Справа № 484/2491/25
Провадження № 1-кп/484/289/25
Вирок
іменем України
29.08.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження №12025152110000252 від 08.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Первомайська Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
у відсутність потерпілого ОСОБА_7
встановив
стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року (зі змінами і доповненнями) містить загальне поняття учасників дорожнього руху, а саме - «Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії…».
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, між іншим, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону і стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, 08.03.2025 близько 02 год. 20 хв., ОСОБА_3 , не отримавши у визначеному законом порядку право на керування транспортним засобом будь-якої категорії, в порушення підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим позбавив себе можливості адекватно сприймати дорожню обстановку та належним чином переконатися в безпеці інших учасників дорожнього руху, керував на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 11.02.2025 технічно справним автомобілем марки «BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1989 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , на якому рухався у темну пору доби в умовах необмеженої видимості, у сприятливих погодних та дорожніх умовах, по вул. Василя Жуковського, м. Первомайська, Миколаївської області, в напрямку нерегульованого перехрестя з вул. Одеська (головна), м. Первомайська, Миколаївської області. В цей же час по вул. Одеська (головна), м. Первомайська, Миколаївської області зі сторони вул. Грушевського, м. Первомайська, Миколаївської області, рухався технічно справний автомобіль марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наближався до перехрестя з вказаною вище вул. Василя Жуковського, що є другорядною дорогою по відношенню до вул. Одеська, м. Первомайська, Миколаївської області.
Під час зближення автомобіля марки «BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 та автомобіля марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , до зазначеного вище нерегульованого перехрестя, водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 , діючи з необережністю, проявляючи крайню неуважність до зміни дорожньої обстановки, яка полягала у появі іншого транспортного засобу, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху шляхом дотримання вимог Правил дорожнього руху України, грубо та умисно порушив вимоги ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також наступні вимоги Правил дорожнього руху України:
- підпункту «а», «ґ» п.2.1. - Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);
- підпункту «а» п.2.9. - Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
- п.16.11 ПДР України, який зобов'язує на перехресті нерівнозначних доріг водія транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху,
- п.16.3 ПДР України, який забов'язує у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів,
- вимоги дорожнього знаку ПДР України 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого виїхав на смугу руху автомобіля марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_7 та допустив зіткнення вказаних транспортних засобів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого патологічного підвертлюгового перелому верхньої/3 (треті) правої стегнової кістки зі зміщенням.
Через необережність у виді злочинної недбалості, умисно та грубо порушуючи зазначені вище вимоги Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, однак повинен був і міг їх передбачити, маючи при цьому технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання технічних вимог дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», п. 16.11 та п. 16.3 Правил дорожнього руху України.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 вимог дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу», п. 16.11 та п. 16.3 Правил дорожнього руху України, яке знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, які настали.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України, та визнає його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України визнав повністю, щиро покаявся, матеріальну та моральну шкоду потерпілому відшкодував у повному обсязі, просив не позбавляти його волі.
Адвокат обвинуваченого ОСОБА_9 просила застосувати до обвинуваченого ст.69 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання в виді штрафу врахувавши щире каяття, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, наявність на утриманні з-х неповнолітніх дітей, при цьому надала свідоцтва про народження двох дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . В свідоцтві про народження дітей батьком записаний ОСОБА_12 . Відомостей про зміну прізвища обвинуваченого суду не надано.
Представник потерпілого в судовому засіданні просив цивільний позов потерпілого залишити без розгляду у зв'язку з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди. Потерпілий немає претензій до обвинуваченого.
Окрім визнання під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, також підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів, а саме:
- висновком експерта №59-М від 13.03.2025 року, яким у ОСОБА_7 виявлено закритий паталогічний підвертлюговий перелом верхньої/3 правої стегнової кістки із зміщенням. Дане тілесне ушкодження могло утворитись 08.03.2025 року від дії тупого твердого предмету і відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, як те, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я;
- висновком експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/115-25/6801-ІТ від 30.04.2025р., за яким в результаті проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 "Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» встановлено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля «BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.2 та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» і п.16.11, п.16.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.1 та п.12.3 ПДР України. В діях водія автомобіля «BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору, маються невідповідності вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» і п.16.11, п.16.3 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з даною ДТП. В діях водія автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з технічної точки зору, не маються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України. Водій автомобіля «BMW 525і», реєстраційний номер НОМЕР_2 мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду;
- результатом токсологічного дослідження №604 від 20.03.2025 року, яким встановлено, що у ОСОБА_3 в крові виявлено етанол, в концентрації 1.94 г/л (%).
Зазначені докази повністю узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Характер дій ОСОБА_3 встановлених судом, свідчать про умисний характер, направлений на порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.
Добровільне відшкодування збитків потерпілому, наявність на утриманні малолітньої дитини, щире каяття розцінються судом як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.
Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України, які є нетяжким злочином, обставини справи, вказані дані про особу обвинуваченого, який визнав себе винуватим у вчиненні інкрімінуємого йому кримінального правопорушення, раніше несудимий, за місцем проживання скарг на нього від мешканців будинку не надходило, має на утриманні малолітньої дитини, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, дають підстави для призначення обвинуваченому мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч.1 ст. 286-1 КК України, яке він має відбувати реально в умовах ізоляції від суспільства, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його тяжкість, суд вважає за необхідне застосувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
При розгляді даної справи судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення для застосування ст. 69 КК України, як про це просила сторона захисту.
Також відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України, оскільки це не передбачено кримінальним законом.
Відповідно до ч.1. ст.127 КПК України обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно ч.5, ч.7ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.255 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Суд враховує, що ініціювання питання про закриття провадження у справі є виключним правом цивільного позивача, а закриття провадження у справі не порушує права потерпілого та обвинуваченого.
За таких обставин суд вважає, що провадження за цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід закрити, відповідно до заяви представника потерпілого.
Відповідно до вимог ч.2ст.124КПК України слід покласти на обвинуваченого судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених підчас досудового розслідування експертних досліджень.
Арешт із забороною користуватися і розпоряджатися, накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України.
Клопотань про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, до набрання вироком законної сили, сторонами не заявлено.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив
ОСОБА_3 визнати виним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 , на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 13116 грн 40 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.03.2025 року справа 484/1324/25, провадження №1-кс/484/251/25 та арешт від 05.05.2025 року ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області справа 484/1324/25, провадження 1-кс/484/454/25.
Провадження за цивільним позовом закрити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: