Справа № 159/1015/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.
Провадження № 22-ц/802/960/25 Доповідач: Данилюк В. А.
29 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 488652-КС-004 від 19.06.2024 у розмірі 57450,66 грн (далі- кредитний договір).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.06.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 488652-КС-004 про надання кредиту в розмірі 33 000,00 грн, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитор свої зобов'язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов'язки не виконував у зв'язку з чим станом на 08.02.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 57450,66 грн з яких 26 274,90 грн заборгованості по тілу кредиту, 31175,76 грн заборгованості за процентами.
Оскільки на даний час відповідачка заборгованість не погасила, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 488652-КС-004 від 19.06.2024 у розмірі 36 828,67 грн, з яких:
-19907,39 грн заборгованості по тілу кредиту;
-16921,28 грн заборгованості по процентах за період з 11.09.2024 по 04.12.2024.
Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у стягненні з ОСОБА_1 6367,51 грн заборгованості за тілом кредиту та 14254,48 грн заборгованості по процентах.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, представник позивача ТзОВ «Бізнес позика» адвокат Клименко Т. В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в частині відмови оскаржуване рішення є таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції із вказаного питання, зазначені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, просить рішення змінити в частині стягнення заборгованості за основним боргом (по тілу кредиту), а саме: змінити суму стягнення з 19 907,39 гривень на грошову суму в розмірі 26 274,90 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 90 копійки, в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме: змінити суму стягнення з 16 921,28 гривень на грошову суму в розмірі 31 175,76 (тридцять одна
тисяча сто сімдесят п'ять) гривень 76 копійок, в решті рішення залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кучер А. А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що у паспорті споживчого кредиту зазначено умови кредитування, які передбачають надання кредиту шляхом безготівкового перерахунку коштів у розмірі 33000,00 грн на 16 тижнів (113 днів), з фіксованою процентною ставкою - 547,5 % річних. Зазначений графік платежів у період з 03.07.2024 по 04.12.2024, зазначені штрафні санкції за прострочення платежів. Також у паспорті зазначені прізвище та ініціали відповідача із вказівкою на дату 19.06.2024. Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором «UA-8812».
Відповідно до Пропозиції укласти договір (оферти) № 488652-КС-004 про надання кредиту від 19.06.2024, Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №488652-КС-004 про надання кредиту від 19.06.2024, Договору №488652-КС-004 про надання кредиту від 19.06.2024 строк кредиту становить 24 тижні (п. 2.3), сума кредиту - 33000,00 грн (п. 2.1, 2.6), стандартна процентна ставка за кредитом складає 1.5% в день, а знижена ставка - 1,15013537% в день (п. 2.4), строк дії договору до 04.12.2024 (п. 2.7), комісія за надання кредиту складає 4950,00 грн (п. 2.5). Сторони домовились, що знижена процентна ставка зазначена у п. 2.4 застосовується, якщо позичальник сплачує платежі відповідно до графіка платежів зазначеного у п. 3.2.3 договору, однак у разі виникнення прострочки понад 7 днів, застосовується стандартна процентна ставка (п. 3.2, 3.2.2). Відповідно до графіка платежів (п. 3.2.3) позичальник зобов'язався сплачувати що 14 днів суму в розмірі 7150,00 грн (нараховані проценти + тіло кредиту або комісія). Зокрема відповідач мав сплатити 03.07.2024 - 1456,90 грн комісії, 17.07.2024 - 1836,44 грн комісії, 31.07.2024 - 1656,66 грн.
В реквізитах цих документів зазначені прізвище, ім'я та по батькові відповідача, його адреса проживання, дані паспорта та РНОКПП.
Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, його укладення відбувалося в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com. З цієї послідовності дій вбачається, що відповідач зайшов в особистий кабінет за допомогою свого мобільного пристрою та передав товариству інформацію обраних ним умов кредиту. Обробивши цю інформацію товариство надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-1639. Після чого відбулось формування шаблону оферти та акцепту, після чого відбулося акцептування позичальником умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-1639. Після укладення договору, товариство направило (розмістило) підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправлені позичальнику на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку та розміщені в особистому кабінеті.
В анкеті клієнта, сформованої позивачем 11.02.2025, зазначені особисті дані відповідачки, місце її проживання та реєстрації, РНОКПП, дата народження, місце народження, реквізити паспорта, номери телефонів та адреса електронної пошти, а також номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 .
Інформаційною довідкою №465/02 від 10.02.2025 виданою ТОВ «Платежі онлайн» та випискою за банківською карткою 4731-2196-5861-9899, що належить відповідачу, за період 19.06.2024 підтверджується зарахування відповідачу на його картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» кредитних коштів в розмірі 33 000,00 грн.
Крім того, позивач долучив копії картки платника податків відповідача, його копію паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
Відповідно до Правил відкриття кредитної лінії, затвердженої керівником позивача 02.04.2024 - плата за користування кредитом встановлюється, у формі процентів та комісії за видачу кредиту. Проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту сплачуються у розмірі та у строки, які визначені в оферті з врахуванням проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності заявника та узгоджуються сторонами в договорі.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем проценти за користування кредитними коштами перестали нараховуватись 03.12.2024. За період користування кредитом позивач нарахував відповідачу процентів на суму 31 175,76 грн, а також відповідач зобов'язаний повернути суму кредиту в розмірі 26274,90 грн.
Крім того, з вказаного розрахунку видно, що відповідач частково сплачував по кредитному договору кошти, а саме: 7150,00 грн - 02.07.2024, 7084,60 грн - 17.07.2024, 7088,96 грн - 31.07.2024, 7117,80 грн - 14.08.2024, 7150,00 грн - 28.08.2024, 7150,00 грн - 11.09.2024.
Відповідачка не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, проте наводить власний розрахунок кредитної заборгованості, який на її думку становить 22 581,54 грн.
Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізнес позика» від 25.05.2020, випискою з ЄДР від 04.11.2022, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1593 від 11.05.2017, листом національного банку України, витягом з Державного реєстру фінансових установ підтверджується, що позивач є фінансовою установою, та вправі здійснювати інші види кредитування та грошового посередництва (вед - 64.92, 64.19).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір №488652-КС-004 від 19.06.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-1639», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідачка ОСОБА_1 за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий нею особисто і за власною ініціативою, ознайомилася з усіма умовами кредитного договору, погодила ці умови, а отже, взяла на себе передбачені договорами зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 33000,00 грн на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 33000,00 грн надійшли на картковий рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк» 19.06.2024.
Строк користування кредитними коштами встановлений до 04.12.2024.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до кредитного договору розмір процентної ставки є фіксованим та становить 1,15013537% в день - знижена процентна ставка та 1,5% в день стандартна процентна ставка.
Строк кредитування становить 24 тижні з 19.04.2024 по 04.12.2024.
Слід зауважити, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується та не переглядається.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом ,дійшов висновку, що позивач не мав права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 1,15013537%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Заборгованість за процентами була нарахована позивачем за у період з 19.06.2024 до 04.12.2024 застосувавши знижену процентну ставку 1,15013537% в день.
Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі є нікчемними.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день, зокрема: 1,15013537 за період з 19.06.2024 до 04.12.2024 року.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 27.03.2024 кредитний договір №494278-КС-001 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ не мало права визначати проценту ставку у розмірі (1,15013537%), оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір укладено 19.06 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (1,150135372%) є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про правомірність визначення в договорі процентної ставки в розмірі 1,15013537%.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, обґрунтовано застосував у розрахунку розмір процентної ставки 1% в день від суми кредиту.
Кредитний договір у цій справі укладений 19.06.2024, тому кредитором може бути застосована максимальна процентна ставка 1% в день.
У зв'язку з цим заявлену до стягнення заборгованість суд першої інстанції правильно перерахував, врахувавши часткову сплату кредитної заборгованості.
Загальна сума відсотків з урахуванням здійснених відповідачем погашенням заборгованості складає 36828,67 гривень, з яких 19907,39 гривень заборгованість по тілу кредиту, 16921,28 гривень заборгованість по процентах, яку суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування чи зміни рішення, тому що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що, розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в оскарженій частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді