Справа № 523/16857/24
Провадження №2/523/507/25
"25" серпня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого судді - Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 09.10.2024р. через представника - адвоката Майка І.І. звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи збільшила, в якому просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 20 000,00грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, обґрунтував свої вимоги тим, що малолітня дитини проживає разом з нею, перебуває на її утриманні, відповідач не надає матеріальну допомогу. Розмір аліментів, які просить стягнути позивач, мотивує тим, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у вказаному вище розмірі, так як на регулярній основі працює моряком на судах іноземних судновласників. Вона в свою чергу отримує невеликий дохід, якого недостатньо задля виховання сина. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 14.10.2024р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.03.2025р. за клопотаннями представника позивача витребувані докази по справі, зокрема відомості про перетин державного кордону відповідачем.
Ухвалою суду від 29.04.2025р. за клопотанням представника позивача судом витребуванні з банківських установ банківські виписки по рахунках матері відповідача - ОСОБА_4 , а також з податкової служби відомості про оподаткування доходів ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Осьмініна С.Д. 04.12.2024р. направив відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що дійсно він є моряком, але офіційно він не працевлаштований, не має стабільного доходу та не може сплачувати аліменти у тому розмірі, в якому просить позивач. Крім того, вважає, що позивач не надала жодного доказу, що він свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Вказує, що позивач не довела факт витрачання на дитину грошових коштів у такому розмірі, а також можливість сплачувати аліменти в заявленому розмірі.
27.01.2025р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому вказує, що відповідач приховує свій дохід у спосіб відкриття карткового рахунку на ім'я своєї матері, на який і отримує доходи від рейсів. У такий спосіб ОСОБА_2 під час перебування з позивачем у шлюбі відкривав на її ім'я платіжну картку. Вважає, що метою приховування доходів є непогашені кредитні зобов'язання. Щодо витрат на дитину, то позивач витрачає до 40 000,0грн. на місяць на виховання та утримання сина.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Її представник - адвокат Майко І.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явився. Представник відповідача - адвокат Осьмінін С.Д. зазначив, що відповідач частково визнає позовні вимоги та просить стягувати з нього аліменти на утримання сина в розмірі 8000,00грн.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.04.2019р.
Від шлюбу народився син, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.05.2022р. у справі №523/2796/22, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
На теперішній час сторони проживають окремо один від одного, при цьому малолітній син, ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Наведена обставина підтверджується витягом з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання та сторонами по справі не оспорюється.
Відповідач в свою чергу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак за такою адресою на теперішній час не проживає, що підтверджено відповіддю Державної прикордонної служби України від 21.03.2025р., з якої слідує, що відповідач 09.09.2022р. виїхав за межі території України через пункт пропуску пп «Орлівка-паром» та з вказаного часу на територію України не повертався.
Згідно довідки № 20241003 від 03.10.2024р. ОСОБА_1 працює в ТОВ «Нафіт» на посаді продавця непродовольчих товарів та її дохід за період з квітня 2024р. ро вересень 2024р. склав 108 305,98грн.
Відповідно до наданої копії паспорту серії НОМЕР_1 , а також пояснень представника відповідача, ОСОБА_2 є моряком та періодично перебуває на судах іноземного походження та згідно відміток обіймає посаду ЕТО (Electronic Technical Officer) - електронно-технічний офіцер. Останній раз був звільнений 02.10.2024р. Водночас суду не надано доказів про отриманий дохід ОСОБА_2 від рейсів у 2023-2024р.
Не надано суду і доказів перерахування або надання будь-якої матеріальної допомоги ОСОБА_2 на утримання ним свого сина.
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та конкретизовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182).
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України).
Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2025р.» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2025р. встановлений у розмірі 3 196,00грн.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 20000,00грн. на утримання сина, позивач стверджує, що відповідач на постійній основі працює моряком, його заробітна плата складала 5000,0доларів США, а відтак здатний сплачувати на утримання сина 20 000,00грн. аліментів щомісячно.
З представлених суду документів, а також з наданих представником відповідача у відзиві та в судовому засіданні пояснень, слідує, що ОСОБА_2 за фахом є моряком та на регулярній основі, періодично виходить в рейси з отриманням заробітної плати від іноземних компаній.
Останній рейс, згідно копії паспорта моряка ОСОБА_2 , перебував на судні m/v Papa John Perfect Ltd, на посаді ЕТО (Electronic Technical Officer) з якого був звільнений 02.10.2024р. Крім того, в період з 03.12.2022р. до 12.09.2023р. ОСОБА_2 два рази перебував на тої же самій посаді на судні M.V MSC Macoto II.
Водночас представник відповідача не надав доказів про розмір заробітної плати, яку попередньо отримував ОСОБА_2 під час рейсів в період 2023-2024роки.
Суд критично ставиться до таких обставин та вважає, що сторона відповідача умисно приховує документи, якими підтверджується розмір доходів ОСОБА_2 , що в силу пункту 2 частини статті 43 ЦПК України є їх обов'язком сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Водночас, судом встановлено, що на ім'я мати відповідача - ОСОБА_4 у Акціонерному банку «Південний» 24.03.2023р. відкритий рахунок у доларах США. З дослідженого витягу про рух грошових коштів по вказаному рахунку слідує, що такий рахунок поповнювався грошовими коштами від «Papa John Shipping», зокрема 04.09.2024р. в розмірі 6600,0 дол. США, 26.09.2024р. в розмірі 5300,0 дол. США. Також відправник «Macoto II» перераховував грошові кошти на рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_4 : 26.05.2023р. - 4358,25 дол.США, 06.07.2023р. - 6164,0 дол.США. Тобто, відправником грошових коштів на рахунок матері відповідача були іноземні компанії, назви яких збігаються з назвами іноземних суден на яких у 2023-2024роках працював ОСОБА_2 .
Крім того, витрачання грошових коштів з вказаного рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_4 постійно відбувається за межами України, зокрема на території Болгарії (за поясненнями представника відповідача, ОСОБА_2 там постійно проживає), Китаю, Грузії, Панами, Стамбулу тощо. В той же час згідно інших банківських виписок по іншим рахунках ОСОБА_4 остання в ті ж самі дні проводить оплати на території України, що виключає можливість проведення розрахунків ОСОБА_4 одночасно, як на території України так і за її межами.
Отже, суд дійшов висновку, що у такий спосіб ОСОБА_2 приховує отримані ним доходи під час роботи моряком на іноземних судах, а щомісячний його заробіток, під час перебування в рейсах, складає більше 5000,0дол. США.
Більш того, судом встановлено та слідує із досліджених декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023-2024р.р., ОСОБА_4 у 2023р. отримала від сина, ОСОБА_2 подарунок в розмірі 855494,0грн., а у 2024р. подарунок в розмірі 1 385 851,0грн.
Згідно частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
ОСОБА_2 та його представник не надали суду ґрунтовних пояснень та належних доказів на отримання ОСОБА_2 доходів за рахунок яких він мав можливість у 2023р. та 2024р. здійснити грошовий подарунок своєї матері на суму 2 241 345,00грн.
Наявність вказаних обставин вказує на те, що ОСОБА_2 приховує свій заробіток, не надає будь-яких відомостей про джерело доходу, а так саме місце своєї постійної роботи.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягнення судом приймається до уваги, що з урахуванням встановленого судом обсягу видатків, які поніс ОСОБА_2 на користь своєї матері, поруч з не наданням з його боку доказів на підтвердження джерела доходів на такі видатки, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід щомісячно стягувати на утримання сина аліменти у розмірі 20 000,00грн. При цьому відповідач, який має змогу за два роки подарувати більше двох мільйонів гривень, зможе щомісячно сплачувати аліменти на утримання свого сина в розмірі 20 000,00грн.
Суд вважає, що такий розмір аліментів забезпечить належні умови виховання малолітнього ОСОБА_3 на належному рівні, що в свою чергу забезпечить гармонійний розвиток дитини.
Суду не надано відомостей про те, що відповідач є непрацездатним, має на утриманні будь-яких осіб та буде не в змозі сплачувати аліменти у вказаному вище розмірі на утримання сина.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми за один місяць.
На підставі ст.ст.180, 181, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст.12,13,76,141,200, 206,259, 263-265,268, 430 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., щомісячно, проте не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.10.2024р., до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 25 серпня 2025р.
Суддя