Справа № 441/1383/24
Провадження №2/472/58/25
29 серпня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав,
21 серпня 2024 року до суду з Городоцького районного суду Львівської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві позивач зазначила, що 18 серпня 2017 року зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року розірвано шлюб. Шлюб розірвано за ініціативи ОСОБА_2 . Відтак від моменту розірвання шлюбу і до сьогоднішнього дня син проживає разом з позивачкою.
Після повномасштабного вторгнення вона разом з сином переїхала та на даний час проживає (за статусом ВПО) м. Городок.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , але він не брав та не бере участі у його вихованні, жодним чином не цікавиться сином, не провідує, не цікавиться здоров'ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину. Це відбувалося не лише зараз під час війни, та навіть тоді, коли позивачка із сином проживали в іншій області Миколаївській.
Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути на її користь судові витрати.
Ухвалою від 22 серпня 2024 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
19 серпня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, але до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримують повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на його адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Представник третьої особи орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступних висновків.
В силу статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Так, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Положеннями ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Батьки можуть бути позбавленні батьківських прав у разі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Відповідно до ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Вознесенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 03 квітня 2018 року (а.с.4 на звороті), є батьком малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати зазначено - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки № 1321-500261239 від 28.02.2023 року та № 1312-5002612327 від 28.02.2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 5-6)
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2019 року було стягнуто з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. щомісячно починаючи з 18 січня 2019 року і досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 25 червня 2019 року.
Відповідно до довідки - характеристики № 02 від 02.04.2024 року, виданої завідувачем закладом дошкільної освіти «Теремок» загального типу розвитку, комунальної власності Арбузинської селищної ради ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідував Агрономійський заклад дошкільної освіти Арбузинської селищної ради з 01.09.2021 року по 13.01.2022 року. За час відвідування садочка, ОСОБА_9 приводили та забирали мама, бабуся або дідусь. Під час навчання ОСОБА_9 проявив себе, як дисциплінований, фізично розвинений, здатний реагувати на ситуації та події. Вміє звертатися до дорослих, добре спілкується з однолітками (а.с. 10 на звороті).
Згідно довідки від 29.03.2024 року, виданої директором Городоцького ЗДО (Ясла - Садок) № 4 «Зернятко» Городоцької міської ради Наталії Іус , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно відвідує Городоцький ЗДО № 4 «Зернятко» з 07.03.2023 року і по даний час. За вищевказаний період, ОСОБА_2 , батько дитини, в закладі не з'являвся, не цікавився станом здоров'я сина, його розвитком, не приймав участі в будь яких заходах, організованих у закладі (а.с. 11).
З розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Килевник С.В., станом на 01.01.2023 року загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 за період з 18 січня 2019 року по грудень 2022 року становить 85 297 грн. 72 коп. (а.с. 12).
З розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Килевник С.В., станом на 01.04.2023 року загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по березень 2024 року становить 112 297 грн. 72 коп. (а.с. 13).
З розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Килевник С.В., станом на 01.12.2024 року загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 становить 211 995 грн. 44 коп. (а.с. 94).
Згідно з висновком міського голови, голови органу опіки і піклування Городоцької міської ради Львівської області Володимира Ременяк, затвердженого рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області від 27.11.2024 року № 323, про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Городоцької міської ради 22.11.2024 року, повторно розглянуто питання щодо розв'язання спору. Батько на засіданні комісії не був присутній, проте при спілкуванні у телефонному режимі (вайбер), було з'ясовано, що батько дитини - військовослужбовець, служить на Покровському напрямку, категорично заперечив позбавлення його батьківських прав та не має можливості бути присутнім на засіданні комісії. Враховуючи те, що батько ОСОБА_2 усвідомив свою помилку, заперечує щодо позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав та інтересів малолітнього, враховуючи вік дитини, рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Городоцька міська рада вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 72-77).
З листа наданого командиром полковником Військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України ОСОБА_10 за вих № 3/39/12-1456-2025 від 21.07.2025 року вбачається, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.11.2024 року № 326, солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, який самовільно залишив військову службу або місце служби, дезертирував із Національної гвардії України, з 21 вересня 2024 року (а.с. 168-169).
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч. 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов'язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).
В рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».
Фактичне розірвання сімейних зв'язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).
Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Городоцької міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , судовий збір на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський