Справа № 452/2270/25
Провадження № 2/452/1117/2025
про залишення позовної заяви без руху
29 серпня 2025 року м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Пташинський І.А., розглянувши позовну заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Манукян Мартою Андріївною, до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манукян М.А. звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , громадянку Молдови, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В позові зазначає, що останнє місце реєстрації відповідача є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 15.07.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно постанови КМУ № 207 п. 26, знята з реєстрації 10.05.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись з вказаною заявою та доданими до неї матеріалами вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України. а саме, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Визначення поняття «іноземний елемент» надано в п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини. У статті 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини (частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору (ч.1 ст.3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.
Так, статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У статті 76 вказаного вище закону визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання, або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Вирішуючи питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом, судам слід враховувати не тільки норми внутрішньодержавного права, але й колізійні норми, які містяться в конвенціях і двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу.
Як встановлено з матеріалів справи відповідачка є громадянкою Молдови та відомості про проживання чи реєстрацію в Україні відсутні, отже суд позбавлений можливості направити відповідачу копії документів та позову на виконання вимог Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вчинена 22.01.1993 року, яка ратифікована Україною 10.11.1994 року та Договору про правову допомогу між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах
Статтею 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, що вчинена 22.01.1993 року, яка ратифікована Україною 10.11.1994 року передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів,отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № № 1092/5/54 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.
Відповідно до ч.1 ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Право суду на звернення із відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави закріплене і в частині першій статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право».
3 урахуванням ст. 17 Конвенції 1993 року та п.2.3 Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або іншу мову. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
За приписами ст. 5 Договору про правову допомогу між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Договірної Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську. Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додавати до документів, які пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, або нотаріусом, або посадовою особою запитуваної установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою Договірної Сторони.
Відповідно до частини третьої статті 499 ЦПК України, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Цей позов про позбавлення батьківських прав відповідача, який є іноземним елементом громадянкою Молдови, і немає місця проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно на території України може бути розглянутий Самбірським міськрайонним судом Львівської області, але з обов'язковим врученням копій позову та інших документів судом України шляхом звернення з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Для цього позивачу слід надати позов і документи із завіреним перекладом на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позивачці необхідно надати докази проживання відповідача на території України У випадку, коли відповідач не проживає на території України, позивачу слід надати копії позову та документів із завіреним перекладом на мову державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.
Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Манукян Мартою Андріївною, до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав - залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя