінювання: 14.06.2026. Перелом кістки, який за доводами позивача обмежував його рухливість, вказано супутнім діагнозом (том 2, а.с. 120-121).
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04.04.2025 позивача поновлено на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області з 27.12.2024 (том 2, а.с. 92, 102).
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.05.2025 позивача звільнено зі служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу) (том 2, а.с. 119 зворот).
Оцінка суду
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора УПП у Львівській області ДПП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Суд враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. (надалі - ПДР України).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.
Додаткова табличка 7.17 Особи з інвалідністю застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.
Законом України від 22.06.2017 2109-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю» статтю 122 КУпАП доповнено частиною п'ятою такого змісту:
«Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» -
тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Надалі, з урахуванням змін, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021 частини четверта - шоста вважаються відповідно частинами п'ятою - сьомою.
Із тексту пояснювальної записки до проєкту указаного Закону України вбачається, що його метою є захищеність права осіб з інвалідністю або водіїв, які перевозять інвалідів на безоплатне паркування на спеціально обладнаних місцях, з позначенням цих місць дорожніми знаками та відповідною розміткою. Актуальність пропонованих змін пов'язано із необхідністю подолання кричущих випадків займання місць, призначених для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, особами, які не мають на це будь-якого права та інформація про які все частіше висвітлювалась у громадському суспільстві.
При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про виключення відповідальності позивача з огляду на те, що дорожні знаки та дорожня розмітка встановлені на території стоянки без дозвільної документації, яка, зважаючи на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 133/532/17, повинна бути погоджена із відповідними підрозділами Національної поліції.
Встановлено, що предметом позову у справі № 133/532/17 між фізичною особою - підприємцем та виконавчим комітетом відповідної міської ради було визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету в частині заборони руху вантажних транспортних засобів на певній ділянці вулиці, встановлення пристрою обмеження висоти транспортних засобів, з обґрунтуванням порушення прав позивача, шляхом перешкоди його роботі як підприємця, та зважаючи на їх прийняття без погодження відповідних підрозділів Національної поліції.
Зважаючи на предмет спору у справі № 133/532/17 у постанові від 24.09.2024 Верховним Судом зроблено аналіз положень законодавства щодо вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, які знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відтак, характер правовідносин і предмет спору у справі, що розглядається та справі №133/532/17 є різним, тож і висновки Верховного Суду не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин.
При цьому, у зазначеній справі №133/532/17 Верховний Суд не робив жодних висновків про те, що відсутність належного погодження виключає необхідність дотримання указаних дорожніх знаків. Відтак посилання представника позивача на постанову Верховного Суду у справі № 133/532/17 є безпідставним.
Крім цього, кожний учасник дорожнього руху, у тому числі той, який має статус особи з інвалідністю має право розраховувати на те, що й інші учасники виконуватимуть відповідні Правила та дотримуватимуться дорожніх знаків і дорожньої розмітки.
Відтак, суд відхиляє доводи представника позивача в частині відсутності дозвільної документації на дорожні знаки та дорожню розмітку.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що у даному випадку відповідачем надано низку прямих доказів, які не викликають у суду жодних сумнівів про те, що транспортний засіб «BMW» X6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , під керуванням позивача, 01.12.2024 здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», розміром 1,35, у час, який вказано у спірній постанові, не будучи при цьому людиною з інвалідністю, чим порушив п.8.4 «г» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП.
Так, вказаний автомобіль завершив рух в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», розміром 1,35, при цьому на місці стоянки автомобіля позивача була відповідна дорожня розмітка, на яку він заїжджав переднім ходом, після чого в автомобілі вимкнено світлові прилади і з автомобіля, зі сторони водія відразу вийшов саме позивач, зачинив за собою автомобіль, не увімкнувши аварійної світлової сигналізації та пройшов повз камеру відеоспостереження і зайшов в середину торгово-розважального центру. При цьому, рухаючись, позивач не проявляв жодних ознак, які давали б підстави вважати наявність у нього проблем з опорно-руховим апаратом. Надалі, після повернення в автомобіль, а саме в мить контакту із працівником поліції, позивач привів двигун у рух та покинув місце стояки, не реагуючи на поліцейського, внаслідок чого був зупинений за її межами, з використанням звукових та світлових сигналів службового автомобіля патрульної поліції. Тобто саме позивач керував транспортним засобом до моменту його зупинки працівниками патрульної поліції.
Крім цього, в ході спілкування із працівником поліції, в супереч тверджень позивача про з'ясування саме ним підстави зупинки у працівника поліції, оглянутим відеозаписом таке повністю спростовується, навпаки, саме працівник поліції після зупинки позивача задав йому питання «Ви знаєте за що Вас зупинили?» (11:22:12), на що позивач відповів «Так, я став не на тому місці» (11:22:13).
При цьому, суд також погоджується із доводами представника відповідачів про те, що наявними відеоматеріалами не підтверджується жодна версія, викладена у позовній заяві. Адже, на відео не відображено, що позивач взагалі будь-кого підвозив, і позивачем з моменту його зупинки до моменту завершення розгляду справи із складанням спірної постанови не було повідомлено працівника поліції про наявність таких обставин. Так само поліцейський не мав жодних підстав вважати про те, що «позивач є людиною з обмеженою рухливістю», при цьому позивач про такі обставини також не повідомляв, а на запитання працівника поліції про наявність посвідчення особи з інвалідністю, заперечив, зазначивши про наявність посвідчення учасника бойових дій.
Разом з тим, позивач лише в ході судового розгляду посилається на те, що ним була здійсненна вимушена зупинка.
