Справа № 344/14983/25
Провадження № 1-кс/344/5902/25
28 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12025091010001246 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,-
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотанням про скасування арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12025091010001246 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначили, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.07.2025 року накладено арешт на транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 оранжевого кольору.
Постановою старшого слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025091010001246 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України визнано речовим доказом автомобіль марки ВАЗ модель 2103, оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання на спеціальний майданчик ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою : м. Калуш, вул. Глібова, 5.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СРД 649868 власником транспортного засобу марки «ВАЗ-2103» 1976 р.в., оранжевого кольору , д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 .
26.07.2025 року ОСОБА_4 , який користувався вказаним автомобілем повідомив Заявника, що у нього викрали автомобіль «ВАЗ-2103» 1976 р.в., оранжевого кольору , д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_3 , який придбаний у 2000 році та користувався до 2019 року, а після покупки іншого автомобіля передав вищезазначений автомобіль у безстрокове користування своєму знайомому ОСОБА_4 , який являється інвалідом ІІ групи без переогляду, щоб він мав можливість пересуватися на автомобілі до лікувальних закладів, а також пересуватися у приватних справах.
Заявником подано заяву про розгляд клопотання у його відсутності, просив клопотання задоволити.
Слідчим подано заяву про розгляд клопотання у його відсутності, не заперечує щодо його задоволення.
ОСОБА_4 подано заяву про розгляд клопотання у його відсутності, просив клопотання задоволити.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадження № 12025091010001246 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,- вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.07.2025 року накладено арешт на транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 оранжевого кольору.
Метою застосування арешту майна зазначено забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Звертаючись до суду з даним клопотанням про скасування арешту майна на транспортний засіб, заявник покликається на те, що з часу арешту майна пройшов час, проведено необхідні експертизи, потреби в арешті майна на даний час немає, подальше утримування майна призводить до його псування.
В ході розгляду клопотання слідчим подано заяву про розгляд клопотання у його відсутності, не заперечив щодо скасування арешту на транспортний засіб.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства, а також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
У справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
Європейський суд з прав людини у справі «Свіргунець проти України» зазначив, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на даний час слідчими в рамках даного кримінального провадження проведено необхідні експертизи.
Отже, слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що в арешті майна - транспортного засобу, але виключно в частині володіння та користування автомобілем, відпала потреба, оскільки слідчим проведені необхідні процесуальні дії (проведені необхідні експертизи), подальше утримування майна приводить до псування та втрати його товарного вигляду через умови зберігання, а також не встановлено даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а, відтак, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті транспортного засобу у вигляді заборони на його володіння та користування відпала і приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
В частині правомочності розпорядження транспортним засобом слідчий суддя вбачає підстави для збереження відповідного арешту.
В розумінні процесуального закону арешт майна є лише способом збереження речових доказів, і застосовується у разі наявності для цього передбачених законом підстав. Крім того, законом встановлена відповідальність за втрату речового доказу особою, у якої він знаходиться.
Відтак, слідчий суддя наголошує, що скасування арешту в частині користування на автомобіль не змінює (не скасовує) його статусу як речового доказу, а також не скасовує відповідальності володільця речового доказу за його втрату.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 168, 169, 170, 174, 309 КПК України, -
Клопотання задовольнити .
Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.07.2025 року у справі №344/13104/25 у кримінальному провадженні № 12025091010001246 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, в частині правомочностей володіння та користування транспортним засобом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1