Ухвала від 25.08.2025 по справі 333/3840/25

Справа № 333/3840/25

Провадження № 1-кс/333/2880/25

УХВАЛА

25 серпня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні №12021082060001520, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364 КК України відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 року прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду із клопотанням про продовження строку особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_5 , обґрунтовуючи його таким.

Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримиінальному провадженні №12021082060001520, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.10.2017 Радою адвокатів Запорізької області, на підставі рішення № 18 від 02.10.2017, ОСОБА_7 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Наказом начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області № 315-К від 30.11.2017 ОСОБА_5 з 01.12.2017 призначено на посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області.

Наказом начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області № 163-К від 30.09.2021 внесено зміни до назви Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області, а саме з 30.09.2021 назву «Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області» змінено на «Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Запорізькій області».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином ОСОБА_5 , обіймаючи вищевказану посаду є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦКУ власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1-3 ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 327 ЦКУ у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦКУ право власності припиняється у разі: припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦКУ спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. ст. 1261 - 1265 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦКУ спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1277 ЦКУ у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1277 ЦКУ заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Так, у ОСОБА_7 , яка мала достатній рівень знань у галузі цивільного законодавства та досвід роботи у вказаній сфері, разом із ОСОБА_5 , з яким вони підтримували дружні відносини значний період часу, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння нерухомим майном померлих громадян, у яких відсутні законні спадкоємці та яке, після їх смерті, відповідно до законодавства мало бути визнане відумерлою спадщиною та передане у власність Запорізької міської територіальної громади.

При цьому, з метою реалізації свого злочинного умислу, останні вирішили спільно отримувати з особистих джерел інформацію про померлих на території міста Запоріжжя одиноких громадян, а також таких громадян, в яких відсутні законні спадкоємці.

В подальшому, для досягнення зазначеної мети а також надання своїм діям уявленням законності, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти нерухомим майном померлих громадян, шляхом його стягнення в рахунок погашення боргів, нібито наявних у померлих або, у залучених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , третіх довірених осіб.

Для цього ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було прийнято спільне рішення про звернення до судових органів на території міста Запоріжжя з відповідними позовними заявами, направленими на стягнення з вищевказаних осіб наявних боргів, які утворилися в результатів нібито укладення договорів позик.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргів та їх стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчих проваджень та стягнення, в рахунок погашення боргів, право власності на об'єкти нерухомого майна, які за життя належали померлим громадянам, мало бути зареєстровано на довірених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 осіб, або ж на ОСОБА_5 , тим самим фактично заволодівши вищевказаними об'єктами нерухомості померлих.

У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Крім того, з цією метою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків тощо) довірених ними осіб, без відома останніх, а також використовувати в судовому порядку підроблені документи, нібито укладені від їх імені, до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо фактів укладення правочинів та їх наслідків, тим самим плануючи ввести в оману суд.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1047 ЦКУ договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1, 1-1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Крім того, з метою виключення однотипності своїх злочинних дій та можливості бути викритими, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти нерухомим майном померлих громадян й іншим шляхом, а саме визнанням права власності на вказане майно.

Для цього ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було прийнято спільне рішення про звернення до судових органів на території міста Запоріжжя з відповідними позовними заявами, направленими на визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які до 01.01.2004 нібито були укладені та зареєстровані ОСОБА_8 » (код ЄДРПОУ - 20487339), діяльність якої припинено у 2012 році, про що останнім було достовірно відомо, а також визнання права власності на нього.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання дійсними вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на них за довіреними ОСОБА_7 та ОСОБА_5 особами, або ж за ОСОБА_5 , останні мали використати такі судові рішення як підставу для реєстрації речового права на нерухоме майно померлих громадян, тим самим фактично заволодівши ним.

З цією метою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків тощо) довірених ними осіб, без відома останніх, а також використовувати в судовому порядку підроблені документи, нібито укладені від їх імені, до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо фактів укладення правочинів та їх наслідків, тим самим плануючи ввести в оману суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, який набув чинності 01.01.2004, встановлено, що цивільні правовідносин, які виникли між сторонами до набрання чинності цього Кодексу регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 цього Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Згідно зі ст. 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас, згідно зі ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК Української РСР).

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє по теперішній час.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння об'єктами нерухомості померлих громадян, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, шляхом обману та використання підроблених документів, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вчинили обумовлені ними злочинні дії за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла громадянка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у власності яких (по 1/2 частині у кожного) перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_3 .

Про вказані події з особистих джерел дізнався ОСОБА_5 , який, в подальшому, передав вказану інформацію ОСОБА_7 .

Після зазначеного, але не пізніше 23.12.2021 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлих громадян, у яких відсутні законні спадкоємці, та яка після їх смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.

З метою реалізацією свого злочинного умислу останніми було прийнято рішення про стягнення з померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в судовому порядку наявних боргів, які утворилися в результаті нібито укладених, за їх життя (кожним окремо) договорів позик.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргу та його стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення, в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, який за життя належав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві часткової приватної власності (по 1/2 частки), мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_7 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Для надання вказаним діям уявлення законності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_11 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладених правочинів, тим самим ввівши в оману суд.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 23.12.2021 нібито від імені ОСОБА_11 , яка надійшла до суду 28.12.2021, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_9 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 21.03.2020 ОСОБА_11 нібито уклав зі ОСОБА_9 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 195000,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 21.03.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_9 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_11 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_7 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: оригінал договору позики від 21.03.2020, оригінал розписки ОСОБА_9 про отримання грошових коштів від 21.03.2020 та копію вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_9 про необхідність повернення боргу від 02.09.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_11 зареєстровано судову справу № 334/10160/21, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_12 .

04.01.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_12 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Для досягнення злочинної мети з заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , діючи умисно, 31.05.2021 направила на електронну адресу Ленінського районного суду міста Запоріжжя «inbox@ln.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану 31.05.2021 нібито від імені позивача ОСОБА_11 , про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи у відсутність позивача.

В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_12 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 07.06.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_11 до ОСОБА_9 та стягнення з останнього боргу на користь ОСОБА_11 у сумі 195000,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 направила до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 20.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_11 про надання копії рішення від 07.06.2022 та виконавчих листів у справі № 334/10160/21. У подальшому ОСОБА_7 , діючи нібито на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_11 від 25.08.2022, особисто отримала в суді 13.03.2023 вказані запитувані документи.

Окрім того, діючи на виконання заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, направленого на заволодіння об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , діючи умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б) заяву про видачу судового наказу, складену та підписану 31.01.2021 нібито від імені ОСОБА_11 , текст якої склала самостійно, яка надійшла до суду 02.02.2022, зазначивши боржником померлу ОСОБА_10 . Відповідно до змісту вказаної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 14.08.2020 ОСОБА_11 нібито уклав зі ОСОБА_10 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалась повернути їх у строк до 14.08.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_10 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_11 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_7 до вказаної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 14.08.2020, копію розписки ОСОБА_10 про отримання грошових коштів від 14.08.2020, копію вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про необхідність повернення боргу від 02.09.2021 та копію відповіді ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_11 від 01.10.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022, за вищезазначеною заявою ОСОБА_11 зареєстровано судову справу №335/1061/22, розгляд якої доручено судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_13 .

В подальшому, за результатами розгляду заяви, суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_14 , незважаючи на надання ОСОБА_7 підроблених документів, спрямованих на введення суду в оману, 08.02.2022 постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_11 про стягнення зі ОСОБА_10 заборгованості за договором позики, через її невідповідність вимогам ст. 161 ЦПК України.

Враховуючи вказане, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не було виконано всіх дій, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодінням об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 01.11.2021 могла становити 649000, 00 гривень (шістсот сорок дев'ять тисяч гривень 00 копійок), з причин, які не залежали від їх волі.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла громадянка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у власності якої перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_4 .

Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Після зазначеного, але не пізніше 21.10.2021 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлої громадянки, у якої відсутні законні спадкоємці, та яка після її смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.

З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про визнання дійсним, в судовому порядку, договору купівлі-продажу квартири, нібито укладеного за життя ОСОБА_15 на Запорізькій Товарній Біржі «Торг-Інвест» та визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири померлої ОСОБА_15 , та визнання права власності на неї, останнє мало бути зареєстровано у встановленому законодавством порядку на ОСОБА_5 , який, в свою чергу, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , мав розпорядитись зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою між собою, умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, залучили ОСОБА_11 , який не був проінформований та обізнаний про злочинний план та кінцевий результат злочинної діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

При цьому, ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , прибув 21.10.2021 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_5 , де підписав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_15 , зазначивши, що нібито є єдиним спадкоємцем у відповідності до ст. 1261 ЦКУ, хоча насправді таким не був. Того ж дня на підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 заведено спадкову справу № 46/2021.

У подальшому, для надання вказаним діям уявлення законності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А) позовну заяву про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, складену та підписану ним 04.01.2022, яка надійшла до суду 10.01.2022, зазначивши відповідачем ОСОБА_11 , а третьою особою - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 .

Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, ОСОБА_5 зазначив про те, що 16.07.2002 він нібито уклав з ОСОБА_15 договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , який того ж дня нібито був зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест». Однак, у зв'язку з тим, що зазначений правочин нотаріально не посвідчений, вказане унеможливлює реєстрацію ОСОБА_5 права власності на вказане майно. Обґрунтовуючи свої доводи про залучення в якості відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_5 послався на факт відкриття саме ОСОБА_11 спадкової справи після смерті ОСОБА_15 . У зв'язку із вказаним ОСОБА_5 і звернувся до суду з метою визнання дійсним вищевказаного договору купівлі-продажу та визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблений документ, до якого заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме копію договору купівлі-продажу від 16.07.2002.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 336/211/22, розгляд якої доручено судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_17 .

17.01.2022 суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_17 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_11 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків у зв'язку з не наданням документів про сплату судового збору.

У продовження реалізації злочинного плану, розробленого заздалегідь ОСОБА_5 із ОСОБА_7 , до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя подано заяву, складену та підписану 29.03.2022 від імені позивача ОСОБА_5 , про усунення недоліків по вищевказаній позовній заяві, підтверджуючу сплату судового збору, яка надійшла до суду 18.04.2022.

Одночасно з цим, до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя на електронну пошту «inbox@sh.zp.court.ua» повторно подано заяву, складену та підписану 02.05.2022 від імені позивача ОСОБА_5 , про усунення недоліків по позовній заяві, а саме сплату судового збору, шляхом направлення її фотокопії з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_9 », користувачем якої є ОСОБА_7 . У подальшому до суду було направлено і оригінал вказаної заяви.

05.05.2022 суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_17 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Для досягнення злочинної мети з заволодіння нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_15 , від імені нібито відповідача ОСОБА_11 , персональні данні та копії особистих документів якого було заздалегідь отримано ОСОБА_5 , до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя направлено заяву, складену та підписану 24.05.2022, про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи у відсутність відповідача у судовій справі № 336/211/22, яка надійшла до суду 30.05.2022. До вказаної заяви було додано, крім іншого, копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 46/2021, заведеної після смерті ОСОБА_15 .

Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 , діючи як представник ОСОБА_5 , на підставі договору-доручення від 20.05.2022 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2022, подала до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя заяву від 01.06.2022, про розгляд справи без участі представника позивача та повне визнання позовних вимог.

В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_17 , на підставі наданого підробленого документа (договору купівлі-продажу кватири), яким фактично введено суд в оману, 01.06.2022 ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_11 та визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 16.07.2002 між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 й зареєстрованого 16.07.2002 Запорізькою товарною біржою «Торг-Інвест». Крім того за ОСОБА_5 також визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Для завершення реалізації свого злочинного плану, 27.07.2022 ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, бульв. Центральний, 27) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішень Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у справі № 336/211/22.

У подальшому, за результатами розгляду вищевказаних поданих документів, 01.08.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області прийнято рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_5 .

За результатами виконання зазначених злочинних дій, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , реалізувавши свій злочинний план до кінця, узгоджений ними заздалегідь, шляхом обману незаконно заволоділи зазначеним об'єктом нерухомості, який відповідно до законодавства мав відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 10.06.2021 могла становити 573000,00 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), та яким, у подальшому, розпорядилися на власний розсуд.

Вищевказаними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_5 завдано шкоду Запорізькій міській територіальній громаді на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , за результатами вчинення злочинних дій, а саме шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах, 01.08.2022 незаконно заволоділи об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 , ринкова вартість якого станом на 10.06.2021 могла становити 573000,00 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), набувши право власності на майно, повністю одержане ними злочинним шляхом.

Після цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , достовірно знаючи про злочинне походження зазначеної квартири, володіли разом вказаним майном та, маючи на меті розпорядитися ним, 11.11.2022 прибули у приміщення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_18 ( АДРЕСА_6 ), де у присутності ОСОБА_7 , між ОСОБА_5 (продавець) та громадянином ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (покупець), було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

В результаті вчинення вказаного правочину, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , приховуючи дійсне джерело походження вищевказаної квартири, всупереч вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», розпорядилися вказаним нерухомим майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, та отримали від ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 373000,00 грн. (триста сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), які, у подальшому, були розподілені між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у визначених долях.

ІНФОРМАЦІЯ_11 помер громадянин ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у власності якого перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_7 .

Про вказану подію з особистих джерел дізнався ОСОБА_5 , який, в подальшому, передав вказану інформацію ОСОБА_7 .

Після зазначеного, але не пізніше 21.02.2022 (більше точно часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлого громадянина, у якого відсутні законні спадкоємці, та яка, після його смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.

З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про визнання дійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу квартири, нібито укладеного й зареєстрованого за життя ОСОБА_20 Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест», та визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири померлого ОСОБА_20 , та визнання права власності на неї, останнє мало бути зареєстровано у встановленому законодавством порядку на довірену ОСОБА_7 та ОСОБА_5 особу, яка, в свою чергу, діючи за вказівками останніх, мала розпорядитись зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти передати ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які у подальшому мали розподілити їх між собою у визначених долях.

Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_11 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину та його наслідків, тим самим ввівши в оману суд.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньо змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б) позовну заяву про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, складену та підписану 21.02.2022 нібито від імені ОСОБА_11 , яка надійшла до суду 23.02.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_20 .

Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 06.08.1999 ОСОБА_11 нібито уклав з ОСОБА_20 договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , який того ж дня нібито був зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест». Однак у зв'язку з тим, що зазначений правочин нотаріально не посвідчений, вказане нібито унеможливлює реєстрацію ОСОБА_11 права власності на вказане майно. У зв'язку із вказаним, ОСОБА_11 нібито і звернувся до суду з метою визнання дійсним вищевказаного договору купівлі-продажу та визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 .

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_7 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблений документ, до якого заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме копію договору купівлі-продажу від 06.08.1999.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_11 зареєстровано судову справу № 335/1830/22, розгляд якої доручено судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_21 .

06.05.2022 суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя

ОСОБА_21 винесено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_11 та призначення справи в порядку загального позовного провадження.

Для досягнення злочинної мети з заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , діючи умисно, направила на електронну пошту Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя «inbox@og.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану нібито від імені позивача ОСОБА_11 , про проведення підготовчого засідання без участі позивача та підтримання позовних вимог у повному, яка надійшла до суду 16.06.2022.

Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 було надано до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя документи, підтверджуючі її повноваження як нібито представника позивача ОСОБА_11 , а саме: договір-доручення від 04.05.2022, нібито укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також ордер про надання правничої (правової) ОСОБА_11 від 21.07.2022.

В подальшому, за результатами розгляду позовної заяви, суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_21 , незважаючи на надання ОСОБА_7 підробленого документа (договору купівлі-продажу кватири), спрямованого на введення суду в оману, 22.03.2023 постановлено ухвалу про закриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_11 до ОСОБА_20 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва).

Враховуючи вказане, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було виконано всі дії, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_7 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 01.02.2022 могла становити 731000,00 грн. (сімсот тридцять одну тисячу гривень 00 копійок), однак його не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

ІНФОРМАЦІЯ_13 помер громадянин ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у власності якого перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_8 .

Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Після зазначеного, але не пізніше 14.04.2022 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлого громадянина, у якого відсутні законні спадкоємці, та яка після його смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.

З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про стягнення з померлого ОСОБА_22 в судовому порядку наявних боргів, які утворилися в результаті нібито укладених за його життя договорів позик.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргу та його стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_22 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_7 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлого ОСОБА_22 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_11 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину, тим самим ввівши в оману суд.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 14.04.2022 нібито від імені ОСОБА_11 , яка надійшла до суду 21.04.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_22 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 07.10.2020 ОСОБА_11 нібито уклав із ОСОБА_22 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 225000,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 07.10.2021. У зв'язку із тим, що позичені ОСОБА_22 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_11 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_7 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 07.10.2020, копію розписки ОСОБА_22 про отримання грошових коштів від 07.10.2020, копії вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_22 про необхідність повернення боргу від 15.10.2021 та від 12.01.2022, а також копію відповіді ОСОБА_22 від 15.02.2022 на вимогу ОСОБА_11 про необхідність повернення боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_11 зареєстровано судову справу № 331/1060/22, розгляд якої доручено судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 .

11.05.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 винесено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_11 до ОСОБА_22 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, у зв'язку з ненаданням документів про сплату судового збору.

У продовження реалізації злочинного плану, розробленого заздалегідь ОСОБА_7 із ОСОБА_5 , до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя подано заяву, складену та підписану 08.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_11 , про надання квитанції про сплату судового збору, яка надійшла до суду 08.06.2022.

08.06.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , діючи умисно, подала до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 17.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_11 , про розгляд справи за відсутністю позивача та підтримання позовних вимогу повному обсязі, яка надійшла до суду 20.06.2022.

В подальшому, за результатами судового розгляду справи, суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 08.07.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_11 до ОСОБА_22 та стягнення з останнього боргу на користь ОСОБА_11 у сумі 225000,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 , з належної їй електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_9 », 17.08.2022 направила на електронну пошту Жовтневого районного суду міста Запоріжжя «inbox@gt.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану 17.08.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_11 , про надання копії рішення від 08.07.2022 та виконавчих листів по справі № 331/1060/22. У подальшому, ОСОБА_7 , діючи нібито на підставі договору-доручення від 11.08.2022 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_11 від 23.08.2022, особисто отримала в суді 23.08.2022 вказані запитувані документи.

Окрім того, діючи на виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану, направленого на заволодіння об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6) позовну заяву про визнання права власності, складену та підписану ним 28.11.2022, яка надійшла до суду 01.12.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_22 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, ОСОБА_5 зазначив, що 15.01.2020 він нібито уклав із ОСОБА_22 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 350000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 15.01.2022. У зв'язку із тим, що позичені ОСОБА_22 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_5 і звернувся до суду з метою визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 , в рахунок погашення боргу.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 15.01.2020, копію розписки ОСОБА_22 про отримання грошових коштів від 15.01.2020, копію вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_22 про необхідність повернення боргу від 17.01.2022, та копію відповіді ОСОБА_22 від 02.02.2022 на вимогу ОСОБА_5 про необхідність повернення боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 331/4657/22, розгляд якої доручено судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_24 .

02.12.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_24 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_22 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, у зв'язку з не наданням документів про підтвердження сплати судового збору, однак, в подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 оплати судового збору так здійснено і не було.

У зв'язку з викладеним, за результатами розгляду позовної заяви, суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_24 , незважаючи на надання ОСОБА_5 підроблених документів, спрямованих на введення суду в оману, 10.01.2023 постановлено ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_22 , на підставі ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом).

Враховуючи вказане, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не було виконано всіх дій, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_8 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого, станом на 28.03.2022 могла становити 576000,00 грн. (п'ятсот сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок), з причин, які не залежали від їх волі.

ІНФОРМАЦІЯ_15 померла громадянка ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , у власності якої перебувало нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 .

Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Після зазначеного, але не пізніше 04.08.2022 (більше точно часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлої громадянки, у якої відсутні законні спадкоємці, та яка після її смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.

З метою реалізацією свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про стягнення з померлої ОСОБА_25 в судовому порядку наявного боргу, який утворився в результаті нібито укладеного за її життя договору позики.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання боргу та його стягнення, воно мало бути направлене на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_25 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_7 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлої ОСОБА_25 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянки України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , без її відома, які заздалегідь були отримані в останньої ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_26 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину, тим самим ввівши в оману суд.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 04.08.2022 нібито від імені ОСОБА_26 , яка надійшла до суду 08.08.2022, зазначивши відповідачем померлу ОСОБА_25 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 21.04.2020 ОСОБА_26 нібито уклала із ОСОБА_25 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_26 грошові кошти у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалася повернути їх у строк до 21.04.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_25 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_26 нібито і звернулася до суду з метою їх примусового стягнення.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_7 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 21.04.2020, копію розписки ОСОБА_25 про отримання грошових коштів від 21.04.2020, копію вимоги ОСОБА_26 до ОСОБА_25 про необхідність повернення боргу від 22.09.2021 та копію відповіді ОСОБА_25 від 15.10.2021 на вимогу ОСОБА_26 про необхідність повернення боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_26 зареєстровано судову справу №334/3081/22, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_27 .

09.08.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_27 постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_26 до ОСОБА_25 у вищевказаній справі та призначення її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , діючи умисно, виступаючи нібито як представник позивача ОСОБА_26 на підставі договору-доручення від 26.08.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2022, подала 07.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 07.09.2022, про розгляд справи у відсутності позивача та підтримання позовних вимог, додавши при цьому оригінал підробленої розписки ОСОБА_25 про отримання грошових коштів від 21.04.2020.

В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_27 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 07.09.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_26 до ОСОБА_25 та стягнення з останньої боргу на користь ОСОБА_26 у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Надалі з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 подала 21.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву від 21.09.2022 про надання оригіналів виконавчих листів та судового рішення у справі № 334/3081/22. У подальшому, ОСОБА_7 особисто отримала в суді 13.10.2022 вказані запитувані документи.

Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 , умисно, з корисливих мотивів, подала до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_28 ( АДРЕСА_10 ) заяву про відкриття виконавчого провадження, складену та підписану 14.10.2022 нібито від імені ОСОБА_26 , яка надійшла приватному виконавцю 17.10.2022, обґрунтовану необхідністю виконання виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07.09.2022.

Того ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_28 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_26 (реєстраційний номер виконавчого провадження 70093000).

Однак, 25.11.2022 ОСОБА_28 винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_25 .

Одночасно з вказаним, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на остаточне заволодіння квартирою померлої ОСОБА_25 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було прийнято рішення про стягнення з їх довіреної особи, яка мала виступати нібито спадкоємицею померлої ОСОБА_25 , в судовому порядку наявного боргу, який утворився в результаті нібито укладеного договору позики.

Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання боргу та його стягнення, воно мало бути направлене на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_25 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано за ОСОБА_5 , тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлої ОСОБА_25 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , мав розпорядитися зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.

Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянки України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , без її відома, які заздалегідь були отримані в останньої ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_29 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладених правочинів, тим самим ввівши в оману суд.

Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори (м. Запоріжжя, бульв. Шевченка, 47) заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_25 , складену та підписану 23.05.2022 нібито від імені ОСОБА_29 , яка надійшла до нотаріальної контори 30.05.2022, обґрунтовану наявністю між ними нібито родинних зв'язків. Того ж дня, на підставі вказаної заяви державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 95/2022.

Після виконання зазначених дій, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану ним 12.08.2022, яка надійшла до суду 16.08.2022, зазначивши відповідачем ОСОБА_29 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості, 20.08.2020 ОСОБА_5 нібито уклав із ОСОБА_29 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 450000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалася повернути їх у строк до 20.08.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_29 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_5 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.

Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 20.08.2020, оригінал розписки ОСОБА_29 про отримання грошових коштів від 20.08.2020, копії вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_29 про необхідність повернення боргу від 25.11.2021 та 25.04.2022, а також копію відповіді ОСОБА_29 від 07.07.2022 на вимогу ОСОБА_5 про необхідність повернення боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 334/3277/22, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_30 .

17.08.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_31 постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_29 у вищевказаній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , діючи умисно, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 15.09.2022 нібито від імені відповідача ОСОБА_29 , про визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутність відповідача, яка надійшла до суду 22.09.2022.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, виступаючи нібито як представник відповідача ОСОБА_29 на підставі договору-доручення від 08.09.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.09.2022, подала 21.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану нею 21.09.2022, про розгляд справи без участі представника та повне визнання позовних вимог.

Того ж дня ОСОБА_5 , діючи відповідно до заздалегідь узгодженого з ОСОБА_7 злочинного плану, також подав до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану ним 21.09.2022, про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_31 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 21.09.2022 ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_29 та стягнення з останньої боргу на користь ОСОБА_5 у сумі 450000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_7 подала 17.10.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву від імені ОСОБА_5 , про надання виконавчих листів та копії рішення по справі № 334/3277/22. У подальшому, вказані запитувані документи були особисто отримані ОСОБА_5 в суді 25.10.2022.

Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_7 злочинного плану, ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів, подав до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_28 (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 12, оф. 33) заяву про відкриття виконавчого провадження, складену та підписану 27.10.2022, яка того ж дня надійшла приватному виконавцю, обґрунтовану необхідністю виконання виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 21.09.2022.

Того ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_28 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_5 (реєстраційний номер виконавчого провадження 70182724).

В подальшому, для досягнення злочинної мети із заволодіння нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , подала до приватного виконавця ОСОБА_28 ( АДРЕСА_10 ) заяву, складену та підписану 01.11.2022 нібито від імені боржника ОСОБА_29 , яка надійшла до приватного виконавця 08.11.2022, та якою повідомлено про нібито відсутність у останньої коштів, необхідних для повернення боргу, а також констатовано факт заведення нею спадкової справи після смерті ОСОБА_25 , у якої залишилося нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , з долученням відповідних підтверджуючих документів.

Однак, 20.01.2023 ОСОБА_28 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із надходженням 19.01.2023 заяви, складеної та підписаної від імені ОСОБА_5 05.01.2023, про повернення виконавчого листа.

Враховуючи вказане, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було виконано всі дії, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_9 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 31.10.2021 могла становити 925000,00 грн. (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), однак його не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.

26.06.2025 року слідчим було повідомлено про підозру ОСОБА_5 .

30.06.2025 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (несення служби);

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу з покладенням на підозрюваного обов'язків завершити не виявляється можливим, у зв'язку з великим обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування.

Зокрема, є об'єктивна необхідність у проведенні наступних слідчих і процесуальних дій:

-завершити проведення заходів по встановленню додаткових свідків та допитати останніх щодо відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення;

-отримати відповідь на запит у порядку ст. 93 КПК України з Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, щодо надання запитуваних документів;

-оглянути інформацію, отриману під час проведення тимчасового доступу та вилучення документів з Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради;

-закінчити огляд інформації, вилученої у операторів мобільного зв'язку (відповідне доручення перебуває на виконанні у оперативного підрозділу);

-на підставі вилучених оригіналів документів вирішити питання про призначення та доручення проведення нових почеркознавчих судових експертиз, отримати їх висновки та здійснити їх аналіз;

-продовжити здійснення заходів з встановлення місцезнаходження інших осіб, причетних до кримінальних правопорушень, повідомлення їм про підозру, обрання запобіжних заходів, допиту як підозрюваних;

-повідомити підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри (з урахуванням нових здобутих доказів, в т.ч. після проведення процесуальних дій, вказаних вище) та про нову підозру (за наявності відповідних доказів);

-виконати інші слідчі та процесуальні дії, необхідність в яких може виникнути при проведенні досудового розслідування;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваними, а також їх захисниками;

- скласти обвинувальний акт та направити його прокурору для погодження;

- вручити обвинувальний акт всім підозрюваним та направити його до суду для розгляду по суті.

Необхідність продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обумовлюється ризиками, передбаченими п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу та які продовжують існувати до цього часу.

Метою та підставами продовження застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 шляхом застосування до свідків методів залякування, фізичного та морального впливу, може вчиняти тиск на них з метою примушування їх змінити раніше надані покази задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень, підтверджується конкретними обставинами даного кримінального провадження, зокрема кількість епізодів злочинів, що інкримінуються підозрюваному, вчинених протягом тривалого часу, а відтак може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші злочини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі ухвалення обвинувального вироку, наслідки злочину, а саме, завдання матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливість запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

На даний час, органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати певні слідчі та процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Слідчий ОСОБА_4 також підтримав клопотання та зазначив про те, що ризики негативної процесуальної поведінки підозрюваного, які були встановлені слідчим суддею під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати до цього часу, а тому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання має бути продовженим в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши доводи прокурора, слідчого та підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, що 15.11.2021 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.190 КК України за фактом замаху на заволодіння майном померлої ОСОБА_25 у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шахрайським способом (кримінальне провадження №12021082060001520).

04.11.2022 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.190 КК України за фактом заволодіння майном померлої ОСОБА_15 у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шахрайським способом (кримінальне провадження №42022082030000081).

26.12.2022 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання владою та службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди службовими особами ГУНП в Запорізькій області (кримінальне провадження №42022080000000067).

05.09.2024 року постановою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_32 здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження №12021082060001520 доручено першому слідчому відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.

26.09.2024 року постановою прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_33 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12021082060001520, №42022082030000081 та №42022080000000067 об'єднані в одне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР під №12021082060001520.

26.09.2024 року постановою заступника керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_34 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021082060001520 доручено слідчій групі у складі слідчих: ОСОБА_4 (старший групи), ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 .

26.09.2024 року постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_46 визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні у складі: ОСОБА_47 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_48 , старший групи - ОСОБА_49

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.3 ст.15, ч.4 ст.190 КК України за фактом замаху на заволодіння майном померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шахрайським способом (кримінальне провадження №62025080100004770).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у великих розмірах (кримінальне провадження №62025080100004771).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном померлої ОСОБА_15 у великих розмірах (кримінальне провадження №62025080100004772).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.209 КК України за фактом набуття, володіння та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб (кримінальне провадження №62025080100004773).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.15, ч. 4 ст.190 КК України за фактом замаху на заволодіння майном померлого ОСОБА_20 у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шахрайським способом (кримінальне провадження №62025080100004774).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном померлого ОСОБА_20 у великих розмірах (кримінальне провадження №62025080100004775).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.3 ст.15, ч. 4 ст.190 КК України за фактом замаху на заволодіння майном померлого ОСОБА_22 у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шахрайським способом (кримінальне провадження №62025080100004776).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном померлого ОСОБА_22 у великих розмірах (кримінальне провадження №62025080100004777).

25.06.2025 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном померлої ОСОБА_25 у великих розмірах (кримінальне провадження №62025080100004778).

26.06.2025 року постановою прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_33 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12021082060001520, №62025080100004770, №62025080100004771, №62025080100004772, №62025080100004773, №62025080100004774, №62025080100004775, №62025080100004776, №62025080100004777 та №62025080100004778 об'єднані в одне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР під №12021082060001520.

26.06.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України.

30.06.2025 року слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього покладено на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (несення служби); утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

13.08.2025 року постановою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_50 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021082060001520, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, продовжено до 3-х місяців, тобто до 26.09.2025 року.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язанням стосовно ОСОБА_5 подано та оформлено відповідно до норм чинного законодавства. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих останньому кримінальних правопорушень. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- матеріалами (рапортами) про виявлення кримінальних правопорушень;

- показами свідків;

- протоколами проведених обшуків;

- висновками судових почеркознавчих експертиз;

- висновками судових оціночно-будівельних експертиз;

- матеріалами судових справ;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована.

Завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не надається можливим, так як необхідно провести наступні слідчі, процесуальні дії:

-- завершити проведення заходів по встановленню додаткових свідків та допитати останніх щодо відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваними, а також їх захисниками;

- скласти обвинувальний акт та направити його прокурору для погодження;

- вручити обвинувальний акт всім підозрюваним та направити його до суду для розгляду по суті.

Проведення вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій потребує додаткового часу, а їх значення для досудового розслідування має вирішальний характер.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає прокурор, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 є тяжкими та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, обвинувачення особи у скоєнні тяжких злочинів та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказані злочини, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочинів, в яких підозрюють ОСОБА_5 , не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжких злочинів, які інкримінуються ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Під час судового засідання було встановлено, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення дванадцяти епізодів вчинення тяжких злочинів за попередньою змовою групою осіб, вчинених шляхом шахрайських дій.

З огляду на обізнаність ОСОБА_5 щодо анкетних даних всіх свідків у вказаному кримінальному провадженні (встановлених, а також не встановлених на даний час органом досудового розслідування), вважаю ризик незаконного впливу на цих осіб з боку підозрюваного, з метою зміни ними своїх свідчень та показань на його користь, актуальним та таким, що продовжує існувати на сьогоднішній день.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, з огляду на кількість інкримінованих ОСОБА_5 епізодів вчинення кількох кримінальних правопорушень, вважаю доведеним наявність ризику продовження підозрюваним злочинної діяльності та вчинення іншого/інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи продовження строку досудового розслідування постановою прокурора до 26.09.2025 року, вважаю, що строк особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, підозрюваному ОСОБА_5 необхідно продовжити в межах зазначеного строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025 року (включно).

Керуючись, ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 199, 206 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні №12021082060001520, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364 КК України стосовно ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025 року (включно), з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3) утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.08.2025 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1

Попередній документ

129833541

Наступний документ

129833543

Інформація про рішення:

№ рішення:	129833542
№ справи:	333/3840/25
Дата рішення:	25.08.2025
Дата публікації:	01.09.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; інші клопотання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.05.2025)
Дата надходження:	05.05.2025
Предмет позову:	-

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

09.05.2025 11:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
25.08.2025 09:20	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
26.08.2025 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
29.10.2025 08:50	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
29.10.2025 09:10	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
29.10.2025 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ХОЛОД РОМАН СЕРГІЙОВИЧ

суддя-доповідач:

ХОЛОД РОМАН СЕРГІЙОВИЧ