Справа № 2-951/10
Провадження №4-с/523/61/25
"27" серпня 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кручанюк Н.Л., через систему «Електронний суд», звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі за текстом відділ ДВС) в якій просить:
визнати неправомірною бездіяльність відділу ДВС, що полягає у не знятті арешту, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень №45153852, 48267092, 46921767;
зобов'язати відділ ДВС зняти арешт, накладений на усе нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчих проваджень №45153852, 48267092, 46921767, припинивши обтяження.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у відділі ДВС в різні роки перебували виконавчі провадження №45153852, 48267092, 46921767 з примусового виконання рішення суду № 2-951/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 5 491 991,17грн., судових витрат 1730,00грн. Державним виконавцем в межах виконавчих проваджень №№45153852, 48267092, 46921767 накладався арешт на усе майно, яке належить ОСОБА_1 . Втім, рішення суду виконано не було та постановами державного виконавця від 29.12.2014р, 30.06.2015р., 31.12.2015р. ухвалені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV.
На теперішній час виконавчі провадження були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання. ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відділу ДВС із заявою про зняття арештів накладених в межах вказаних виконавчих проваджень, проте арешт знятий не був. За твердженням заявника у нього відсутні боргові зобов'язання перед кредитором, так як останній їх задовольнив за рахунок земельної ділянки. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 05.06.2025р. прийнято скаргу ОСОБА_5 до провадження з призначення розгляду справи за участю сторін.
10.06.2025р. від представника відділу ДВС - Косюти В.І. надійшли заперечення на скаргу в яких просить відмовити у задоволенні скарги з огляду на те, що боржником ОСОБА_5 не сплачений виконавчий збір на суму 549 372, 12 грн., а відтак відсутні підстави для скасування арештів.
Внаслідок відсутності відомостей про належне сповіщення заінтересованої особи ОСОБА_2 розгляд справи був відкладений.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат Кручанюк Н.Л. підтримала заяву просить провести розгляд справи за їх відсутності про що надала заяву.
Відділ ДВС не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився без поважних на те причин. Судом належним чином направлялися судові виклики про час та місце розгляду справи.
За приписами частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, розгляд справи проведений за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист з примусового виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-951/10 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 5 491 991,17грн., судових витрат 1730,00грн.
Так, згідно відповіді відділу ДВС від 25.03.2025р. № 13470 на запит адвоката Кручанюк Н.Л., повідомлено що згідно відомостей Системи встановлене таке:
в межах виконавчого провадження № 45153852 з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/10, 22.10.2014р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. 29.10.2014р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 29.12.2014р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення);
в межах виконавчого провадження № 46921767 з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/10, 19.03.2015р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. 26.03.2015р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 30.06.2015р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення);
в межах виконавчого провадження № 48267092 з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/10, 29.07.2015р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. 05.08.2015р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 31.12.2015р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення).
Тим же листом відділом ДВС було повідомлено адвоката Кручанюк Н.Л. про знищення вказаних вище виконавчих проваджень за збігом строку їх зберігання, а листом від 20.05.2025р. № 26386 зазначено про неможливість зняття арештів в межа виконавчих проваджень №№45153852, 48267092, 46921767.
Факт накладання арештів, повернення виконавчого листа на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення), а також знищення виконавчих проваджень, підтверджено представником відділу ДВС у направлених до суду письмових запереченнях.
Також з матеріалів справи слідує, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2016р. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листу № 2-951/10 проведена заміна первісного стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ОСОБА_2 .
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, за параметрами доступу: номер ВП № 51955285, ідентифікатор доступу: 40492395ББ6, слідує, що ОСОБА_2 пред'явив виконавчий лист № 2-951/10, виданий Суворовським районним судом м. Одеси до виконання до Овідіопольського відділу ДВС в Одеському районі.
Постановою державного виконавця Овідіопольського відділу ДВС в Одеському районі від 17.08.2016р. відкрите виконавче провадження № 51955285.
17.08.2016р. постановою державного виконавця накладений арешт на майно боржника.
28.06.2017р. державним виконавцем Овідіопольського відділу ДВС в Одеському районі ухвалено постанову про повернення виконавчого листа № 2-951/10 стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та роз'яснено право на потворне пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Як стверджує заявник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як стягувач, задовольнив свої вимоги за рахунок земельної ділянки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» про що отримав нотаріально засвідчену заяву від ОСОБА_1 про відсутність претензій.
Мотиви суду з розгляду справи по суті.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З огляду на події, пов'язані з накладанням арешту на майно боржника ОСОБА_1 , які мали місце у 2014-2015 роках, застосуванню підлягає Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення).
Так, згідно ч.1 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частиною 2 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Тобто, Законом № 606-XIV були визначені правові підстави для завершення виконавчих проваджень, які за своїми правовими підставами, мали різні правові наслідки.
Так, пункт 4 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV визначав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляло право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.5 ст.47 Закону№ 606-XIV).
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 Закону№ 606-XIV (крім випадків визначених цією статтею);
у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав на підставі статті 48 Закону№ 606-XIV.
Закон № 606-XIV не передбачав обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону, оскільки таке повернення не свідчило про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач мав право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Як встановлено, судом та зазначено вище, арешт на майно боржника ОСОБА_1 накладався в різні часи (2014-2015роках) державним виконавцем відділу ДВС, у межах виконавчих проваджень №№45153852, 48267092, 46921767, під час примусового виконання виконавчого листа № 2-951/10, який повертався стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону №606-ХІV .
Отже, з урахуванням норм права, які регулюють виниклі правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що підстави, на які посилається ОСОБА_1 у скарзі, щодо неправомірної бездіяльності відділу ДВС не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак судом відхиляються.
Водночас, судом встановлено, що виконання виконавчого листа №2-951/10 провадилось відділом ДВС в Овідіопольському районі Одеського району у 2016-2017роках в межах виконавчого провадження №51955285, тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Постановою державного виконавця Овідіопольського відділу ДВС в Одеському районі від 28.06.2017р. виконавчий лист №2-951/10 повернутий стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII.
Так, п.9 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (ч.5 ст.37 Закону №1404-VIII).
Частиною 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII визначені випадки, за яких державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, зокрема, виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (ст.39 Закону).
Згідно ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII, виконавець також знімає арешт з майна боржника у випадках: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.
Отже, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII також не вказує на обов'язок виконавця на скасування накладених арештів в рамках виконавчого провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності відділу ДВС неправомірною та скасування арештів.
З огляду на правову позицію, визначену у постанові ВП ВС від 14.05.2025р. у справі 2/1522/11652/11 суд не приймає до уваги посилання заявника на правову позицію викладену у постанову ВС від 23.10.2024р. у справі №947/16775/23.
Крім того, з боку заявника ОСОБА_1 суду не надано доказів, які б беззаперечно вказували на виконання ним грошового зобов'язання перед новим кредитором ОСОБА_2 . Суд не приймає до уваги надану заяву від 21.02.2019р., з огляду на те, що вказана заява написана самим боржником ОСОБА_1 , за змістом якої він вказує лише його обізнаність про задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки.
Водночас суд звертає увагу заявника, що виконавець на підставі ч.4 ст.40 Закону № 1404-VIII знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню.
З огляду на вказане, внесена до суду скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 447-451 ЦПК України,
Залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи ОСОБА_2
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня виготовлення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена та підписана суддею 27 серпня 2025р.
Суддя