Справа № 333/3769/25
Провадження №2/333/2964/25
19 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
01.05.2025 року позивач звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дитину.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2013 року по серпень 2024 року позивачка перебувала з відповідачем в фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина: донька - ОСОБА_3 , яка проживає разом із позивачкою. Позивачка тимчасово не працює, матеріально не забезпечена, не в змозі сама утримувати доньку, відповідач ніякої допомоги на утримання доньки не надає. У зв'язку із вищевикладеним, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.
У судові засідання, призначенні на 10.06.2025 року, 31.07.2025 року та 19.08.2025 року, відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Відзиву з приводу поданої позовної заяви від відповідача або інших клопотань до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Суд, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31.10.2015 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1035.
Відповідно до інформаційної довідки за вих. № 2 від 28.04.2025 року ОСББ «Євро 44» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Достатню матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки відповідач у добровільному порядку не надає, у зв'язку з чим позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.
Як визначено ст.181 СК України, та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, дитина сторін не досягла повноліття.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Згідно приписів ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017 року, який набув чинності 08.07.2017 року, внесені зміни до ст.182 СК України, зокрема, змінений мінімальний розмір аліментів, і встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися на аліменти на дитину, визначається судом, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання.
Судом враховано, що позивачка тимчасово не працює, матеріально не забезпечена, не в змозі сама утримувати доньку, донька знаходиться на утриманні матері, відповідач ніякої допомоги на утримання доньки не надає. Враховуючи пріоритетність прав дитини на достатнє забезпечення її потреб та інші встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення даної справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки аліментів в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу).
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення аліментів складало 1211 гривні 20 копійок.
Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про охорону дитинства", ст.ст. 141, 180, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 43, 49, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 01.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Михайлова