Справа № 161/12085/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/987/25 Доповідач: Данилюк В. А.
29 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» адвоката Руденка Костянтина Васильовича на ухвалу Луцького міськрайонного суду волинської області від 07 липня 2025 року,
ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» була залишена без руху.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду волинської області від 07 липня 2025 року позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду,представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» адвокат Руденко К. В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги наведені аргументи у заяві про усунення недоліків та, діючи надмірно формально, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Такі дії суду першої інстанції є порушенням права на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладення на позивача негативних наслідків є неправомірним. Покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду справи.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Визнаючи неподаною позовну заяву та повертаючи її позивачу, суд в ухвалі зазначив, що для усунення цих недоліків судом був установлений строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду від 24 червня 2025 року. Представнику позивача засобами електронного зв'язку, зазначеними в позовній заяві, надсилалась копія ухвали про залишення позову без руху.
24 червня 2025 року представнику позивача було доставлено до електронної скриньки копію ухвали суду від 24 червня 2025 року.
Таким чином строк для усунення недоліків у позивача закінчився 04 липня 2025 року. Суд вважав, що станом на 07 липня 2025 року позивачем не усунуто недоліки та не виконано вимоги ухвали суду від 24 червня 2025 року у спосіб, визначений безпосередньо у вказаній ухвалі суду. При цьому, від позивача до суду не надходило клопотань про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Цивільні процесуальні строки - це встановлені Цивільним процесуальним кодексом України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок ( ст. 123 ЦПК України).
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку ( ч. 3, 5,6 124 ЦПК України).
Апеляційним судом та матеріалами справи встановлено, що ухвалою суду від 24 червня 2025 року позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» була залишена без руху, в якій підставою для залишення позовної заяви зазначено, що представником позивача не додано посвідчення адвоката України або витягу з реєстру адвокатів НААУ з копією паспорта громадянина України. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків в строк, який не може перевищувати десяти днів, з дня отримання копії ухвали.
З довідки про доставку електронного листа вбачається, що 24 червня 2025 ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 24 червня 2025 року доставлено до поштової скриньки позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» та представника позивача Руденка К. В..
27 червня 2025 року на адресу Луцького міськрайонного суду через підсистему «Електронний суд» 26 червня 2025 року представником позивача Руденком К. В. надіслано заяву про усунення недоліків з доданими документами. Зокрема, було надано копії свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю на ім'я Руденка Костянтина Васильовича, довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», яка дійсна до 31 грудня 2025 року, на право Руденка К. В. представляти інтереси товариства в судах, договору про надання юридичних послуг. Зазначених документів цілком достатньо для підтвердження повноважень представника позивача. Вимога суду надати копію посвідчення адвоката, копію паспорта та витягу з реєстру адвокатів є зайвою.
Таким чином, позивачем подано заяву про усунення недоліків з наданням відповідних документів на підтвердження своїх повноважень 26 червня 2025 року, тобто в межах строку, визначеного ухвалою суду від 24 червня 2025 року, з врахуванням вимог ч. 3 ст. 124 ЦПК України.
Оцінка дій особи, яка подала до суду позовну заяву, та (або) дій її представника на предмет добросовісної реалізації процесуальних прав можлива лише після дотримання судом відповідних вимог цивільного процесуального законодавства України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що повернення позовної заяви з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції. При поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статті 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі в спірних правовідносинах.
Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав повертати позовну заяву позивачу, оскільки представником позивача було виправлено недоліки, зазначені в ухвалі суду. Повертаючи позовну заяву, судом належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» адвоката Руденка Костянтина Васильовича задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду волинської області від 07 липня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: