20.08.2025
Справа № 331/27/25
Провадження № 1-кп/331/497/2025
20 серпня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
з участі:
прокурора ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_9
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_5
У провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
1. Короткий зміст клопотань
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_13 звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки у вказаному документі допускаються формулювання, що грубо порушують презумпцію невинуватості та спрямовані на формування у суду і суспільства упередженого ставлення щодо винуватості ОСОБА_5 . Крім того, зазначив, що у обвинувальному акті наявність воєнного стану є кваліфікуючою ознакою за ч.5 ст.191 КК України, як і тяжкі наслідки, завдані злочином з матеріальним складом (наявність тих, що не охоплюється кваліфікацією), в обвинувальному акті не розкрито. Окрім того, співучасть інкримінована як окрема конструкція (як за ч.5 ст.191, так і за ч.3 ст.209 КК України), що унеможливлює її подвійне врахування. Також наголосив на тому, що в обвинувальному акті прокурором було вказано не всіх потерпілих (зокрема, КЕВ м. Запоріжжя, яке вказано цивільним позивачем, в обвинувальному акті не вказаний як потерпілий, хоча факт пред'явлення цивільного позову свідчить про спричинення йому шкоди). На його думку вказана юридична особа має бути вказана як потерпілий, або ж вона є неналежним позивачем у цивільному позові. Крім того, зазначив, що підписи прокурора та слідчого, які містяться в обвинувальному акті не скріплені печаткою відповідного правоохоронного органу, вказаний факт свідчить про відсутність окремих реквізитів документу, які прийнято вважати звичними для офіційних документів.
Також, захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_13 просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2025, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1,0000 гектарів; земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2,0000 гектарів; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами номер 9, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами номер 11, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_14 . А також просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2025 на автомобіль «Toyota Camry», VIN: НОМЕР_1 , 2016 року випуску, який належить ОСОБА_15 . В обґрунтування зазначеного клопотання вказав, що на вказане вище майно було накладено арешт саме як на об'єкти права власності ОСОБА_5 з метою забезпечення у подальшому конфіскації цього майна, однак зазначені об'єкти права власності на момент накладення арешту на них не перебували у приватній власності ОСОБА_5 , а належали іншим особам. Отже, оскільки станом на момент накладання арешту на майно воно не перебувало у приватній власності ОСОБА_5 , стає очевидним, що досягнення мети арешту майна - забезпечення конфіскації майна у подальшому, досягнуто не було, відтак накладення арешту на майно, яке не належало обвинуваченій є необґрунтованим.
2. Позиції учасників провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 вважав наявними підстави для об'єднання кримінальних проваджень в одне провадження для об'єктивного розгляду, оскільки вони знаходяться в провадженні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя. Клопотання адвоката ОСОБА_13 про повернення обвинувального акту вважав необґрунтованим, при цьому зазначив, що жодних порушень немає та можливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Крім того, заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_13 про скасування арешту, вказав, що підстав для скасування арешту немає. Додатково зазначив, що на момент накладення арешту на майно саме ОСОБА_5 була законним власником майна.
Потерпілий ОСОБА_8 та представник цивільного позивача ОСОБА_9 підтримали думку прокурора.
Адвокат ОСОБА_13 наполягав на задоволенні його клопотань та вказав, що інформація, про яку зазначає прокурор ОСОБА_7 не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки з додатків до його клопотання, вбачається, що перереєстрація майна відбувалась 07 лютого 2025 року та 10 лютого 2025 року, а клопотання про накладення арешту майна датується 10 лютого 2025 року, тобто станом на момент подачі клопотання майно вже не належало ОСОБА_5 . Крім того, надав доповнення до клопотання, в якому вказав, що нерухоме майно щодо якого заявлено клопотання про скасування арешту майна 11.06.2025 року, належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою донькою обвинуваченої ОСОБА_16 (підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ). Тому, заявляючи клопотання про скасування арешту майна, сторона захисту, зокрема, обвинувачена, реалізує інтереси своєї доньки як її законний представник, а тому має усі повноваження на ініціювання розгляду судом даного питання. Протилежний підхід призвів би до безпідставного обмеження прав і свобод виключно з формалістських підстав. Окрім того, накладення обмежень щодо майна доньки безумовно впливає на фінансове становище усієї сім'ї, що стосується обвинуваченої ОСОБА_5 вже безпосередньо.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника, клопотань про розгляд справи колегією суддів не заявила.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисники - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 також не заперечували проти призначення справи до судового розгляду та об'єднання кримінальних проваджень для їх спільного розгляду, клопотань про розгляд справи колегією суддів не заявили. Щодо клопотаннь адвоката ОСОБА_13 покладались на розсуд суду.
3. Встановлені судом обставини
17 лютого 2025 року ухвалою слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_17 та накладено арешт на майно ОСОБА_16 , а саме на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2 га, шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, вчиняти будь-які дії щодо зміни власників нерухомого майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
17 лютого 2025 року ухвалою слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_17 та накладено арешт на майно ОСОБА_16 , а саме на: напівпричіп SCHMITZ S 01, VIN: НОМЕР_3 , 2016 року виписку; «Toyota Camry», VIN: НОМЕР_1 , 2016 року випуску; квадроцикл LINHAI ATV M170, VIN: НОМЕР_4 , 2023 року виписку; причіп MRIINYK LIGHT 2P2313, VIN: НОМЕР_5 2024 року випуску, шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, вчиняти будь-які дії щодо зміни власників нерухомого майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 08 січня 2025 року надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України ЄУН № 331/27/25 ( провадження № 1-кп/331/423/2025).
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025000000000001 від 07.01.2025 затверджено прокурором 14 березня 2025 року.
Відповідно до супровідного листа керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_18 № 5-4-1957ВИХ-25 від 14.03.2025 обвинувальний акт скерований до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 19 березня 2025 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України призначено підготовче судове засідання.
4. Оцінка та мотиви суду
4.1 Щодо клопотання адвоката про повернення обвинувального акту
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Вимоги до обвинувального акта, визначені ст.291 КПК України, прокурором, на думку суду, були дотримані. Зокрема, в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дати, часу, місця конкретних протиправних дій, які були вчиненні обвинуваченими з огляду на об'єктивну сторону кримінальних правопорушень.
Більш того, за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.19 у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Щодо зазначення в обвинувальному акті однієї обставини і як кваліфікуючої, і як обставини, що обтяжує покарання.
Згідно п.3 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 роз'яснено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. Якщо якась із обставин, наведених у ч.1 ст.66, ч.1 ст.67 КК, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом'якшуючу або обтяжуючу покарання обставину.
Отже, з наведеного слідує, що визнання обставин такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, належить до компетенції суду незалежно від того, чи вказані такі обставини в обвинувальному акті. Вказане питання вирішується судом під час ухвалення вироку і призначення покарання.
За таких обставин зазначення прокурором серед обставин в обвинувальному акті обставин, що обтяжують покарання, та окреме зазначення обставини, що обтяжує покарання, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Крім того на стадії підготовчого судового засідання суд не має права давати оцінку наявності чи відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, оскільки така оцінка може бути надана лише після дослідження наданих доказів за результатами судового розгляду у рішенні по суті кримінального провадження.
Також у своєму клопотанні адвокат зазначив, що в обвинувальному акті вказано не всіх потерпілих, зокрема, КЕВ м. Запоріжжя, яке вказано цивільним позивачем, в обвинувальному акті не вказаний як потерпілий, хоча факт пред'явлення цивільного позову свідчить про спричинення йому шкоду.
У відповідності до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди. У даному випадку з обвинувальному акті зазначено, що потерпілим від кримінальних правопорушень є Міністерство оборони України. Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься позовна заява про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (в порядку ст. 128 КПК України)
Із змісту цивільного позову, вбачається, що даний позов поданий прокурором з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя та підставою подання такого позову є те, що джерелами фінансування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя є кошти державного бюджету України, а тому порушення майнових прав зазначеної установи заподіює суттєву шкоду місцевому бюджету, а отже, і державним інтересам.
Між тим, звертаючись до змісту обвинувального акту, прокурор зазначив назву юридичної особи, якій заподіяно матеріальної шкоди внаслідок інкримінованого обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Крім того, безпідставними, на думку суду, є доводи сторони захисту, що відсутність печатки на обвинувальному акті позбавляє його статусу офіційного документа.
Вимоги до форми обвинувального акта як процесуального документу містяться в ст.291 КПК України, відповідно до частини третьої якої обвинувальний акт повинен містити підпис слідчого та прокурора, який його затвердив, або лише прокурора, якщо він склав цей акт самостійно. Той факт, що обвинувальний акт на підписах прокурора і слідчого не місить печатки органу прокуратури не свідчить про його невідповідність вимогам закону.
З огляду на перелік обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст.291 КПК України, та підстав для повернення обвинувального акту прокурору, які зазначені в п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вказані захисником доводи не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
4.2 Щодо скасування арешту з майна обвинуваченої ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно абз.2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2025 року на майно ОСОБА_16 , а саме на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2 га, шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, вчиняти будь-які дії щодо зміни власників нерухомого майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2025 року на майно ОСОБА_16 , а саме на: напівпричіп SCHMITZ S 01, VIN: НОМЕР_3 , 2016 року виписку; «Toyota Camry», VIN: НОМЕР_1 , 2016 року випуску; квадроцикл LINHAI ATV M170, VIN: НОМЕР_4 , 2023 року виписку; причіп MRIINYK LIGHT 2P2313, VIN: НОМЕР_5 2024 року випуску, шляхом заборони приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, вчиняти будь-які дії щодо зміни власників нерухомого майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що 29 січня 2025 року старший детектив Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_19 доручив оперативним підрозділам УСР в Запорізькій області ДСР НП України, у межах кримінального провадження № 72025000000000001 від 07.01.2025, провести огляди наявних баз даних з метою встановлення активів та майна причетних осіб та їх близьких родичів до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.
З вказаного вбачається, що на момент звернення керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_17 до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з клопотаннями про арешт майна у власності ОСОБА_5 ,відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перебували земельна ділянка, кадастровий номер 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2 га; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, ОСОБА_5 належать на праві власності: напівпричіп SCHMITZ S 01, VIN: НОМЕР_3 , 2016 року виписку; «Toyota Camry», VIN: НОМЕР_1 , 2016 року випуску; квадроцикл LINHAI ATV M170, VIN: НОМЕР_4 , 2023 року виписку; причіп MRIINYK LIGHT 2P2313, VIN: НОМЕР_5 2024 року випуску.
Як вбачається з клопотання адвоката ОСОБА_13 , 10 лютого 2025 року, згідно з нотаріально посвідченими договорами дарування, ОСОБА_5 безоплатно передала (подарувала) своїй доньці ОСОБА_14 земельну ділянку кадастровий номер 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1 га; земельну ділянку, кадастровий номер 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2 га; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Toyota Camry», VIN: НОМЕР_1 , 2016 року випуску належить ОСОБА_15 , дата реєстрації - 07.02.2025.
З викладено вбачається, що до клопотання про накладення арешту прокурором було додано витяг з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 29 січня 2025 року, тому 17 лютого 2025 року, слідчим суддею було правомірно накладено арешт на майно ОСОБА_5 , при цьому слідчим суддею зазначено, що правовою підставою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні не надав суду інформації про фактивне виконання ухвали про накладення арештів на майно ОСОБА_5 , про яке зазначено в ухвалі слідчого судді.
У той же час, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1480593, № 1480575 від 16.06.2025, які сформовані засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», вбачається, що до нерухомого майна, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастровий номер 6322284500:02:000:0392, загальною площею 1 га та кадастровий номер 6322284500:02:000:0429, загальною площею 2 га, власником яких є ОСОБА_14 , жодних заходів обтяження не застосовано.
Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності транспортних засобів за параметрами власника або транспортних засобів № 1480773 від 16.06.2025, які сформовані засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», вбачається, що ОСОБА_5 є власником різних видів транспортних засобів.
З вищенаведеного убачається, що на момент прийняття рішення слідчим суддею про арешт майна ОСОБА_5 були наявні правові підстави для його накладення (з метою конфіскації майна як виду покарання), із наданих слідчому судді відомостей щодо права власності слідчий суддя зробив висновок, що майно, на яке необхідно наклати арешт, належать ОСОБА_5 , тому само по собі рішення слідчого судді від 17.02.2025 було таким, що відповідало діючому законодавству та набрало законної сили, оскільки в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Як встановив суд у судовому засіданні у період між отриманням відомостей із Державного рестру речових прав на нерухоме майно та прийняттям рішення слідчим суддею ОСОБА_5 здійснила відчуження частини належного їй майна, тим самим власник майна змінився.
Під час перевірки відомостей Державного рестру речових прав на нерухоме майно суд установив, що станом на момент 20.08.2025 право власності нового власника ОСОБА_20 жодним чином не обмежується, отже рішення слідчого судді від 17.02.2025 в частині майна, власник якого змінився, фактично не виконується. Тому з урахуванням висновку суду про те, що арешт на майно був накладений обгрунтовано, станом на зараз підстави для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження не відпали, право власності нового власника ОСОБА_20 не обмежуються, тому підстав для скасування арешту майна щодо майна ОСОБА_5 наразі немає.
4.3 Щодо призначення справи до судового розгляду
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Підстави передбачені пунктами 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження відсутні.
Територіальна підсудність провадження визначена правильно.
Під час підготовчого судового засідання судом виконані вимоги ч.4 ст.315 КПК України шляхом роз'яснення обвинуваченим їх права заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів, на що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що не мають наміру просити суд розглядати кримінальне провадження колегіально судом у складі трьох суддів. Отже, розгляд даного кримінального провадження слід проводити суддею одноособово.
Судовий розгляд справи належить проводити за участю прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_21 , представника потерпілого Міністерства оборони України - ОСОБА_8 , обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 ), ОСОБА_6 , їх захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та представника цивільного позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя.
4.4 Щодо об'єднання кримінальних проваджень
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження щодо однієї особи можуть об'єднуватися в одне провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 334 КПК України у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
Враховуючи, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні декількох кримінальних правопорушень, суд вважає, що матеріали зазначених кримінальних проваджень необхідно об'єднати в одне провадження, що буде сприяти більш повному та об'єктивному їх розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-174, 314-316, 334 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за кримінальним провадженням № 72025000000000001 від 07.01.2024 щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України на20 серпня 2025 о 10:30 годин у приміщенні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6, розгляд проводити суддею одноособово. у відкритому судовому засіданні.
Судовий розгляд справи проводити за участю прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_21 , представника потерпілого Міністерства оборони України - ОСОБА_8 , обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 ), ОСОБА_6 , їх захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та представника цивільного позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, про що повідомити зазначених осіб належним чином.
Об'єднати матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_22 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_23 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України ЄУН № 331/27/25 ( провадження № 1-кп/331/423/2025) та матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та ОСОБА_6 обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України ЄУН № 331/1544/25 ( провадження № 1-кп/331/497/2025) в одне кримінальне провадження, присвоївши справі загальний номер ЄУН № 331/27/25.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_13 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_13 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1