29.08.2025 Справа № 756/11116/25
Справа № 756/11116/25
Провадження № 1-кп/756/1666/25
29 серпня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
провівши підготовче засідання у кримінальному провадженні № 12025100050000772 від 26.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ліда Гродненської області Республіки Беларусь, громадянина України, працевлаштованого у ТОВ «Автобрат», з вищою освітою, одружений, зареєстрований: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
25.07.2025 року до суду надійшло вказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку про наявність підстав для призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, клопотання відсутні.
Потерпілий не висловив заперечень щодо призначення справи до розгляду.
Обвинувачений і захисник не висловили заперечень щодо призначення справи до розгляду, клопотань по суті справи не заявили.
Захисник звернувся до суду зі скаргою щодо неповернення обвинуваченому тимчасово вилученого майна, а саме просить зобов'язати посадових осіб Оболонського УПГУНП в м. Києві повернути ОСОБА_4 мобільний телефон «Apple Iphone 13 Pro Max», визнати незаконною постанову слідчого від 26.03.2025 р. про визнання його речовим доказом. В обґрунтування вказує, що вказаний телефон не містить жодної доказової інформації, необґрунтовано був визнаний речовим доказом, арешт на нього не накладався, а тому відсутні правові підстави для обмеження права власності обвинуваченого на його майно.
Прокурор заперечив проти такої скарги, оскільки захисник мав право звернутись із нею на стадії досудового розслідування до слідчого судді.
Суд вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
У статті 168 КПК України вказано, що Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Частиною 1 ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у … неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що під час підготовчого засідання суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора лише у разі, якщо розгляд таких скарг не віднесено до повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскарження рішень, дій або бездіяльності щодо неповернення тимчасового вилученого майна здійснюється до слідчого судді, і обвинувачений та його захисник мали можливість безперешкодно реалізувати таке право у встановленому законом порядку.
В частині оскарження постанови про визнання речовим доказом, суд звертає увагу, що слідчий має право на власний розсуд у порядку встановленому законом збирати докази.
На стадії підготовчого засідання суд не надає оцінку доказам, така оцінка надається за результатами розгляду справи у сукупності і взаємозв'язку.
Таким чином, підстави для задоволення скарги - відсутні.
Перешкоди для призначення судового розгляду вказаного кримінального провадження відсутні, так як справа підсудна цьому суду, угоди не укладалися, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 2 ст. 314 КПК, або повернення обвинувального акту прокурору, немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 КПК України обвинуваченому було роз'яснено його право на колегіальний розгляд справи, і такого клопотання суду не заявлено.
Враховуючи думку учасників процесу та те, що всі питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду вирішені, суд вважає за необхідне закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 314-317, 369-372, 392 КПК України, суд
В задоволення скарги захисника - відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у відкритому судовому засіданні о 12 год. 00 хв. 16 вересня 2025 року в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва.
Судовий розгляд кримінального провадження провести суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1