Справа № 141/540/25
Провадження №2/141/264/25
26 серпня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/540/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
23.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3971788, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір було підписано електронним підписм позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Того ж дня позикодавець, на виконання п. 1 договору позики № 3971788 від 21.12.2020, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, у відповідності до умов якого «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі за договором позики № 3971788 від 21.12.2020.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3971788 від 21.12.2020.
Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13552,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, шляхом зарахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок відповідача.
Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, у останньої утворилась заборгованість за договором позики № 3971788 від 21.12.2020, розмір якої складає 13552,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн - сума заборгованості за процентами, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі № 141/540/25 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 14.08.2025, зобов'язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за укладеним договором позики № 3971788 від 21.12.2020 та обґрунтований розрахунок з посиланням на докази сплати відповідачем коштів за договором позики № 3971788 від 21.12.2020. Поряд з цим, ухвалою суду від 26.06.2025 зобов'язано відповідача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази погашення боргу за договором позики № 3971788 від 21.12.2020.
Також ухвалою суду від 26.06.2025 витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 , а також виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 21.12.2020 до 24.12.2020.
16.07.2025 до суду на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2025 надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250702/39459-БТ від 08.07.2025 про надання інформації, а також виписка по рахунку № НОМЕР_3 за період з 21.12.2020 по 24.12.2020.
05.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2025 надійшла заява представника позивача, директора ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В.
Судове засідання, призначене на 14.08.2025, не відбулось та було відкладено на 26.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді.
28.07.2025 та 18.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшли заяви представника позивача, директора ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. про розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про дату та місце розгляду справи № 141/540/25 шляхом скеровування коресподенції суду по місцю реєстрації, однак відзив на позовну заяву до суду не направила, а також жодних інших заяв чи клопотань до суду не подала.
Натомість, конверт з кореспонденцією суду (ухвала суду від 26.06.2025), надісланий на адресу місця реєстрації відповідача, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6, 7 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процессу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
При вирішенні питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності відповідача суд враховує, що провадження по даній справі відкрито 26.06.2025, строки для подання заяв по суті справи, визначених статями 191, 193, 199 ЦПК України сплинули, а відзив та зустрічний позов на позовну заяву в строки встановлені ухвалою суду від 26.06.2025 відповідачем подано не було.
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на зазначені фактичні обставини справи, суд доходить висновку про можливість розгляду справи № 141/540/25 за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/540/25, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - позичальник) було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 39717881 (далі по тексту - договір позики), за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (далі по тексту - позику), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору позики).
Згідно пункту 2 договору позики сума позики складає 4000,00 грн, строк надання позики - 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка в день - 0,01 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3,65 %, орієнтовна загальна вартість позики становить 4012,00 грн.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 3 договору позики).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (далі по тексту - правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п. 4.1- п. 4.2 договору позики).
Згідно п. 5 договору позики, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі
Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3971788 від 21.12.2020, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор m54vNcAza4, час відправки ідентифікатора позичальнику 21.12.2020 17:55:32, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як убачається з довідки ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» № КД-000026074/ТНПП від 05.05.2025, ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції, проведеної 21.12.2020 на суму 4000,00 грн, отримувач ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер платежу 1602406d-9bda-49fa-9c3b-8a843e2e14c6.
Відповідно до платіжної інструкції 1602406d-9bda-49fa-9c3b-8a843e2e14c6, 21.12.2020 на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 4000,00 грн.
Як убачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250702/39549-БТ від 08.07.2025, на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ).
Також із виписки по картці № НОМЕР_3 за період з 21.12.2020 по 24.12.2020 убачається, що 21.12.2020 на карту № НОМЕР_3 було здійснено зарахування переказу у сумі 4000,00 грн.
21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2106, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія управління активами» (фактор) передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги) (п.1.1. договору факторингу).
У випадку, якщо з моменту переходу до фактора прав вимоги, клієнт отримає від боржників суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами в національній валюті, клієнт зобов'язаний перерахувати дану суму фактору протягом 10 банківських днів з моменту закінчення звітного періоду (місяць), в якому надійшли дані суми на рахунок клієнта. Разом з цим клієнт відправляє фактору електронною поштою на вказану фактором адресу реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу, отриманого клієнтом та відносно якого якого має право вимоги (п.2.5. договору факторингу).
Згідно реєстру прав вимоги № 1, що є додатком № 1 до договору факторингу № 2106 від 21.06.2021, підписаному 21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 2106, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 8670 у реєстрі) в сумі 13552,00 грн.
03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги) (п.1.1. договору факторингу).
У випадку, якщо з моменту переходу до фактора прав вимоги, клієнт отримає від боржників суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами в національній валюті, клієнт зобов'язаний перерахувати дану суму фактору протягом 10 банківських днів з моменту закінчення звітного періоду (місяць), в якому надійшли дані суми на рахунок клієнта. Разом з цим клієнт відправляє фактору електронною поштою на вказану фактором адресу реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу, отриманого клієнтом та відносно якого якого має право вимоги (п.2.5. договору факторингу).
Згідно реєстру заборгованості, що є додатком № 1 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, підписаного 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет», клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників (позичальників) на умовах, передбачених договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, згідно реєстру боржників, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 18961 у реєстрі) в сумі 13552,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 3971788 від 21.12.2020, виданої ТОВ «Фінпром Маркет», заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 становить 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9552,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Таким чином, зобов'язання за договором позики № 3971788 від 21.12.2020 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У свою чергу, відповідач не виконала умови взятих на себе зобов'язань, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 13552,00грн.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Досліджуючи наявні у справі № 141/540/25 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики № 3971788 від 21.12.2020 на підставі договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 та договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами укладеного договору позики № 3971788 від 21.12.2020.
Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором, однак ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами укладеного договору позики № 3971788 від 21.12.2020.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами договору позики № 3971788 від 21.12.2020, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи № 141/540/25, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики № 3971788 від 21.12.2020 у загальному розмірі 13552,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9552,00 грн - заборгованість за процентами, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позову.
Натомість, належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення усієї суми заборгованості у строки, визначені умовами договору позики № 3971788 від 21.12.2020, відповідачем суду не надано та матеріали справи № 141/54025 не містять.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).
У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024; витяг з акту № 14-П від 19.05.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, у якому зазначено, що загальна вартість наданих послуг адвоката Ткаченко Ю.О. відносно боржника ОСОБА_1 складає 3500,00 грн, та вказано, що за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 399000,00 грн; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком № 1 до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579934713.1 від 19.05.2025 про сплату ТОВ «Фінпром Маркет» адвокату Ткаченко Ю.О. грошових коштів у розмірі 399000,00 грн, призначення платежу: оплата згідно акту № 14-П приймання наданої правничої допомоги від 19.05.2024 за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 без ПДВ.
На підставі зазначеного, директор ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. просить суд стягнути з відповідача на користь позивача у рамках даної цивільної справи 3500,00 гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.
Аналізуючи фактичні обставини справи № 141/540/25 та обсяг виконаної роботи адвокатом, а також відсутність від відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі в сумі 3500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість за договором позики № 3971788 від 21.12.2020 у розмірі 13552,00 грн (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок), з яких 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9552,00 грн (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 00 копійок) - сума заборгованості за процентами.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
5. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Рішення суду оформлено та виготовлено 29 серпня 2025 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204, м. Ірпінь, 08200, код ЄДРПОУ 43311346).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Климчук