Справа №487/6067/25
Провадження №1-кс/487/3832/25
22.08.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення слідчого відділу Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 20.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152030001142 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,-
21.08.2025 начальник відділення слідчого відділу Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в провадженні Слідчого відділення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025152030001142 від 20.08.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Також наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового слідства та суду; впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Не оспорював факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, у скоєному щиро кається. Зазначав, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду, після зазначеної події особисто очікував швидку та працівників поліції.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Посилаючись недоведеність ризиків просив обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт. Просив врахувати дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, проживає разом з батьком.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клоот проти Бельгії" (Clootv. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні Слідчого відділення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025152030001142 від 20.08.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Відповідно до клопотання, 10.08.2023 ОСОБА_4 призваний за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", та відправлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
З моменту відправлення ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби, та будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
20.08.2025 приблизно о 21 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які знаходились біля будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, виник словесний конфлікт.
В ході словесного конфлікту, між вищевказаними особами, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та маючи можливість передбачити їх суспільно-небезпечні наслідки, знаходячись навпроти ОСОБА_8 , використовуючи предмет у вигляді ножа наніс не менше двох ударів в область тулуба ОСОБА_8 , в результаті чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва, лівосторонній пневмоторакс, які відповідно до наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Після спричинення тілесних ушкоджень, потерпілого ОСОБА_8 у тяжкому стані госпіталізовано до КНП ММР «МОКЛ» МОР за адресою: місто Миколаїв, вулиця Київська 1.
Отже, ОСОБА_4 , органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме нанесення умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
20.08.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені злочину, та 21.08.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: Рапортом ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області; Протоколом заяви ОСОБА_8 ; Протоколом огляду місця події; Протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_10 в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 ;. в ході якого останній впізнав ОСОБА_4 ; Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів клопотання та обставин кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі, отже може переховуватися від органів досудового розслідування, у тому числі за межами країни чи на непідконтрольній на даний час Україні території.
ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки не маючи обмежень у пересуванні, буде мати можливість особисто або через спільників, схиляти потерпілого, свідків, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь.
Разом з цим слідчий суддя вважає, що існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, є військовослужбовцем.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи вище зазначені обставини, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання слідчого судді, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам наявним та доведеним під час розгляду клопотання.
Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже застосування до ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя вважає можливим не визначати ОСОБА_4 розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 18.10.2025 (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 26.08.2025 о 16.00 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1