Справа № 643/12974/25
Провадження № 6/643/266/25
25.08.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Скотаря А.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Серікової Я.В.,
представника заявника Шевченко Д.С.,
представника стягувача ОСОБА_1 ,
приватного виконавця Цимбала С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 , інші учасники: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ», боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження № 63628701,-
установив:
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шевченко Д.С., 05.08.2025 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження № 63628701 в обґрунтування якої зазначив, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В. перебуває виконавче провадження № 63628701 з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова стосовно боржника ОСОБА_2 про солідарне стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суми заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12.05.2008: за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182986,42 доларів США; за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32100,30 доларів США; за кредитним договором № 010/2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1527311,31 грн, де сума заборгованості за кредитом 986461,30 грн та сума заборгованості за відсотками 540850,01 грн; за кредитним договором № 010-2/07-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473688,15 грн, де сума заборгованості за кредитом 312243,74 грн, сума заборгованості за відсотками 161444,41 грн, а всього в сумі 8215610,20 грн.
Після заміни сторони стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ «Фінансова компанія «Форінт». У межах цього виконавчого провадження ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 у справі № 643/18930/21, провадження № 6/643/451/21, задоволене подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України на строк до виконання зобов'язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № 63628701.
Заявник вважає, що існування тимчасового обмеження у праві виїзду, встановлене ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021, станом на цей час невиправдане та має бути скасоване з погляду на таке: тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження». Жодного з встановлених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків ОСОБА_2 не порушив.
Заявник працює та має дохід, за період з 01.12.2016 до 05.11.2018 з заробітної плати ОСОБА_2 утримано за виконавчим листом 2-747/11 від 31.03.2014 - 17095,46 грн, за період з 01.04.2015 до 30.11.2016 - 6923,59 грн, за період 2021-2023 роки - 238552,01 грн, також заявником 27.06.2025 добровільно перераховано в рахунок погашення боргу 6000 грн.
Крім цього, стягувачу зроблено пропозицію з метою врегулювання майнових претензій відносно ОСОБА_2 50000 доларів США, що становить 2050000 грн. Також у виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти згідно з постановою № 63628701 від 16.11.2020, 11.12.2020, 09.06.2021, та № 63628701 від 12.04.2021.
У ОСОБА_2 наявні офіційні доходи у вигляді заробітної плати, що підтверджується довідкою ТОВ «Бавария Моторс» від 26.06.2025 № 186, наявне рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовують співмірність цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
З моменту постановлення Московським районним судом м. Харкова ухвали від 05.11.2021 у справі № 643/18930/21 виникли обставини, які спростовують критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам та дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, а саме: ОСОБА_2 вживаються дії, спрямовані на погашення боргу, матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків по сплаті боргу та намірів ухилятися від виконання покладених на нього зобов'язань; матеріали виконавчого провадження не свідчать про ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього обов'язків в розумінні ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення ОСОБА_2 дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також не містять доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від явки до приватного виконавця на його вимогу; не надає пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи в інший спосіб порушує вимоги законодавства про виконавче провадження.
На тепер праця ОСОБА_2 пов'язана з виїздом за кордон, зокрема ОСОБА_2 зобов'язаний регулярно відбувати у відрядження з метою виконання службових завдань, укладення договорів, проведення переговорів, участі у конференціях, навчання та здобуття знань, у тому числі щодо функціонування Заводу-виробника BMW Group, до м. Дінгольфінг (Німеччина). Ці обов'язки підтверджуються його посадовою інструкцією. Застосовані обмежувальні заходи значно ускладнюють можливість належного виконання ОСОБА_2 посадових обов'язків у повному обсязі. У випадку, якщо ОСОБА_2 не зможе належним чином виконувати свої посадові обов'язки, останній втратить роботу і, як наслідок, втратить дохід, за допомогою якого погашається заборгованість, чим фактично буде ускладнено виконання рішення суду.
Крім того ОСОБА_2 тривалий час обіймав посаду заступника Голови Харківської військової адміністрації та був включений до списків осіб, які були подані у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69. У цей період виїзд ОСОБА_2 з України здійснювався з урахуванням вимог, передбачених Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. За останні 5 років ОСОБА_2 , який є батьком 3 дітей, незважаючи на відкриття виконавчого провадження № 63628701, введення режиму воєнного стану тощо, щонайменше 12 разів виїжджав за межі України та завжди повертався. Тобто сам факт перетину кордону не свідчить про намір ОСОБА_2 вибути за межі України з метою невиконання рішення суду.
Вказані обставини у своїй сукупності спростовують критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам та дають підстави для висновку про наявність факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом.
Також представник зауважив, що застосований захід триває більш ніж 3,5 роки, при цьому докази наміру заявника вибути за межі України з метою невиконання судових рішень відсутні. Виконання рішення суду прямо залежить від працевлаштування особи та наявності у неї регулярного доходу, а застосований захід може призвести до втрати ОСОБА_2 роботи, до втрати заробітку і як наслідок - до не можливості виконувати судове рішення.
Представник заявника просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_2 , встановлене ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 у справі № 643/18930/21 провадження № 6/643/451/21.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.08.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження.
У судовому засіданні представник заявника заяву підтримала у повному обсязі, надала пояснення відповідно до обставин, викладених у заяві, просила заяву задовольнити. Крім того зазначила, що на тепер виконавче провадження здійснюється за відсутності оригіналу виконавчого документу, що не заперечується приватним виконавцем, і останній звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, проте ухвалою суду у задоволенні цієї заяви відмовлено. Ці обставини унеможливлюють як здійснення виконавчого провадження, так і, зокрема, застосування заходу у виді обмеження права виїзду за кордон. Стосовно не сплати 50000 доларів США, що становить більш ніж 2000000 грн, запропонованих стягувачу з метою укладення мирової угоди, в рахунок погашення боргу зазначила, що на теперішній час сума боргу, не дивлячись на визначений її розмір судовим рішенням у 8215610,20 грн, відповідно до матеріалів виконавчого провадження зросла більш ніж у чотири рази. З таким безпідставним збільшенням розміру заборгованості боржник не погоджується і не може сплатити в рахунок не підтвердженого боргу таку велику суму.
Представник стягувача ТОВ «ФК «ФОРІНТ» подала суду письмові заперечення на заяву в якій послалась на те, що борг за судовим рішенням досі не погашений і божник не вчиняє жодних дій на його погашення, а навпаки уникає виконання судового рішення. Стягувач не отримував коштів, на які посилається заявник, оскільки їх частина повернута заявнику, а запропонована ОСОБА_2 для укладення мирової угоди сума є незначною, порівняно із розміром зобов'язань. ОСОБА_2 декларує значні суми коштів, коштовні годинники, тобто має можливість погасити заборгованість у повному обсязі, проте цього не робить. На теперішній час не змінились обставини, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_2 обмеження у праві виїзду за кордон. Задоволення заяви боржника фактично свідчитиме про переоцінку судом рішення, яким таке обмеження застосоване, яке переглядалось апеляційним судом і визнане законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні представник стягувача проти заяви заперечувала, надала пояснення, відповідні обставинам, викладеним у запереченнях на заяву, просила у задоволенні заяви відмовити.
Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. подав письмові заперечення на заяву, у яких посилався на те, що виконавче провадження № 63628701 про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12.05.2008 на підставі виконавчого листа № 2-747/11, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, перебувало на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. У зв'язку з зупиненням діяльності приватного виконавця Бабенка Д.А. на підставі договору про заміщення від 24.01.2023 зазначене виконавче провадження передано на виконання приватному виконавцю Цимбалу С.В.
На теперішній час рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 2-747/11 боржником не виконане, з декларації боржника убачається наявність у нього значних готівкових коштів у національній та іноземних валютах, цінного рухомого майна, що свідчать про реальну можливість часткового або повного виконання ним рішення суду. При цьому боржником самостійно кошти не сплачувались, інформація стосовно зазначеного майна приватному виконавцю не надавалась, заборгованість стягувалась тільки за рахунок коштів, які утримувалися із заробітної плати боржника.
У 2023 році рішення суду, на підставі якого стягується заборгованість, скасоване і виконавче провадження було закрите, проте у 2025 році виконавче провадження поновлено. Після поновлення виконавчого провадження ОСОБА_2 не вчинялись дії, спрямовані на погашення заборгованості за виконавчим документом. Самостійно боржником сплачені грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. Ураховуючи, що на теперішній час за боржником не зареєстровані транспортні засоби, нерухоме майно, відсутні кошти на рахунках, приватне підприємство «НВ-ІНВЕСТ», в якому боржник володіє 50% статутного капіталу, знаходиться в стадії припинення у зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є єдиним важелем впливу на боржника для виконання рішення суду. Просив у задоволенні заяви відмовити.
У судовому засіданні приватний виконавець надав пояснення, відповідні обставинам, викладеним у запереченні на заяву.
Боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, письмових заяв по суті питання не подали.
Суд, вислухавши пояснення представників стягувача та боржника, приватного виконавця, дослідивши надана докази в їх сукупності, установив таке: рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 у справі № 2-747/11, стягнуто солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 07-01-90-08 від 12.05.2008:
- за кредитним договором № 010-2/07-01-0421-08 від 12.05.2008 в сумі 659240,59 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 476254,17 доларів США, сума заборгованості за відсотками 182986,42 доларів США;
- за кредитним договором № 010-2/07-01-0422-08 від 12.05.2008 в сумі 118266,07 доларів США, де сума заборгованості за кредитом 86165,77 доларів США, сума заборгованості за відсотками 32100,30 доларів США;
- за кредитним договором № 010/2/07-01-0811-08 від 31.10.2008 в сумі 1527311,31 грн, де сума заборгованості за кредитом 986461,30 грн та сума заборгованості за відсотками 540850,01 грн;
- за кредитним договором № 010-2/07-0812-08 від 31.10.2008 в сумі 473688,15 грн, де сума заборгованості за кредитом 312243,74 грн, сума заборгованості за відсотками 161444,41 грн, а всього у сумі 8215610,20 грн (т. 1, а.с. 110-117).
31.03.2014 на підставі зазначеного судового рішення Дзержинським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист № 2-747/11, який на тепер перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В., виконавче провадження № 63628701 (т.1, а.с. 118, 119).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова віл 08.12.2017 замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» (т. 1, а.с. 120, 121).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 у справі № 643/18930/21 (провадження № 6/643/451/21), задоволене подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича (відкрив виконавче провадження та здійснював виконавчі дії до передачі виконавчого провадження приватному виконавцю Цимбалу С.В.) про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України на строк до виконання зобов'язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні № 63628701 (т. 1, а.с. 13-15).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.05.2023 ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 залишено без змін (т. 1, а.с. 150-155).
У відповіді на запит від 29.08.2025 приватний виконавець Цимбал С.О. зазначив таке: 28.11.2023 зазначене виконавче провадження було закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист направлено поштовим відправленням до Дзержинського районного суду м. Харкова.
08.05.2025 на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 у справі № 2-747/11 провадження 4-с/638/18/25, виконавче провадження № 63628701 стосовно боржника ОСОБА_2 відновлено. На виконання вказаної ухвали суду приватним виконавцем 09.05.2025 скасовано постанову про зняття арешту з коштів боржника від 28.11.2023 та накладено арешти на кошти та майно боржника.
12.05.2025 на виконання ухвали суду від 23.04.2025 скасовано постанову про знятті арешту з майна від 20.12.2023.
13.05.2025 приватним виконавцем скасовано припинення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
16.05.2025 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1, а.с. 16).
З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14.05.2025 № 19/39180-25 встановлено, що за період з 04.10.2020 до 31.01.2025 ОСОБА_2 12 разів виїжджав за межі України та повертався (т.1, а.с. 7-8).
Згідно з довідкою від 26.06.2025, ОСОБА_2 працює в ТОВ «БАВАРИЯ МОТОРС» з 06.05.2025, займає посаду Заступника директора з технічних питань, отримує заробітну плату (т. 1, а.с. 20).
Відповідно до посадової інструкції заступника директора з технічних питань ТОВ «БАВАРИЯ МОТОРС», посада передбачає обов'язок відбуття у відрядження, у т.ч. за кордон (т. 1, а.с. 25-28).
Згідно із розрахунками заборгованості та довідкою Харківської обласної військової адміністрації за період з 01.04.2015 до 30.11.2016 з заробітної плати ОСОБА_2 утримано за виконавчим листом - 6923,59 грн, за період з 01.12.2016 до 05.11.2018 - 17095,46 грн, за період 2021 - 2023 років - 238552,01 грн.
Згідно з копією квитанції, 13.08.2025 заявником перераховано на рахунок приватного виконавця за ВП № 63628701 - 9000 грн (т. 1, а.с. 94).
Крім цього, заявником запропоновано стягувачу в якості врегулювання майнових претензій відносно нього 50000 доларів США, що становить 2050000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 07.07.2025 приватному виконавцю ОСОБА_5 відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа 2-747/11, виданого 31.03.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова, ухвала не набрала законної сили (т. 1, а.с. 95-106).
З інформації про виконавче провадження установлено, що останнє відкрито 16.11.2020, у межах виконавчого провадження накладено арешти, у тому числі на кошти боржника, згідно з постановами від 16.11.2020, 11.12.2020, 09.06.2021, 11.06.2021. В наступному, 27.07.2021, 09.12.2021, 03.08.2023, 28.11.2023 постановами приватного виконавця арешт з майна боржника знятий; постановами виконавця від 09.05.2025 та 09.07.2025 арешт на майно накладений (т.1, а.с. 122-139).
Крім того установлено, що судами неодноразово розглядалися спори між боржниками та приватними виконавцями і стягувачами щодо заборгованості, чинності договорів поруки, оскарження дій виконавців; стягувачем подані позови про визнання угод щодо відчуження майна ОСОБА_6 недійсними. Станом на момент розгляду цієї заяви рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 набрало законної сили, виконавчі дії тривають, заборгованість боржниками у повному обсязі не погашена, але розмір заборгованості з 8215610,20 грн (загальна сума за рішенням суду) зросла до 34124764,79 грн, що вбачається з Інформації про виконавче провадження (т. 1, а.с. 138).
Згідно щорічної декларації за 2024 рік, ОСОБА_2 задекларовано як особисту власність: три коштовні годинника, три автомобіля, готівкові кошти у доларах США та гривні, заробітна плата, доход від одержання спадщини та продажу майна. Право власності на об'єкти нерухомого майно у декларації відсутні.
Отже, ОСОБА_2 має офіційні доходи та рухоме майна, на яке можна звернути стягнення.
На письмову пропозицію ОСОБА_2 щодо мирного врегулювання спору та виконання рішення суду шляхом сплати 50000 доларів США, ТОВ «ФК «Форінт» у листі від 30.07.2025 відповіло заявнику, що запропонована сума погашення є неприйнятною через її розмір порівняно із розміром заборгованості (за наявності у ОСОБА_6 , які він декларує для погашення заборгованості), разом із тим стягувач відкритий до подальшого діалогу з питання мирного врегулювання за умови істотного збільшення запропонованої суми погашення заборгованості, що може забезпечити реальне виконання рішення суду (т. 2, а.с. 22, 23).
З відповідей приватного виконавця Цимбала С.В. на запити ТОВ «ФК «Форінт» установлено, що на депозитному рахунку приватного виконавця обліковуються грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, сплачені боржником ОСОБА_2 . За відрахуванням додаткових витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця на користь стягувача підлягає перерахуванню 4181,82 грн, кошти не перераховані через відсутність банківських реквізитів стягувача. Під час примусового виконання з боржника у період з 31.03.2023 до 26.12.2023 стягнуто 123647,78 грн, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження 28.11.2023 зазначені грошові кошти повернуті боржнику 03.01.2024. Крім того, на депозитному рахунку приватного виконавця Бабенко Д.А., діяльність якого зупинена, за даними АСВП обліковуються кошти у розмірі 45785,07 грн, які надійшли на рахунок як відрахування із заробітної плати боржника за період з 29.04.2021 до 31.01.2022, вказані грошові кошти сторонам не перераховувались, обліковуються на депозитному рахунку, після передачі виконавчого провадження не передавались приватному виконавцю Цимбалу С.В. (т. 2, а.с. 71-73).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Рішення в справі "Хорнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року). У рішенні в справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Водночас, відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 вказаного вище закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань.
У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною 5 ст. 19 Закону установлено, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Частиною 5 ст. 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Отже, предметом доказування під час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути: наявність чи відсутність ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду; чи переслідує тимчасове обмеження його легітимну мету; чи є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано; чи достатньо іншого майна боржника для погашення заборгованості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що боржник офіційно працює, за посадою, яку він обіймає, зобов'язаний виїжджати у відрядження, в т.ч. за межі України, у нього наявне майно, на яке може бути звернуто стягнення, рахунки та майно боржника арештовані, з заробітної плати в рахунок погашення заборгованості щомісячно проводяться відрахування, хоча останні, порівняно із сумою боргу, є незначними, але регулярними. Крім того боржник має намір мирового врегулювання питання зі стягувачам, про що свідчить лист з пропозицією сплати 50000,00 доларів США.
Доводи стягувача стосовно неотримання коштів, які стягнуті з боржника в рахунок погашення заборгованості, не є такими, що спростовують позицію заявника, оскільки не є виною боржника, з якого ці кошти стягнули та через незалежні від нього причини не перерахували стягувачу.
Судом не встановлено, що тимчасове обмеження прав боржника зумовлено власною протиправною поведінкою останнього, обов'язки, встановлені ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 не порушені. Належних доказів вчинення ОСОБА_2 дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, порушують у будь-який спосіб вимоги законодавства про виконавче провадження стягувачем чи приватним виконавцем не надано. Наряду з цим та враховуючи факт декларування боржником певного майна, що спростовує факт приховування такого майна, відсутні й докази вжиття усіх передбачених Законом та цивільно-процесуальним законодавством заходів з примусового виконання рішення суду (ст.ст. 10, 18 Закону, ст. 439 ЦПК України), а також протидії здійснення таких заходів з боку ОСОБА_2 .
На момент розгляду заяви виконавче провадження № 63628701 не закінчено, тому посилання заявника на відсутність в матеріалах виконавчого провадження оригіналу виконавчого документу як на окрему підставу для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не є визначальним і не тягне за собою скасування відповідного обмеження.
Отже, дотримуючись балансу між правами, гарантованими кожній особі статтею 33 Конституції України, та засадами судочинства, встановленими ст. 129-1 Конституції України, суд вважає, що застосований обмежувальний захід у вигляді тимчасового обмеження заявника у праві виїзду за межі України за умов встановлення майна, на яке може бути звернуте стягнення і яке боржник не приховує, відсутності відомостей про протидію виконавчому провадженню з боку боржника, вчинення дій на часткове погашення боргу та неодноразового перетинання кордону у бік виїзду з України, коли відповідне обмеження призупинялось державним виконавцем, з наступним поверненням до України на тепер не є заходом, пропорційним втручанню у приватне життя заявника та, навпаки, може не сприяти, а ускладнити виконання рішення суду з погляду на влаштування ОСОБА_2 на роботу, специфіка якої передбачає закордонні відрядження.
Таким чином суд вважає заяву вмотивованою, обставини, установлені під час розгляду заяви такими, що спростовують критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам та дають підстави для висновку про наявність факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, тому задовольняє заяву у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-80, 89, 259-261, 441 ЦПК України, суд-
постановив:
Заяву ОСОБА_2 , інші особи: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергій Володимирович, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ», боржники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження № 63628701 задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , установлене ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 у справі № 643/18930/21, провадження № 6/643/451/21.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15-ти днів з моменту її оголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Інші учасники:
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Цимбал Сергій Володимировича, місцезнаходження: м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 14/1.
Стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «ФОРІНТ», код ЄДРПОУ 40658146, місцезнаходження: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2.
Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Повна ухвала складена 29.08.2025.
Суддя А.Ю. Скотар