Згідно з пункту 1.10 ПДР України, вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Разом з тим, п. 15.14 ПДР України встановлено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
За приписами підпункту (а) пункту 9.9 ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Отже, положеннями ПДР України передбачена можливість припинення руху транспортного засобу - здійснення вимушеної зупинки, яка зумовлена станом учасника дорожнього руху, однак такий учасник має дотриматись певного алгоритму дій, на що також вказано у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №757/17499/17-а.
Позивач указаних вимог не дотримався а покинув автомобіль і, нічим не виділяючись, пішов в ТЦ «АШАН», де зі слів сторони позивача забрав ноутбук та купив медикаменти. При цьому стороною позивача не підтримуються доводи щодо перевезення особи з інвалідністю та значення цієї обставини для його зупинки на місці для осіб з інвалідністю.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, позивач, який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки відповідно до встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. І для такої реалізації його права, останній здавав відповідні тести та отримував посвідчення водія. Крім цього, в силу професійної діяльності не міг їх не знати.
Також долученим до справи відеозаписом події встановлено, що поліцейським дотримано процедуру складання постанови про адміністративне правопорушення. При цьому, позивачу роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок оскарження постанови та сплати штрафу.
Суд зауважує, що позивач не оспорював на місці прийняття оскаржуваної постанови, не повідомляв про наявність обставин щодо вимушеності здійсненої ним зупинки, його рухи були вільними. Позивач отримав копію спірної постанови, про що особисто розписався у відповідних графах цієї постанови.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає необґрунтованими посилання позивача на вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності, оскільки він не вчинив дій згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 ПДР України, будь-яких доказів незадовільного стану здоров'я, в зв'язку з чим ним була б здійснена «вимушена» зупинка, позивачем не надано та під час судового розгляду не встановлено. Навпаки, в цей час позивач не знаходився в автомобілі у зв'язку, як ним зазначено «раптовим» погіршенням стану здоров'я, а відразу покинув його, зайнявшись своїми справами у торгово-розважальному центрі, де як ствердив в ході судового розгляду, забрав ноутбук та здійснив покупку лікарських засобів, на підтвердження чого будь-яких доказів також не надав.
Під час бесіди та безпосередньо розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачем про погіршення стану здоров'я та здійсненою у зв'язку із цим вимушеною зупинкою не вказано жодного разу.
Стороною позивача під час розгляду справи зазначається про те, що стан здоров'я позивача обумовлювався переломом клубової кістки. Проте, як вбачається із наданої позивачем виписки із медичної карти стаціонарного хворого, позивач, після падіння з висоти другого поверху, поступив із такою травмою ще 14.07.2024 та був виписаний вже 15.07.2024 у задовільному стані на амбулаторне лікування для продовження консервативного лікування, із рекомендаціями щодо подальшого шеститижневого лікування (том 1, а.с. 45-49).
Правопорушення, про яке йде мова, вчинено 01.12.2024, тобто на 141 день після 14.07.2024 після перелому.
Відтак, за встановлених обставин справи відсутні підстави вважати про наявність зв'язку між зупинкою та станом учасника дорожнього руху, як і між зупинкою та переломом клубової кістки позивача.
В сукупності із встановленими обставинами справи, суперечливою поведінкою позивача, відсутністю такої версії розвитку подій на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення та в першій редакції позовної заяви, підписаної безпосередньо позивачем, і появою її лише у другій редакції позовної заяви, суд оцінює такі доводи лише як намагання у такий спосіб уникнути адміністративної відповідальності.
Крім цього, суду також не надано доказу наявності групи інвалідності станом на час вчинення ним відповідного адміністративного правопорушення.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» національна поліція також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ч.6 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідженням спірної постанови встановлено, що вона складена тільки за те адміністративне правопорушення, яке поліцейський має право розглядати, з накладенням адміністративного стягнення в межах санкції статті.
Дослідженням відеозаписів і, зважаючи на дані, які у них містяться, суд також дійшов висновку про те, що під час притягнення особи до відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбачен6ого ч. 6 ст. 122 КУпАП, працівники поліції діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
За результатом дослідження відеозаписів суд дійшов висновку про доведення суб'єктом владних повноважень поза будь-яким розумним сумнівом тих обставин фактичної дійсності, які надавали йому всі підстави для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У той же час, як запропонована позивачем та його представником версія сприйняття ситуації є такою, що суперечить умовам реальної дійсності. За результатом відтворених відеозаписів та проаналізованого змісту розмов, версії позивача є непослідовними та оцінюються судом лише як намагання викласти певну, прийнятну для позивача, версію, яка на його думку, мала б узгоджуватися із обставинами місця і часу та уникнути у такий спосіб відповідальності.
Беручи до уваги сукупність досліджених у суді доказів, а також те, що позивач не зміг послідовно й правдоподібно пояснити обставини здійсненої зупинки, суд дійшов висновку про доведеність винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім цього, декларативно проголошена реальність позивача повністю спростовується даними відеозаписів, які не викликають жодних сумнівів у їх об'єктивності, як і даними змісту розмов, у яких і сам позивач низку разів вказує на наявність тих обставин об'єктивної дійсності, які не узгоджуються із наведеними ним пізніше.
Наведені позивачем та його представником доводи, є такими, що не спростовують обставини, викладених у спірній постанові, тобто зафіксованого поліцейським факту вчинення позивачем адміністративного порушення, яке виразилось у недотриманні вимог дорожнього знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», розміром 1,35.
Суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У зв'язку із цим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 8-10, 241-251, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції Львівської області Департаменту патрульної поліції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області Головчук Софії Мирославівни, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 255 КАС України).
Текст рішення складено 29.08.2025.
Суддя: Баран О.І.