с-ще Новомиколаївка
Іменем України
29 серпня 2025 рокуСправа № 322/1404/24
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»
до:ОСОБА_1
про:стягнення заборгованості.
02 серпня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» код ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за Договором № 2684040 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.12.2021 станом на 28.06.2023 у розмірі 45 529,97 гривень, яка складається з: 9999,99 гривень - заборгованість за кредитом; 35 529,98 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 12.12.2021 року по 28.06.2023 року (включно), а також судові витрати у розмірі 2422 гривень 40 коп. та 5000,00 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до укладеного договору № 2684040 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.12.2021 (далі - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (торгова марка «Credit7») та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 10000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.
Відповідач, відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.17, 6.1.18 Правил надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими директора ТОВ «Лінеура Україна» наказом № 67-ОД від 14.06.2021, в особистому кабінеті в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) первісного кредитора прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 12.12.2021 о 18:25:08 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором T719, що був надісланий на номер телефону, наданий відповідачем.
Кредитні кошти були перераховані відповідачу 12.12.2021 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань, заборгованість за Кредитним договором станом на 28.06.2023 становить 45529,97 гривень, яка складається з: 9999,99 грн. - заборгованість за кредитом; 35529,98 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.4 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 12.12.2021 по 28.06.2023 (включно).
Сума заборгованості, відповідача за Кредитним договором, відповідно до Реєстру боржників від 28.06.2023 до Договору відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023 становить 45529,97 грн.
Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 05.08.2024, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на таке.
Відповідач вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на його користь.
Також, відповідач стверджує про відсутність доказів укладення Кредитного договору, оскільки надана позивачем копія договору в розділі 10 «Реквізити та підпис» містить лише зазначення прізвища, імені та по батькові Клієнта, а також надрукований запис «підписано електронним підписом» і якісь цифри та літери.
За твердженням відповідача, він не отримував жодного примірника договору після його підписання начебто ним.
Крім цього, на думку відповідача, проценти, відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, мали нараховуватися за ставкою не більше 1%, як це передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Тобто з 12.12.2021 по 10.01.2022 проценти повинні нараховуватися за ставкою 0,01%, як зазначено позивачем, а з 12.01.2022 по 07.12.2022 за ставкою 1%.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.
Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
12.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (товариство) та відповідачем (клієнт) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2684040 (Кредитний договір), відповідно до умов якого:
- укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (п. 1.1);
- на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000,00 гривень (п. 1.2);
- строк кредиту 360 днів, що може бути змінений (у бік зменшення), в порядку та на умовах визначених в п. 4.2 договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.3);
- стандартна процента ставка становить 1,99 % в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.4);
- знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується відповідно до умов договору;
- орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 81640,00грн. (пп. 1.6.1), за зниженою ставкою 75700,00грн. (пп. 1.6.2);
- товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1);
- кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. договору (п. 2.4).
12.12.2021 ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов'язання за Кредитним договором та здійснило переказ суми кредиту у розмірі 10000,00 грн. на платіжну картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.02.2024 № 1-2902 та випискою по рахунку відповідача за період з 12.12.2021 по 17.12.2021, наданою суду АТ «ПУМБ».
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Лінеура Україна» станом на 28.06.2023, розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 45 529,97 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять 97 коп.), з яких: 9999,99 грн. - сума заборгованості за кредитом; 35 529,98 грн. - заборгованість за процентами
28.06.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» (кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 28/06/23, відповідно до якого:
- на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (п. 1.1);
- внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (п. 1.2).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28.06.2023 до договору відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023, від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 45 529,97 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, до позивача на підставі вищезазначеного договору відступлення прав вимоги № 28/06/23 перейшло право вимоги до відповідача на суму 45529,97 грн. за Кредитним договором, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача суд відхиляє у зв'язку з їх необґрунтованістю, з огляду на таке.
Отримання відповідачем кредиту від ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується вищезазначеними належними та допустимими доказами, дослідженими судом під час розгляду цієї справи. Водночас відповідачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначені докази позивача про перерахування відповідачу грошових коштів за Кредитним договором.
Стосовно укладення Кредитного договору суд зазначає наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 у редакції, чинній на момент укладення Кредитного договору (далі по тексту - Закон № 675-VIII), електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви(форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно- телекомунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а отже, твердження відповідача про не укладання ним Кредитного договору суд визнає безпідставними.
Застосування відповідачем положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, якими цей Закон було доповнено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, суд визнає помилковим, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким вносилися зміни до Закону № 1734-VIII) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
При цьому слід враховувати, що за правилами статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1); акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2); якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).
Отже, положення ч. 5 ст. 8 Закону № 1734-VIII не мають зворотної дії у часі і застосовуються лише з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, а саме з 24.12.2023.
Проте, у цій справі останнє нарахування процентів за Кредитним договором було проведено 07.12.2022, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX, що підтверджується розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 28.06.2023, випливає.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 31.07.2024 № 1123, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. надано: договір про надання юридичних послуг від 03.07.2023 № 03/07/2023; акт від 03.06.2024 приймання-передачі наданих послуг № 70 до договору № 03/07/2023 про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 70 до договору № 03/07/2023 про надання юридичних послуг від 03 липня 2023 року. зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд визнає таким, що відповідає критеріям, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 5000,00 грн.
Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2684040 від 12 грудня 2021 року станом на 28 червня 2023 року у розмірі 45529,97грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень 97 коп.), з яких: 9999,99грн. - сума заборгованості за кредитом; 35529,98грн. - заборгованість за процентами.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
4. Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ: 41915308;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.
Суддя С.С. Гасанбеков