Справа № 496/2486/25
Провадження № 3/496/2241/25
15 липня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
пенсіонера,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП,
Згідно протоколу серії ЕПР1 №308315, 22.04.2025 року о 10:35 год. за адресою: с. Дачне, траса М-05 452 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz 814, д.н.з. НОМЕР_1 , який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 31.3.б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 121 КУпАП. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що його автомобіль не відноситься до категорії, що передбачає проходження обов'язкового технічного контролю. ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення. Такими зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) слід розуміти протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 121 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, працівниками поліції надано суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №308315 від 22.04.2025 року;
- витяг з бази «Адмінпрактика»;
- довідку старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої, на ім'я ОСОБА_1 видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;
- довідку старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої, станом на 22.04.2025 року, ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч.1 ст. 121 КУпАП;
- довідку старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої, власником транспортного засобу Mercedes-Benz 814, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 ;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2533390 від 04.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.;
- лист начальника відділу адміністративної практики УПП в Одеській області Ю. Димитрищук, відповідно до якого, надати відеозапис з нагрудних відеореєстраторів поліцейських немає можливості, оскільки відеоматеріали не були збережені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення п.31.3.б ПДР України.
Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). (п.31.3.б ПДР України).
Диспозиція статті 121 КУпАП є бланкетною, а тому у протоколі як акті адміністративного обвинувачення належить зазначати, якими нормативними актами передбачений обов'язок щодо проходження транспортним засобом технічного контролю та який порушила уповноважена особа.
Разом з тим, при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 такі вимоги не були дотримані та не вказаний нормативний акт, яким передбачено обов'язковість проходження технічного контролю саме для транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року №137 визначена процедура проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.
При цьому, згідно п.2, п.3 ч.2 розділу 1 Порядку виконавцем є суб'єкт господарювання (його філії, представництва або відокремлені підрозділи), який надає послуги з обов'язкового технічного контролю транспортних засобів у пункті технічного контролю та визначений як суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, інформацію про якого згідно із цим Порядком внесено до реєстру суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю.Замовником є власник транспортного засобу або уповноважена ним особа.
За наслідками ОТК складається протокол перевірки технічного стану - електронний документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації (п.11-1 ч.2 розділу 1 Порядку).
Передача виконавцем інформації про результати перевірки технічного стану транспортного засобу до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, яка ведеться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС, здійснюється в день проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу (п.22 ч.2 розділу 1 порядку).
Водночас, у справі відсутні докази (витяг із загальнодержавної бази, довідка територіального органу з надання сервісних послуг МВС, тощо) про те, що вказаний вище транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 , не пройшов обов'язкового технічного контролю, якщо він дійсно підлягав такій процедурі згідно закону.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Відеозаписи, посилання на наявність яких, міститься у складеному протоколі, не надані, а тому суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Норми ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, вказують, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин судом не встановлено достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 порушив п.31.3.б ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 1, 7, 9, 121, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 287, 288, 291 КУпАП, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Пасечник М.Л.