Справа №760/19022/25
1-кс/760/9267/25
08.08.2025 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 25 клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 22025101110000065 від 30.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 22025101110000065 від 30.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за попередньою змовою групою осіб, в тому числі ОСОБА_6 та іншими особам налагодили незаконний механізм бронювання військовозобов'язаних осіб шляхом їх фіктивного працевлаштування на підприємствах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », одним із є фіктивно заброньованих ОСОБА_7 .
Зазначені суб'єкти підприємницької діяльності мають право надання своїм співробітникам відстрочки від призову, як критично важливі для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у зв'язку з відповідністю критеріям, визначеним ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно, згідно зі ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і у порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Про затвердження Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час».
Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_8 контролює діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і надає вказівки службовим особам організовувати внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про факти прийняття на роботу та виконання своїх посадових обов'язків працівниками, які надали свої дані і документи для фіктивного працевлаштування виключно з метою отримання відстрочки від призову у порядку бронювання та підтверджуючих цей факт документів.
Відповідно до відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, встановлено, що речі та документи, що мають значення для досудового розслідування можуть знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.07.2025 на підставі ухвали Слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 10.06.2025, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «iPhone 15 Pro Max», с/н: НОМЕР_1 , з сім картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, вищевказані речі визнано речовими доказами.
У судовому засіданні прокурор не наполягав на арешті вказаного майна, зазначивши, що внаслідок проведеного огляду мобільного телефону, відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження виявлено не було, тому просить повернути власникові мобільний телефон
Власник майна просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та повернути йому мобільний телефон.
Заслухавши доводи прокурора, власника майна, дослідивши матеріали клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює повноваження в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є .тимчасовий доступ до речей та документів.
Положеннями п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України та ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_7 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_7 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000065 від 30.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчим 04.07.2025 на підставі ухвали Слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 10.06.2025, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «iPhone 15 Pro Max», с/н: НОМЕР_1 , з сім картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні прокурор повідомив що в накладенні арешту на вищевказане майно відпала необхідність у зв'язку із тим, що вилучений мобільний телефон не відповідає критеріям речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 15 Pro Max», с/н: НОМЕР_1 , з сім картою НОМЕР_2 .
У зв'язку із чим, у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, мобільний телефон підлягає поверненню власнику.
Керуючись ст. ст. 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 22025101110000065 від 30.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, - відмовити.
Мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», с/н: НОМЕР_1 , з сім картою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , повернути власникові - ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1