Справа № 521/12454/24
Провадження № 2/496/1096/25
20 серпня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Шаньшиної М.В.,
за участю секретаря - Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки майна померлого у праві спільної сумісної власності, та визнання права власності,
Позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила суд визначити, що частка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становила у розмірі 1/5 частки; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на належну ОСОБА_5 1/5 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.1993 року після померлого ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім матері позивача співвласниками даного житлового будинку без визначення часток відповідно до свідоцтва були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.07.2024 poкy, відповідач ОСОБА_2 прийняла у спадщину після померлого ОСОБА_9 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.07.2024 року ,відповідач ОСОБА_3 прийняла у спадщину після померлої матері ОСОБА_8 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться зa адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_10 також належить 1/5 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, після смерті матері позивача - ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої увійшла частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Mаючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину позивач звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримала відмову нотаріуса, у зв'язку з тим, що неможливо визначити частку у праві спільної часткової власності на вищевказаний житловий будинок належної померлій ОСОБА_5 . Нотаріусом було рекомендовано звернутись до суду за визнанням права власності на спадкове майно.
Відтак, оформити спадщину на частину майна померлої матері ОСОБА_5 як спадкоємець за законом першої черги та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну її матері частку житлового будинку, я не маю змоги оскільки в свідоцтві про право на спадщину на житло не виділена частка спадкового майна у спільній сумісній власності, яка належала її матері та яка померла, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду із даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якій зазначила що позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, надавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначили, що позов визнають та просять задовольнити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області від 02.10.2012 року, актовий запис №632.
У зв'язку з чим позивач звернулась до приватного нотаріуса для прийняття спадщини після смерті матері.
Листом від 25.04.2024 року за №102/01-16 приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєвої Р.К. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що неможливо визначити частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок належного померлій ОСОБА_5 та рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно.
За життя ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.1993 року, після померлого ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім матері позивача співвласниками даного житлового будинку без визначення часток відповідно до свідоцтва були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину від 09.07.2024 року, які були видані державним нотаріусом Шевченко Ю.А., за №1-710 №1-709, встановлено, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 отримали в спадщину 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 ЦК України)
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За нормою ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
На підставі ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
При цьому, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).
За нормою ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України передбачається, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст.1218, 1226 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.
Як роз'яснено пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 № 20 частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його органами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування.
Видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід вважати, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.
Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до пункту 3.4. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином: «Визначити, що частка померлого ( П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила - ».
Згідно з частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи, що будь-якої домовленості між співвласниками щодо розміру їх часток не було, беручи до уваги презумпцію рівності часток, суд вважає, що частка позивача у спільній сумісній власності на спадковий житловий будинок є рівною і становить по 1/5 частці кожному. При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування обставин, які б могли бути підставою для збільшена або зменшена часток співвласників спірної квартири.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 15, 317, 319, 328, 355-358, 369, 370, 392, 1218, 1226 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення частки майна померлого у праві спільної сумісної власності, та визнання права власності - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становила у розмірі 1/5 частки.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на належну ОСОБА_5 1/5 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Шаньшина