Справа № 465/4887/25
Провадження 2-а/465/187/25
Іменем України
28.08.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О. І.
з участю секретаря судових засідань Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач-1: Департамент патрульної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108646, електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3),
відповідач-2: інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП, лейтенант патрульної поліції Нарепеха Роксолана Олегівна ( робоча адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19),
предмет позову: визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
6 червня 2025 року (вх.№17899/25) позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із указаною позовною заявою, у якій просить суд:
визнати неправомірними дії інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП, лейтенанта патрульної поліції Нарепехи Роксолани Олегівни;
скасувати постанову EHA№4777535 від 20.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків (а.с. 19-20).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.07.2025 відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 29-30).
16 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с. 43-54).
21 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення на відзив (а.с.60-67).
6 серпня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд», надіслано примірник адвокатського запиту, скерованого на адресу відповідача-1 щодо використання приладу TruCAM (а.с.82-91).
15 серпня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд», подано письмові пояснення, відповідь на адвокатський запит та Методичні рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM (а.с.92-102).
Аргументи позивача
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 20.05.2025, приблизно о 17 год. 33 хв., під час керування транспортним засобом «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , позивач була зупинена на автомобільній дорозі у с. Ков'ярі, Львівської області. Після зупинки транспортного засобу, уточнила підставу зупинки та спосіб фіксації правопорушення (перевищення швидкості), а також просила надати для огляду відповідний доказ інкримінованого їй порушення. Однак працівник поліції лише повідомила швидкість руху, без надання підтверджуючих це твердження доказів, що викликало у позивача сумніви у факті перевищення нею швидкості. Тож, не заперечуючи з змісті позовної заяви факту перевищення швидкості, позивач зазначає, про виникнення у неї сумніву щодо цього, лише з огляду на те, що на місці зупинки позивачу, не зважаючи на її вимоги, доказів, підтверджуючих такий факт не надано.
Звертає увагу на те, що на відео TruCAM не видно параметрів правопорушення, а на фото є лише номерні знаки. Окрім цього, запис з нагрудної камери поліцейського розпочато пізніше від часу зупинки, і поруч рухався інший автомобіль з більшою швидкістю.
Окрім цього, прилад TruCAM використовувався інспектором поліції шляхом його тримання в руках, тоді, як вимірювач повинен розміщуватись стаціонарно у спосіб, що передбачений ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП також вважає неправомірним, оскільки працівник поліції, всупереч ч. 3 ст. 35 Закону України, не поінформував водія про конкретну причину зупинки з детальним описом, визначених у цій статті підстав.
Заперечення відповідача
Представник Департаменту патрульної поліції України скористався правом на подання відзиву, у якому не погодився із доводами позивача, посилаючись на правомірність дій та передбачений законодавством порядок використання приладу TruCаm LTI20/20 (серійний номер TC008368) поліцейським у ручному режимі.
На спростування доводів позивача представником відповідача вказано, що 20.05.2025 на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп 557 км, у населеному пункті Ков'ярі, позивач керувала транспортним засобом «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , зі швидкістю 76 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год. Указану швидкість руху виміряно лазерним приладом TruCam LTI20/20 (серійний номер TC008368).
Тож факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008368, що підтверджується фото та відеозаписом події з цього пристрою.
При цьому, прилад відповідає нормативним вимогам, зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, отримав сертифікат затвердження, повірений та придатний до використання.
Зазначає, що вимірювання швидкості за допомогою не зафіксованого стаціонарно приладу Trucam LTI20/20 є належним способом фіксації швидкості руху транспортного засобу. Утримування приладу в руках поліцейського, не порушує встановлених правил його використання, оскільки його конструктивні особливості дозволяють таке застосування з допустимим рівнем похибки (±2 км/год), передбаченим інструкцією виробника. Тому відсутні підстави вважати, що такий спосіб фіксації швидкості є неналежним чи істотно вплинув на результат вимірювання.
Щодо фіксування швидкості в місці не облаштованому знаком про здійснення відеофіксації то вважає, що знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху, є обов'язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункті 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №833.
Поліцейським повідомлено позивача про підстави зупинки.
Однак, на законну вимогу інспектора управління, позивач не пред'явила для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ, чим також порушила п.2.4.а Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).
Щодо відмови позивача пред'явити посвідчення на право користування та реєстраційний документ на транспортний засіб, зазначає, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Такий обов'язок прямо передбачений Законом України «Про Національну поліцію», ПДР України, а також Законом України «Про дорожній рух».
Право поліцейського вимагати від особи пред'явити документи, які посвідчують її особу, не кореспондує обов'язок поліцейського надавати будь-які докази цій особі, оскільки докази досліджуються в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Небажання особи брати участь у розгляді справи і реалізувати всі свої процесуальні права, не може трактуватися як порушення процедури розгляду справи працівником поліції, який здійснював такий розгляд.
Відтак постанова поліцейського є законною й обґрунтованою.
Посилаючись на вимоги ПДР України, Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Закон України «Про дорожній рух» та відповідну судову практику, просить у позові відмовити за безпідставністю.
21 липня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення на відзив, у якому зазначено що відповідач не довів факту вчинення адміністративного правопорушення, не надав належних доказів перевищення швидкості, не обґрунтував підстави зупинки транспортного засобу та порушив процедури, визначені ст. 18, 31, 35 ЗУ «Про Національну поліцію» і ст. 268 КУпАП.
У судове засідання, призначене на 28.08.2025 учасники справи не з'явились.
Відповідно до ч.3ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, заслухавши у судовому засіданні, яке відбулось 01.08.2025 позицію учасників справи, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до п. 2.2. Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, місце для роботи з приладом обирається з урахуванням ділянок доріг, де зареєстровано найбільшу кількість дорожньо-транспортних пригод у зв'язку із перевищенням водіями транспортних засобів швидкості руху, наведеної у таблиці (а.с. 97).
У відповідній таблиці для Львівської області вказано автодорогу сполученням Київ-Чоп 614 - 684 км, 511 - 580 км (а.с. 97).
Правопорушення, про яке йдеться зафіксовано на автодорозі сполученням Київ-Чоп 557 км.
Позивач, допитаний як свідок на підставі ст.216 КАС України, у судовому засіданні 01.08.2025 показав про те, що повертаючись додому разом із своїми малолітніми дітьми, вона їхала трасою, ділянкою дороги із обмеженням швидкості 50 км/год., пряма мова «Я цей знак бачила. Я бачила також перед собою працівників поліції. Я знаю, що вони там зазвичай стоять. Я рухалась відповідно до Правил дорожнього руху, 50 км/год, орієнтуючись на дані приборів».
Вказала про те, що у момент наближення до працівників поліції її випередив білий мерседес. Але мерседес поїхав, а зупинили її. Зупинку здійснила ОСОБА_2 , яка представилась та повідомила, що причиною зупинки є перевищення швидкості, далі пряма мова «Але яке саме перевищення швидкості, скільки кілометрів за годину я їхала, мені не уточнили. І з огляду на те, що я бачила автомобіль, який рухався набагато швидше, обминаючи мене, у мене були всі підстави вважати, що у них не має доказів того, що я рухалась не по правилах дорожнього руху. На що я одразу попросила, щоб мені надали докази і пояснили саме, через що мене зупинили, показали фактичні дані мого правопорушення. Але мені відмовили і одразу попросили надати посвідчення водія. Я не відмовлялася надати посвідчення водія, але наполягала на тому, щоб мені все ж таки показали фактичні дані мого правопорушення. Мені далі відмовляли.
Саме тому я попросила почекати, і здійснила дзвінок на «102», із зверненням, що проти мене діють неправильно, просять мене пред'явити документи, але причину зупинки мені по факту не озвучили і не пред'явили мені TruCAM. З огляду на те, що мене вже одного разу на початку мого досвіду водіння зупиняли за невелике перевищення швидкості, я знала і була впевнена в тому, що поліція повинна надати мені фактичні дані мого правопорушення, тому що я вже була колись свідком такого процесу. Але оскільки ОСОБА_2 мені відмовила, мені довелося подзвонити на «102».
Також хочу зазначити, що в час, в момент, коли вона мене зупинила, в неї, на жилеті, не було бодікамери. Поки я телефонувала на «102», я чула від неї агресивну поведінку типу «дзвони, дзвони, тобі ніхто не допоможе», «прошу пред'явити ваші документи».
Хочу зазначити також, що одразу, в той же момент, мене було обставлено фішками і здійснено такий моральний тиск, тобто я розуміла, що мене затримано, але не розуміла за що саме. Оскільки зі мною перебували малолітні діти в машині, мені довелося закрити вікно для того, щоб продовжити розмову із «102», залишаючи повторну заяву на «102», яка вже пройшла 10-15 хвилин після нашої розмови, і я чула далі від неї крики, мені довелося закрити це вікно, щоб нормально, спокійно пояснити на «102», що відбувається.
В кінцевому результаті переді мною демонстративно було знято з іншого представника поліції бодікамеру, і представниця поліції обійшла мою машину стороною і стала таким чином, що я через зачинене вікно, не бачила її присутності за межами автомобіля, а вона тихенько перечитувала мені постанову, і коли я це все-таки побачила, я встигла відкрити вікно і сказати, що я не заперечую надати документи, але я хочу перед цим ознайомитися з фактично даними свого правопорушення. На що вона мені сказала, що постанову вже винесено. Фішки навколо мене забрали, не дали мені ні висловитись, не дали мені ні підписати документи, не дали мені копій постанови, фішки навколо мене забрали, сіли в авто і покинули місце події».
Постановою від 20.05.2025 серії ЕНА № 4777535, складеною поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Нарепехою Роксоланою Олегівною, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до змісту указаної постанови ОСОБА_4 20.05.2025 о 17 год 33 хв на автодорозі сполученням Київ-Чоп 557 км, у населеному пункті Ков'ярі, керувала транспортним засобом «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , зі швидкістю 76 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TruCam LTI20/20 TC008368. Також не пред'явила для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ, чим порушила п.2.4.а Правил дорожнього руху (а.с. 6).
Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення - TruCаm LTI 20/20 TC008368, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 283 КУпАП, внесені до оскаржуваної постанови (а.с. 6).
20 травня 2025 року о 17 год. 35 хв. з абонентського номера телефону НОМЕР_3 надійшло повідомлення про те, що «заявниця скаржиться на працівника поліції №0154701, скарга полягає у тому, що її зупинили без причини зупинки та не надають доказів скоєного правопорушення. Просить СОГ». Вказане зареєстровано оператором до електронної картки АРМ «102» за №230803343, як «Інші скарги на поліцейських». Відомості про подію внесено в ІП «ЄО» ІКС ІННП відділу поліції №3 (Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області за №7240 від 20.05.2025 (а.с. 63). Пізніше, о 17 год. 55 хв. з цього ж номера телефону надійшло повідомлення заявниці щодо контактування із нею відносно №230803343 (а.с. 63 зворот).
Відтак, позивач завернулась із повідомленням на «102» вже через 2 хвилини після події. Подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу також не накладався в часі ні з першим, ні з другим дзвінком на лінію «102».
На підтвердження відомостей про вчинення правопорушення представником відповідача долучено до відзиву відеоматеріали: дані технічного приладу TruCam LTI20/20 TC008368, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського № 471916. Ідентичні електронні докази надано позивачем на електронному носії інформації - USB - флеш-накопичувачі.
Відтворенням файлу, із назвою «video.avi» встановлено, що в зоні видимості приладу TruCаm появляється автомобіль «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 та рухається в напрямку поліцейських. При цьому лазерний вимірювач швидкості направлений саме на легковий автомобіль позивача (позначка «хрест»). На останніх секундах відеозапису відображаються результати вимірювання та дані 154 кадру (№ відео:27181, дата: 20.05.2025, ручний: швидкість, кадр: 154, автодорога: Київ-Чоп 557 км, ліміт швидкості: 50 км/год, швидкість: 76 км/год, дистанція: 445,5 м, серійний номер: TC008368, час кадру: 17:33:07). Тобто відображені дата, час та місце здійснення вимірювання швидкості, що відповідає даним, які зазначені в спірній постанові.
Відтворенням файлу з назвою «photo» формату «jpg», встановлено, що він містить дані фотознімку, ідентичні до тих, які відобразились у раніше відтвореному файлі, із назвою «video.avi». Відтак, досліджуваний документ містить результати вимірювань, здійснених сертифікованим приладом TruCam TC008368, на якому зафіксовано автомобіль позивача на автодорозі, сполученням Київ-Чоп 557 км, допустиму швидкість - 50 км/год, швидкість руху автомобіля - 76 км/год., дистанцію - 445,5 м, час вчинення правопорушення - 20.05.2025 (кадр 154, час кадру - 17:33:07) (роздруківка фалу міститься на а.с. 50).
Відтак, всупереч тверджень позивача про те, що на відео TruCAM не видно параметрів правопорушення, а на фото видно лише номерні знаки, досліджені докази відображають детальні відомості про перевищення швидкості.
Долученими відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 471916, встановлено, що у ньому містяться дані порядку розгляду адміністративного порушення.
Відтворенням файлу із назвою «clip-0».mp4 встановлено наявність у ньому таких даних.
Поліцейський, підійшов до зупиненого автомобіля чорного кольору із тонованими вікнами та зачиненими дверима, під дорожніми знаками кінця населеного пункту «Ков'ярі» і початку населеного пункту «Солонка» та зупинився зі сторони водійських дверей. Водій автомобіля у той самий час із салону не виходив, дверей не відчинив, дверного скла не опустив. Зафіксовано розмову поліцейського у вигляді монологу, без відповідей водія.
Поліцейський - «Лейтенант поліції ОСОБА_2 , ведеться відео фіксація нашого з Вами спілкування. Вам повідомлено причину зупинки, а саме: перевищення швидкості, в межах населеного пункту, рухались зі швидкістю 76 км/год, при дозволених 50» (17:58:30).
Окремо поліцейський уточнив - «Ви відмовляєтесь надавати свої документи?» та після паузи констатував - «відмовляєтесь. Добре.»
Далі до кінця відеозапису двоє поліцейських, перебуваючи біля водійських дверей до автомобіля позивача з'ясовують персональні дані водія за допомогою даних службових планшетів, ідентифікувавши водія як ОСОБА_4 , 1996 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтворенням файлу із назвою «clip-1».mp4 встановлено наявність у ньому таких даних:
поліцейський (18:02:36), із слів «Добре, пані відмовляється відкривати двері, ознайомлю Вас з Вашими правами та розпочинаю розгляд справи про адміністративне правопорушення», перейшла до оголошення прав згідно із ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП
В кінці розгляду поліцейський повідомив розмір штрафу та задав уточнююче питання «копію постанови будете брати». Після паузи констатував - «Відмовляєтеся. Добре, прийде за місцем проживання».
Лише після цих слів водій автомобіля відреагувала та, опустивши дверне скло водійських дверей, викрикнула: «Я не чула, що Ви говорили, що ви стукаєте. Я викликала слідчо-оперативну групу, тому що ви не хочете показати мені».
поліцейський - «Ми не не хочемо вам показати!».
«Ви не показували. Я попросила показати ви не показали. Я покажу свої документи виключно після того, як мені пояснять за що мене зупинили. Причина зупинки? Це не є причина зупинки! Покажіть мені».
Далі поліцейським повідомлено водія про те, що розгляд справи уже завершено.
Наданий відеозапис із нагрудної камери поліцейського відображає як процесуальну послідовність винесення постанови так і відомості про вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, після зупинки транспортного засобу.
Відтворенням файлу із назвою «Аудіо WhatsApp, дата 2025-07-14 о 00.26.23 717724ef» встановлено наявність у ньому запису розмови такого змісту:
«- Поліція міста Львова, слухаю вас.
- Доброго дня. Мене зупинила поліція за перевищення швидкості і просить показати документи. Але перевищення своєї швидкості на TruCAM я не бачу, тому що мені його не хочуть показувати. Які повинні бути мої дії?
- Ви хочете зареєструвати скаргу?
- Так, я хочу зареєструвати скаргу і щоб поїхала слідчо-оперативна, як це правильно називається. Тому що я їхала, точно пам'ятаю, що правильно, повільно, їду з дітьми, в мене все окей (далі з'ясовано місце події та номер жетона 0154701 працівника поліції щодо якого надійшло звернення). У мене брат просто адвокат. Я до нього подзвонила і він мені сказав, що ні, я перше повинна побачити, а потім показати документи. Я без проблем покажу, але раз така схема і система, то я би хотіла йти по системі і по схемі.
- Гаразд, зараз зафіксуємо звернення, без проблем. Скажіть, в чому саме ваша скарга полягає?
- В тому, що мене зупинили по незрозумілій мені причині. Мені її пояснюють, але фіксовано мені її не показують. Фіксацію. Тобто я прошу показати на TruCAM фіксацію перевищення моєї швидкості. Мені її не показують, але одразу вимагають документи. І я не розумію. Я перше повинна зрозуміти, за що мене зупинили. На словах, ну що, ні, ні, ні, так воно не працює. Якщо TruCAM зафіксував - покажіть. Я попросила показати - мені відмовили. І кажуть, що я повинна дати свої документи. Я їх дам, але після того, як мені покажуть, що я перевищила швидкість. Нехай покажуть. А мені не можуть показати, я не розумію, в чому проблема. Якщо я нарушила, покажіть. І мені мій брат, адвокат, сказав набрати з поліцією, щоб поїхала слідчо-оперативна і мені все показала. Тому що я не повинна зараз показувати документи».
Відтворенням файлу із назвою «Аудіо WhatsApp, дата 2025-07-14 о 00.26.38 dfb47d95» встановлено фіксацію повторного звернення на лінію «102» щодо часу очікування на приїзд слідчо-оперативної групи, із зауваженням щодо спливу орієнтовно 20 хвилин.
Наданий аудіозапис розмови містить відомості про вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 12.01.2019, виданого Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, прізвище ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 7).
Відповідно до письмових пояснень, відібраних старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Наталією Захватовою у лейтенанта патрульної поліції Нарепехи Роксолани Олегівни, вона 20.05.2025, заступивши на денне чергування, разом із напарником в складі екіпажу на АД Київ-Чоп, 557 км., близько 17 год. 33 хв. зупинила автомобіль «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , однак не змогла увімкнути портативний відеореєстратор у якому розрядився акумулятор.
Для забезпечення ведення відеофіксації та виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, лейтенантом поліції використано відеореєстратор №471916, який був у користуванні напарника, у зв'язку із чим очікувала до завершення розгляду напарником іншої справи. Відтак, розгляд справи лейтенантом поліції проведено виключно під час використання портативного відеореєстратора (а.с. 54).
Як вбачається із матеріалів позовної заяви позивачем оскаржено спірну постанову та ініційовано проведення службової перевірки. За результатом розгляду її скарги рішенням №130 начальником управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції майором поліції Крутнем Андрієм Володимировичем скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову без змін (а.с. 11-17).
Предметом доказування в даній справі є факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху та допустимість встановлення указаного факту показами приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam, а також не пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Лазерний вимірювач швидкості LTІ 20/20 TruCam II №TC008368 (виробник Laser Technology Inc., США) отримав Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12.11.2024 №22-01/32378, із встановленим строком чинності до 12.11.2025. За результатом перевірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. Тобто прилад має можливість працювати у двох режимах: автоматичному та ручному (а.с. 53).
Відповідно до п. 3.4. Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, в ідеалі необхідно мати пряму видимість на цільовий транспортний засіб. Але якщо буде короткочасне переривання лазерного променя, то це може призвести до двох різних наслідків:
-прилад зуміє накопичити дані про швидкість транспортного засобу;
-видасть достовірний результат або видасть повідомлення про помилку.
У будь-якому разі отримання недостовірних даних виключено (а.с. 99).
Оцінка суду
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі -ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як встановлено судом із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4777535 замір швидкості руху автомобіля, яким керував позивач «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , здійснювався приладом Trucam LTI 20/20 №TC008368.
Згідно з п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Позивач в обґрунтування свого позову покликається на недопустимість як доказу у справі про адміністративне правопорушення даних вимірювача швидкості TruCam, оскільки згаданий прилад під час вимірювання швидкості руху його транспортного засобу утримувався поліцейським в руках.
Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках.
Можливість використання виробу «TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008368», виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю свідоцтва Всеукраїнського державно науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП «Укрметртесттандарт» про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №22-01/32378 від 12.11.2024, яке чинне до 12.11.2025 (а.с. 53).
Згідно із Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32378 від 12.11.2024 лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС008368, яким було зафіксовано правопорушення, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год; +- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Відповідно до копії сертифікату перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UA.TR.001 вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
При цьому слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м (а.с. 98).
Зважаючи на викладене, судом встановлено, що фіксація вчиненого позивачем правопорушення відбулася у строки дії вказаного Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32378 від 12.11.2024, лазерним приладом TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС008368, який відповідає технічним характеристикам та зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації (методичними рекомендаціями).
Крім цього, відповідно до п. 3.4. Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, навіть у випадку короткочасного переривання лазерного променя отримання недостовірних даних виключено.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Таким чином, твердження позивача щодо неточності вимірювання швидкості руху технічного засобу спростовується дослідженими доказами по справі.
При цьому, максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.
Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху транспортного засобу позивача становить 26 км/год, що суттєво перевищує допустимий рівень похибки вимірювального пристрою, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо недостовірності зафіксованих показників швидкості, зокрема через можливе порушення порядку застосування технічного засобу, який, за твердженням позивача, не був стаціонарно закріплений працівниками поліції.
Крім цього, зважаючи на детально досліджені судом докази, суд відхиляє за безпідставністю доводи позивача про те, що на відео TruCAM не видно параметрів правопорушення, а на фото лише номерні знаки.
Тож незгода із використанням приладу TruCаm в ручному режимі не спростовує наявність події правопорушення.
Також суд звертає увагу на суперечливу поведінку позивача, яка у позовній заяві фактично не заперечувала самого факту перевищення швидкості, однак свої заперечення обґрунтувала виникненням у неї сумніву щодо цього, лише з огляду на те, що на місці зупинки позивачу, не зважаючи на її вимоги, доказів, підтверджуючих такий факт не надано. Крім цього, у позовній заяві позивачем зазначено про те, що працівник поліції лише повідомила швидкість руху, без надання підтверджуючих це твердження доказів, а будучи допитаною в статусі свідка зазначила про повідомлення їй про причину зупинки - перевищення швидкості, без уточнення швидкості руху у кілометрах на годину. Крім цього, відтворенням відеозапису встановлено, що працівником поліції повідомлено причину зупинки, а саме: «перевищення швидкості, в межах населеного пункту, рухались зі швидкістю 76 км/год, при дозволених 50». При цьому у цей момент працівник поліції перебував поруч із водійською дверкою автомобіля позивача.
Твердження позивача про те, що прилад TruCam не може застосовуватися працівниками поліції, тримаючи в руці, є хибним з тих підстав, що у відповідності до положень ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Частиною другою цієї ж статті зазначено, що інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
З приводу наведеного, суд вказує на те, що з аналізу згаданої норми закону, передбаченої ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», з її змісту випливає, що така норма не містить обов'язкової вимоги щодо роботи технічних приладів лише в автоматичному режимі.
Разом з цим, оскаржувана постанова накладає адміністративне стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.
Крім цього, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому у ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» було внесено ряд змін, якими усунуто колізійність чинного законодавства. Так ч. 2 ст. 40 вказаного вище Закону сформульована наступним чином: «Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці». Зі змісту даної норми чітко зрозуміло що вона струється виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі.
Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
Щодо фіксування швидкості в місці не облаштованому знаком про здійснення відеофіксації то суд зважає на те, що знак 5.76 Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху, є обов'язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункті 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №833. Дорожній знак 5.76, передбачає: Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних вебсайтах МВС та Національної поліції.
В той же час, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху. За таких підстав зазначене позивачем обгрунтування не може слугувати підставою для задоволення позову.
Слід також вказати, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об'єктивною й існує незалежно від її оцінки особою. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення.
У даному випадку перевищення швидкості зафіксовано на ділянці автодороги, де зареєстровано найбільшу кількість дорожньо-транспортних пригод у межах Львівської області у зв'язку із перевищенням водіями транспортних засобів швидкості руху.
Тож твердження позивача про те, що він не порушував швидкісного режиму руху, суд вважає неаргументованим, оскільки воно спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з приладу TRUCAM LTI 20/20 та фото безпосередньо спірного правопорушення з вказаного приладу.
Відтак, встановлено, що поліцейський мав підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух».
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі від 13.03.2020 у справі №161/11159/16. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а, від 24.01.2019 у справі №201/6167/17, від 08.11.2018 у справі №545/1792/16- а, від 21.12.2018 у справі №175/1224/16-а, від 02.12.2019 у справі №766/10693/17.
Аналізуючи норму частини 1 статті 126 КУпАП, суд зазначає, що об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Отже, суб'єктивна сторона частини 1 статті 126 КУпАП передбачає прямий умисел суб'єкта, тобто не мав реєстраційного документа на транспортний засіб або не пред'явив. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не пред'явив такий документ, змінюючи на власний розсуд порядок і послідовність вчинення відповідних дій.
А тому суд дійшов висновку про наявність в таких діях позивача прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому суд критично оцінює покази позивача, оскільки вони містять істотні суперечності, не узгоджуються між собою та іншими доказами.
Дослідивши постанову про накладення адміністративного стягнення, відеозаписи та фотознімок, суд встановив, що у місці та в час зазначені у спірній постанові, позивача зупинено працівниками патрульної поліції, за керування транспортним засобом «MAZDA» 6, реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , із перевищенням швидкості, в межах населеного пункту, роз'яснивши, що водій рухалась зі швидкістю 76 км/год, при дозволених 50. При цьому, позивач, незважаючи на роз'яснення підстав зупинки, не заперечивши указаного факту, хоча під час керування транспортним засобом видій повинна була слідкувати за швидкістю його руху, у тому числі з урахуванням встановлених обмежень, висловилась про те, що «це не є причина зупинки», що їй не показали доказів і, що вона покаже свої документи виключно після того, як їй пояснять за що її зупинили.
Відтак, на місці зупинки транспортного засобу 20.05.2025 поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Нарепехою Роксоланою Олегівною, у присутності позивача, яка вважала за доцільне залишатися зачиненою в салоні автомобіля та, за власної принципової позиції не реагувати на вимоги поліцейського, складено постанову серії ЕНА № 4777535, якою позивача притягнуто до адміністативної відповідальності, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4777535 від 20.05.2025.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, із врахуванням положення статті 71 КАС України вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Тобто, обов'язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не долучив жодних доказів, які б беззаперечно спростовували факт наявності в його діях адміністративного правопорушення, зафіксованого працівником поліції у постанові серії ЕНА № 4777535 від 20.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування постанови EHA№4777535 від 20.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так само й відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дії інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП, лейтенанта патрульної поліції Нарепехи Роксолани Олегівни. Крім цього, ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачає такого наслідку, як визнання дій неправомірними. Отже вимоги позивача про визнання дій працівника поліції неправомірними задоволенню не підлягають.
З огляду на результат розгляду цієї справи та відповідно до приписів ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 8-10, 241-251, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Львівської області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.295 КАС України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 255 КАС України).
Текст рішення складено 29.08.2025.
Суддя: Баран О.І.