Справа № 211/6672/24
Провадження № 2/211/383/25
іменем України
29 серпня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.
за участю секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.
представника позивача Забари А.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та визнання права власності,
встановив:
26.08.2025 через систему «Електронний суд» представник позивачки - адвокат Забара А.В. направила до суду заяву про відвід головуючому судді у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та визнання права власності. Заява обґрунтована тим, що у адвоката Забари А.В. виникли сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, що стало підставою для звернення з заявою про відвід судді.
Представник позивачки - адвокат Забара А.В. в судовому засіданні просила задовольнити заяву про відвід судді.
Представники відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід у зв'язку з його необґрунтованістю.
Заслухавши думку сторін по справі, ознайомившись із заявою про відвід та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Частинами 1-3, 8, 11 ст.40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Частиною 1 ст.36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.
Сам факт недовіри сторін може створити враження необ'єктивності та неупередженості суді при розгляді даної справи, а відтак у майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Судом приймається до уваги, що право на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією ООН 27.07.2006 р. № 2006/23.
Суд (судді), зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Таким чином, усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи.
Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення представника позивачки із заявою про відвід, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення в межах заявлених підстав, оскільки представником позивачки не надано належних доказів, які б підтверджували пряму чи побічну заінтересованість судді в результаті розгляду справи, а також не надано доказів наявності інших обставин, що викликали б сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Разом з тим, відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, мають бути усунуті будь-які сумніви учасників справи в неупередженості судді у спосіб відведення такого судді від подальшого розгляду справи.
У відповідності з п.66 Рішення ЄСПЛ (Справа «Мироненко і Мартенко проти України, заява №4785/02») безсторонність судді за усталеною практикою Суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Відповідно до об'єктивного критерію, визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «DeCubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «CastilloAlgar v. Spain», «Білуха проти України»). Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя в силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.
Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення п.1 ст.6 Конвенції, з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді, а також, у сприянні підтримці до зростання довіри суспільства, представників юридичної професії і сторін у справі, до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід.
Така дія забезпечить та сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та гарантуванню права на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 37, 39, 40, 259-261 ЦПК України, суд -
постановив:
Задовольнити заяву представника позивачки - адвоката Забари А.В. про відвід судді Юзефовича І.О. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним та визнання права власності.
Цивільну справу передати до канцелярії Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу для визначення іншого складу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Юзефович