Справа № 712/2413/25
Провадження № 2/243/936/2025
Іменем України
26 серпня 2025 року м.Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дюміної Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Хегай Олега Борисовича який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради,
вимоги позивача: про встановлення факту виховання дитини батьком,
учасники справи: не з'явились,
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про встановлення факту виховання дитини батьком, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від шлюбу у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалося, тому рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2020 року шлюб між ними розірвано. Дочка проживає з позивачем, мати дівчинки бачилась з дитиною лише декілька разів. Наприкінці 2019 року ОСОБА_2 залишила дитину позивачу, після чого майже не цікавилась життям дитини, не проявляла заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в дитячому садочку, відноситься байдуже до стану здоров'я дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, всі питання пов'язані з побутом - медичний догляд, лікування дитини покладено на батька. Відповідачка не виконує батьківських обов'язків, не бере матеріальної участі у вихованні дочки, позивач самостійно забезпечує дитину. Позивач з батьками переїхали до м. Черкаси, де зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи. 17 січня 2025 року на блок пусту позивача було зупинено для перевірки військово-облікових даних та згодом мобілізовано та направлено до військової частини НОМЕР_1 . На даний час доньку позивача доглядає батько позивача ОСОБА_4 який через стан здоров'я не може в повній мірі доглядати свою онуку. Встановлення даного факту необхідно позивачу для захисту та реалізації законних прав і інтересів дитини, його прав, як батька, зокрема для можливості звільнення з військової служби.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить суд ухвалити рішення яким встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
У судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що мешкає у Черкасах з дідусем. З батьком мешкала донедавна, зараз батько служить на війні. Мати знає, що звуть ОСОБА_2 . Про неї їй нічого невідомо.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2. Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Черкаської міської ради був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак не використав свого права на безпосередню участь в судовому засіданні, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
3.Ухвалою суду від 03 квітня 2024 було відкрито загальне позовне провадження у справі, по справі призначено підготовче судове засідання.
4.Ухвалою суду від 21 травня 2025 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
5.Оскільки відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, шляхом надсилання судових повісток, в судове засідання не з'явилася без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
6.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
7.Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 березня 2018 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 її батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
8.Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розірвано.
9.Відповідно до довідки від 03.07.2024 №7102-5003349329 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 .
10.Відповідно до довідки від 03.07.2024 №7102-5003349331 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 .
11.Згідно характеристики виданої ПП "Формула систем безпеки "Центр", вих. № 1 від 17 лютого 2025 року, на ОСОБА_1 , в якій зазначено, що керівництву ПП "Формула систем безпеки Центр , відомо, що ОСОБА_1 самотужки виховував дитину, в період роботи на підприємстві з 09 серпня 2022 року до 30 квітня 2024 року.
12.Відповідно до довідки № 01-51/2 від 11 лютого 2025 року, виданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 55 "Лелека" Слов'янської міської ради Донецької області, заначено, що ОСОБА_3 , дійсно відвідувала дитячий садок 01 вересня 2020 року по 23 лютого 2022 року, з 01 лютого 2022 року по ЗО серпня 2024 року, отримувала освіту за дистанційною формою навчання. Під час відвідування дитиною дошкільного закладу мати дитини не приймала участі в житті закладу: батьківські збори, дитячі свята не відвідувала, дитину в дошкільний заклад не приводила, з дитячого садка не забирала.
13.Відповідно до декларації № 001-АРТ8-Х800 від 12 серпня 2020 року, про вибір лікаря, який надає первинку медичну допомогу, вбачається, що Позивач укладав угоду з комунальним некомерційним підприємством Слов'янської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов'янська", щодо надання первинної медичної допомоги, обрання лікаря педіатра, який здійснює плановий огляд ОСОБА_3 .
14.Відповідно виробничої характеристики від 10 лютого 2025 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Славспожсервіс", зазначено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ "Славпожсервіс" як налагоджувальник КВПіА 4 розряду, з 10 лютого 2020 року по 18 травня 2022 року. Керівництву та колегам ОСОБА_1 , було відомо, що на його утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він виховує один, без участі матері.
15.Відповідно до довідки № 49 від 24 лютого 2025 року, виданої Черкаською загальноосвітньою школою № 10, Черкаської міської ради, зазначено вихованням та забезпеченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається виключно батько - ОСОБА_8 . Мати - ОСОБА_2 , у вихованні та матеріальній підтримці участі не бере, за період навчання дитини у школі з класним керівником не спілкувалась.
16.Згідно довідки № 1961/1586 від 29 січня 2025 року, виданої тимчасово виконуючим обов'язки начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 19.01.2025 по теперішній час.
17.Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААб № 067698, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлена 2 група інвалідності з 01 липня 2019 року.
18.Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 25 червня 2024 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розірвано.
19.Згідно довідки від 13.08.2025 №01-14/5161, ОСОБА_9 працює в Управлінні соціального захисту населення Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області з 18.06.2008 року по теперішній час. Станом на13.08.2025 року місто дислокації Управління за адресою: АДРЕСА_3 .
20.Згідно довідки МСЕК серії АВ №0604705, ОСОБА_10 є інвалідом другої групи безстроково.
21.Згідно довідки МСЕК №118027, ОСОБА_11 є інвалідом другої групи безстроково.
22.Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач є її сином. Син не проживає з дружиною з жовтня 2019 року. Вони припинили сумісне проживання, оскільки родинне життя не склалась. Невістка ставилась недбало до своїх батьківських обов'язків, залишала дочку одну. Потім ОСОБА_2 створила нову родину, зараз проживає з іншими чоловіком в невідомому місці. Карина періодично телефонує з різних номерів, питає як справи. За період з 2019 до лютого 2022 року матір бачилась з дитиною раз на 3-4 місяці. Дитина виховується в повазі до матері, позбавляти її батьківських прав син не бажає, всі очікують, що мати повернеться до дитини, змінить своє ставлення до неї. Наприкінці 2023 мати телефонувала, повідомила, що мешкає в Києві, спитала як ОСОБА_3 . Матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_2 ніколи не надавала. З осені 2019 і до початку бойових дій дівчинка виховувалась лише батьком. В квітні 2022 вона з чоловіком, сином і онукою ОСОБА_3 виїхали в Черкаську область, мешкали в с. Вузька Поляна 4 місяці. Для розвитку дитини, всі разом, переїхали в м. Черкаси. Але в неї брат і мати інваліди з психічного захворювання. В спеціальному закладі не перебувають, оскільки недієздатними не визнані. Шлюб з чоловіком розірвали, оскільки вона змушена постійно доглядати 87-річну матір ОСОБА_15 , та 59-річного брата ОСОБА_16 . Їй складно одній доглядати ще й маленьку дитину, яка дуже талановита, потребує багато сил і уваги. З 2024 року вона постійно живе і мешкає у Слов'янську, доглядає хворих матір і брата. Син призваний з січня 2025 року. До цього він з батьком і дитина мешкали втрьох в Черкасах. Зараз за дівчинкою доглядає лише дідусь, який є інвалідом.
23.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив що з ОСОБА_9 розлучились в 2024 році. Сім'я розпалася оскільки дружина залишилась мешкати у Слов'янську з хворими братом і матір'ю. Він відмовився їхати у Слов'янськ, оскільки там дуже небезпечно, він мало мобільний інвалід ІІ групи через хворобу серця. Він живе з онукою вдвох з січня 2025, коли мобілізували сина.
V. Оцінка Суду.
24.Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
25.Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
26.Ст. 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
27.Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
28.Ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.
29.Ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
30.Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. 150, 151 СК України.
31.За приписами ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
32.Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
33.Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
34.При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
35.Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30 ЦК України).
36.Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
37.Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
38.У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
39.Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).
40.Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
41.
42.Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
43.Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
44.СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
45.Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
46.Ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
47.У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
48.Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
49.Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
50.У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
51.Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , кожен окремо, пояснили, що їх син утримує та виховує дитину - доньку ОСОБА_3 самостійно, за участі їх допомоги. Мати дівчинки участі у вихованні дитини не приймає, не надає матеріальної допомоги та не цікавиться її життям.
52.У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, про які повідомили свідки. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні та показання підтверджуються і доповнюються іншими зібраними по справі доказами.
53.Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що малолітня донька позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до мобілізації батька проживала зі своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над ним, утримує, доглядає та піклується про її стан здоров'я. Дитина проживає окремо від матері.
54.Будь-яких доказів, що мати ОСОБА_2 приймає активну участь у вихованні, утриманні малолітньої дитини матеріали справи не містять.
55.При цьому, судом встановлено, що з моменту мобілізації позивача дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із дідусем - ОСОБА_4 , за адресою : АДРЕСА_2 . Разом із тим, дідусь є особою з інвалідністю, та не може в повній мірі опікуватися дівчинкою, у зв'язку зі станом свого здоров'я. Бабуся дівчинки - ОСОБА_9 проживає у м. Слов'янську, де опікується своєю матір'ю - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є інвалідом 2 групи та братом - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який також є інвалідом 2 групи.
56.Ч. 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
57.Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
58.У вказаній справі позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
59.Так, у ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
60.З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (ч. 4,5 ст. 19 СК України) .
61.Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
62.Такий факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
63.Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
64.Велика Палата Верховного суду у своїй ухвалі від 19.03.2025, відступивши від правового висновку, викладеного Великою палатою Верховного Іуду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, зробила правовий висновок про те, що справи про встановлення факту самостійно виховання дитини слід розглядати за правилами окремого провадження, вказавши:
Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» підпункт «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ викладено в такій редакції: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зміненою частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів посилалась на те, що диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду. Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 провадження № 14-132цс23), факт самостійного виховання дитини одним із батьків не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право між батьками дитини, який за загальним правилом може вирішуватися у позовному провадженні.
Колегія суддів вважала, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. За відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством установлення такого факту в судовому порядку висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно можливості розгляду заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини лише в межах справи за наявності спору між батьками щодо зміни обсягу їх батьківських прав та обов'язків суперечить правовій меті Закону № 2232-ХІІ у частині звільнення з військової служби осіб, які самостійно виховують та утримують дітей, у якому в статті 26 зазначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення, зокрема рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини».
На переконання колегії суддів, конкретно в цьому випадку законодавством передбачена така підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби, як рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини, а отже є необхідність уточнити висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23). за змістом якого факт самостійного виховання дитини матір'ю (батьком) не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим такі заяви слід залишати без розгляду».
65.Враховуючи те, що встановлення факту породить для заявника юридичні наслідки, іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає доведеним той факт, що заявник самостійно виховує та утримує свою малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самоусунення матері від своїх прямих батьківських обов'язків про що також переконливо свідчить байдуже ставлення останньої до наслідків розгляду справи, тому вважає за необхідне заяву задовольнити
66.Також суд бере до уваги, що встановлення такого факту не позбавляє матір батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дітей в майбутньому.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
67. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачкою при зверненні до суду із зазначеним позовом, з урахуванням предмету та підстав позову слід віднести на рахунок позивачки.
Керуючись ст. 15, 19, 141, 150 - 152, 157, 160, 164, 165 СК України, ст.ст.1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
1.Позовні вимоги Хегай Олега Борисовича який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про встановлення факту виховання дитини батьком - задовольнити.
2.Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2025 року.
Суддя Н.О.Дюміна