Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5179/24 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Номер провадження №33/4805/714/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Паламарчука С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Сергія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 31 травня 2024 року о 23 год 08 хв в Бердичівському районі с. Швайківка по вул. Зашвай, 50 , керував транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився в медичному закладі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Паламарчук С.В. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, в матеріалах справи відсутні законні підстави зупинки відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», також стосовно ознак алкогольного сп'яніння, допитані свідки-лікарі підтвердили, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння, не було в нього й ознак сп'яніння, а результат тесту міг показати 0,30‰ та 0,34‰ через підвищення ацетону у ОСОБА_1 до діагнозу його захворювання, порушено при огляді на стан сп'яніння розділ 2 Інструкції. Крім того, вказаний прилад, який проходив огляд ОСОБА_1 містить похибки під час експлуатування приладу. На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що в межах строку на апеляційне оскарження подано апеляційну скаргу, але остання повернута Житомирським апеляційним судом, у зв'язку з не долученням витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги, що підтверджується постановою суду апеляційної інстанції від 25.04.2025 (а.с. 60). 13.05.2025 подана повторна апеляційна скарга, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні захисник - адвокат Паламарчук С.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 01.06.2024 відповідно до якого ОСОБА_1 31 травня 2024 року о 23 год 08 хв в Бердичівському районі с. Швайківка по вул. Зашвай, 50 , керував транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі Бердичівської міської лікарні, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння №82 від 31.05.2024, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2); роздруківкою Alkotest-6810 від 31.05.2024 №1133, результат якого 0,33 проміле (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: почервоніння шкірного покриву обличчя та очей, запах алкоголю з ротової порожнини. Результат огляду 0,33 проміле (а.с. 6); висновком медичного огляду від 31.05.2024 №282 КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради, за результатами якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 5); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2285931 (а.с. 8); відеозаписом обставин події (а.с. 11).
Також судом першої інстанції допитано свідків.
Свідок лікар ОСОБА_2 , пояснив, що він працює на посаді лікаря ортопед-травматолог КНП «Бердичівської міської лікарні» у відділенні екстреної медичної допомоги. З моменту огляду пройшов тривалий час, тому всі подробиці пригадати не може. Пам'ятає, що ОСОБА_3 був доставлений на огляд працівниками поліції, у нього був відчутній характерний запах алкоголю, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Провели огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого згідно акту становить 0,34 ‰. Даний результат являється незначним алкогольним сп'янінням. Чи проводились інші дослідження не пам'ятає. Враховуючи його професійний досвід, не може пояснити чи можуть бути пари спирту в організмі людини в наслідок захворювання, які є у Олійника, це може пояснити лікар хірург або гастроентеролог. Пацієнт на момент огляду не повідомляв, що має захворювання. Не всі лікарі уповноважені проводити огляд на стан сп'яніння, для цього вони проходять спеціальні курси. Якщо пацієнт відмовляється від огляду на приладі «Драгер», то можливо взяти зразки крові для встановлення стану сп'яніння, однак в даному випадку пацієнт погодився на огляд приладом «Драгер».
Свідок лікар ОСОБА_4 пояснив, що він працює на посаді лікаря хірурга-ендоскопіста КНП «Бердичівської міської лікарні». Захворювання, наявне в ОСОБА_1 викликає метаболічний ацидоз, який до стану сп'яніння не може довести, однак з організму людини може видихатися ацетон, в результаті чого, можливо, прилад «Драгер» покаже якийсь відсоток алкоголю.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , не відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не приймаються до уваги, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 8). Крім того, водія повідомлено уповноваженими особами про причину зупинки, що не викликало жодних заперечень з його боку.
Як убачається з відеозапису, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів та висловлені особі.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому, зазначені поліцейськими в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно п. 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні етапи щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння закріплено у ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З відеозаписів нагрудної камери вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, ОСОБА_5 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, який виявив у нього алкоголь у кількості 0,33 проміле, але згодом не визнав цей результат і за його погодженням був доставлений в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння лікарем.
Пунктами 6, 15, 16, 19, 20, 22 Інструкції відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до медичного акту.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Отже, доказом перебування водія в стані алкогольного сп'яніння є висновок медичного огляду, який складений на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи. Вказаний висновок наявний в матеріалах справи, а тому апеляційні доводи захисника в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Доводи апелянта стосовно того, що вказаний прилад, який проходив огляд ОСОБА_1 містить похибки під час експлуатування приладу, які можуть складати+/-0,06 проміле -у діапазоні від 0 до 0,8 проміле, а тому ОСОБА_1 під час огляду не перевищив гранично допустиму норму є необґрунтованими, оскільки відповідно до змісту пункту 7 розділу ІІ зазначеної Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, та вважається позитивним, коли показники технічного засобу після проведення тесту мають результат більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Так, показники газоаналізатора, яким проводився огляд на місці (0,33‰), а в медичному закладі (0,345‰) перевищують вказану норму, що підтверджує стан алкогольного сп'яніння. Апеляційний суд враховує, що із певним проміжком часу у керманича показники алкогольного сп'яніння можуть як зростати, так і зменшуватись. Крім того, в ході судового розгляду не отримано даних про невідповідність технічного обслуговування газоаналізатора «Алкотестер Драгер», а так само даних на порушення відповідних умов його експлуатації, закінчення дії свідоцтва про державну реєстрацію, калібрування та повірки.
Доводи захисника, що у ОСОБА_1 не було відібрано біологічні зразки, оскільки алкотест показав малу кількість алкоголю, зокрема лише 0,33‰ не є слушними з наступних підстав.
Так, за змістом п. 7 розділу ІІІ Інструкції передбачено обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
При цьому, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п. 14 розділу ІІІ Інструкції).
Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд доходить до висновку про те, що кров, як біологічне середовище при лабораторному дослідженні може бути використано при огляді на стан сп'яніння лише у випадках неможливості провести лабораторного дослідження повітря, що видихається, сечі, слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук та перебування особи у несвідомому стані внаслідок ДТП.
Такий висновок суду першої інстанції повністю узгоджується із п. 10 Порядку , яким визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням
спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів
вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про
метрологію та метрологічну діяльність).
Отже, Порядком визначено, що огляд водія на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться без забору крові, а із застосуванням спеціальних технічних засобів, а тому порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, під час огляду ОСОБА_1 не встановлено.
Не заслуговують на увагу апеляційні доводи захисника про те, що стан алкогольного сп'яніння могло було спричинити підвищення ацетону у ОСОБА_1 до діагнозу його захворювання, оскільки ОСОБА_1 та його захисником не надано до суду жодних лабораторних досліджень про те, що підвищення ацетону в організмі людини призводить до стану алкогольного сп'яніння. Крім того, довідка щодо проходження езофагогастродуоденоскопія від 11.06.2024 (а.с. 37) має виправлення в році видачі, також не містить номеру, а прізвище пацієнта та заключення заповненні вручну. Вказана довідка видана після події про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому вказане не може бути виправданням дій, які настали та не є обставиною, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Постанови Чернігівського апеляційного суду від 14.09.2023 по справі №750/10219/23 та Київського апеляційного суду від 13.06.2024 по справі №363/910/24, на які покликається захисник, не впливають на правильність судового рішення по суті, оскільки не мають преюдиційного значення.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким надана вірна оцінка, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Сергія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь