Справа № 761/26309/25
Провадження № 1-кп/761/3584/2025
21 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 220 250 000 000 007 19 від 16.06.1925 відносно обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Южа Іванівської області Російської Федерації, не одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою посилаючись на наявність ризиків визначених ч.1 ст.177 КПК, вказуючи, що на даний час ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого продовжують існувати, оскільки останній може ухилитися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник заперечував вважаючи клопотання прокурора не обґрунтованим, а застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого є невиправданим, при цьому на переконання захисника належну процесуальну поведінку обвинуваченого здатен забезпечити інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, наголошував, що будь-якого наміру ухилятися від суду чи перешкоджати судовому розгляду не має.
Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали судової справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, вирішення якого відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень Глави 18 КПК, яка визначає порядок вирішення наведеного вище питання, під час вирішення зазначеного вище питання на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Водночас Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, враховуючи, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є такими, що відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, та усвідомлення ним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , судвраховує дані про його особу, який не одружений, не працевлаштований, є раніше не судимою особою, при цьому обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти національної безпеки України, за який передбачено покарання на строк до дванадцяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
Судом також береться до уваги, що згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
При цьому судом береться до уваги, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває не розпочатий по суті, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику як перешкоджати чи незаконно впливати на свідків.
Вищевикладене, у сукупності на переконання суду свідчить, що обвинувачений може вчинити дії з метою переховування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою - відсутні.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що ризики визначені ст.177 КПК України, на які посилався прокурор а також доведеність тієї обставини, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, у відповідно до ч.4 ст.183 УКПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 323,140, 372 КПК України,
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 19.10.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошений 22.08.2025 о 15 год. 40 хв.
Судді: