Справа № 646/3712/21
№ провадження 2/646/1096/2025
27.08.25 м. Харків
Основ'янський районний суду міста Харкова
у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.,
при секретарі судового засідання Ільченко В.В.,
за участю представника позивача - адвоката Приображенської Т.Б.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Закоморної К.О.,
свідка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
встановив:
08 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з повною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв.м та житловою площею 41,6 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові та право власності на 3/16 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування на обов'язкову частку після смерті її батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові, а також просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Позиція сторони позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 68,3 кв.м, житловою площею 41,6 жев.м в
цілому зареєстрований по праву власності за ОСОБА_5 на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва
індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 02.09.1959,
посвідченого 22.09.1959 Шостою Харківською нотаріальною конторою р. № 7445.
Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Промекспорт» - суб'єкту оціночної діяльності, ринкова вартість вказаного житлового будинку складає 85774 грн, вартість 7/16 частин (1/4 + 3/16-7/16) - 37 527 грн.
ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 22
червня 1957 року (актовий запис №63, складений Червонозаводським відділом державної
реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції).
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доводяться позивачці рідними батьком та матір'ю.
Принцип спільності нажитого у період шлюбу майна був закріплений у Кодексі законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 1926 року, який діяв на час набуття спірного майна.
Таким чином, оскільки спірне майно-житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 був нажитий у період шлюбу її батьків, він є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, а частка її матері ОСОБА_4 складає 1/2 частину.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час своєї смерті вона
перебувала в зареєстрованому шлюбі з батьком - ОСОБА_5 . Позивачка разом з батьками була зареєстрована та постійно мешкала в спірному житловому будинку АДРЕСА_1 . На час смерті матері - позивачці виповнилось 14 років, вона була неповнолітньою.
Мати позивачки померла раптово, у віці 34 роки, заповіту на належне їй майно не залишила.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини житлового
будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 . Частка кожного із спадкоємців - позивачки та її батька ОСОБА_6 дорівнювала по 1/4 частини кожному спірного житлового будинку з надвірними будівлями.
Позивачка вказує, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили у володіння (користування, розпорядження) спадковим майном, оскільки позивачка з батьком постійно проживали та були зареєстровані в спірному будинку, вона допомагала йому у веденні господарства, обробці земельної ділянки, догляді за будинком. Позивачка успадкувала усі особисті речі, які належали матері, такі як, золоте кільце та сережки, часи, 2 порцелянові статуетки, білизну, посуд.
Таким чином, у відповідності до ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті матері, оскільки у шестимісячний строк фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_5 , який на час смерті постійно мешкав за адресою: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 3/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Як стало відомо позивачці вже після смерті батька при зверненні до нотаріальної контори, в 2008 році ОСОБА_5 склав новий заповіт, яким заповідав усе належне йому на праві власності майно ОСОБА_1 .
На час смерті батька позивачка вже була пенсіонеркою за віком - їй виповнилось 62 роки, тому відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, вона має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька, яка складає 3/16 (3/4 : 2=3/16) частки спірного житлового будинку з надвірними будівлями.
Коли позивачка звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті батька, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.03.2021 Перша
Харківська міська державна нотаріальна контора відмовила їй у видачі Свідоцтва про
право на спадщину у зв'язку з відсутністю правових документів на спадкове майно.
Позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_1 усілякими способами перешкоджає їй в отриманні спадщини після смерті її батька. Відповідач відмовилась дати оригінали
правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок для оформлення
спадщини в нотаріальній конторі та будинкову книгу, не відчиняє хвіртку, та не пускає
позивачку на територію житлового будинку, що позбавляє її можливості виготовити новий
технічний паспорт.
У зв'язку з викладеним, позивач просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рух справи.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовче судове засідання.
Витребувано з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори (м. Харків, майдан Конституції, 1, палац Праці,7 під'їзд, 4 поверх): копію спадкової справи №65798866, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву (м. Харків, вул. Біблика, 18): відомості про те, чи звертався хто-небудь із заявою про прийняття або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та чи заводилась спадкова справа після її смерті.
27.07.2021 до суду від Першої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №169/2020, заведеної після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.08.2021 до суду від Першої Харківського обласного державного нотаріального архіву надійшла відповідь на запит суду, згідно якої перевірку наявності спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка проживала в
АДРЕСА_2 було проведено за документами Першої
(Червонозаводського району) Харківської державної нотаріальної контори, а також
Шостої та Десятої (Дзержинського району) Харківських державних нотаріальних контор,
оскільки в період з 1950 року (рік створення контори) по 1979 рік населення
Червонозаводського району міста Харкова з питання оформлення спадкових справ
обслуговували Шоста та Десята Харківські державні нотаріальні контори.
За наявними в архіві даними, згідно з записами в: алфавітних книгах обліку спадкових справ за 1972-1993 роки (контрольний перегляд) Шостої Харківської державної нотаріальної контори, алфавітних книгах обліку спадкових справ за 1991-2000 роки (контрольний перегляд) Десятої Харківської державної нотаріальної контори, алфавітних книгах обліку спадкових справ за 1972-2000 роки Першої Харківської державної нотаріальної контори, заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до нотаріальних контор не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Позиція сторони відповідача.
20.10.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки ОСОБА_4 . З
посиланням на норми Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського
стану УРСР від 1926 року. Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР 1969 року і Цивільного
кодексу УРСР 1963 року позивачка стверджує, що її мама була власницею частини
житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . На момент смерті мами, позивачка була неповнолітньою, була зареєстрована і
проживала у зазначеному вище будинку, прийняла спадщину відповідно до діючого на
той момент законодавства також як і її батько ОСОБА_5 . Частки позивачки і
батька склали по 1/4.
Ніяких документальних підтверджень того, що після досягнення повноліття
позивачка якимось чином оформила на себе 1/4 частку житлового будинку з
надвірними будівлями за вказаною вище адресою позивачка не надала.
При цьому необхідне зазначити, що на момент смерті ОСОБА_4 був
неповнолітнім, був зареєстрованим і проживав у тому ж будинку і рідний брат позивачки
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також повинен був відповідно до діючого на той час законодавства прийняти спадщину, але частка кожного
із спадкоємців померлої ОСОБА_4 склала б тоді 1/6. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7
помер, його спадкоємцем 1-ої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України
був лише його батько ОСОБА_5 . Виходячи з логіки позивачки після смерті її мами вона
повинна була би успадкувати не 1/4 частку, а лише - 1/6. Додано до відзиву копію
відомостей із будинкової книги відносно ОСОБА_7 , а також копію свідоцтва про його
смерть.
Також спірними є твердження позивачки, що вона «разом з батьками була
зареєстрована та постійно мешкала в спірному житловому будинку
АДРЕСА_1 ». 23 жовтня 1976 року ОСОБА_8 уклала шлюб з
ОСОБА_9 і стала проживати разом з ним. Крім доданого нею до позовної
заяви свідоцтва про укладання шлюбу про це свідчить, зокрема, копія відомостей із
будинкової книги стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На жаль у позивачки не було «добрих стосунків» із батьком, вона навіть не
відвідувала його під час хвороби і не прийняла участь в його похованні.
Крім того, позивачка ще в 1998 році знала, що житловий будинок з надвірними
будівлями за адресою: АДРЕСА_2 повністю (1/1) належить
ОСОБА_5 . Про це свідчить, зокрема, заповіт ОСОБА_5 на користь
позивачки, в якому мова йде саме про весь житловий будинок з надвірними будівлями, не
про його частку. Про заповіт позивачка знала, його не оспорювала, не ставила питання про «свою» 1/4 частину, тобто позивачка погодилася з тим, що весь будинок з
надвірними будівлями належить її батьку.
Слід зазначити, що згідно Цивільного кодексу УРСР 1963 року і з урахуванням наданих позивачкою доказів, ОСОБА_5 успадкував частину житлового будинку з надвірними будівлями після смерті своєї дружини ОСОБА_4 . Позивачка мала можливість після досягнення повноліття оформити на себе частку житлового будинку з надвірними будівлями, але не стала це робити, спадкове майно ОСОБА_4 успадкував її чоловік ОСОБА_5 , і позивачка з цим погодилася, не оспорювала цій факт ще у 1998 році. У теперішній час на підставі вимог ст.ст. 71, 75 Цивільного кодексу УРСР 1963 року сплив строк позовної давності оспорювання цього факту. Також відповідно до вимог ст.ст. 257,
Цивільного кодексу України відповідачка просить застосувати позовну давність стосовно вимог позивачки ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на 1/ частку у
житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2
після смерті її мами ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.12.2021 у судове засідання викликано свідків: ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - закрито.
Відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.02.2022 витребувано докази у справі, а саме: з Першої Харківської міської державної нотаріальної контори (м. Харків, майдан Конституції, 1, палац Праці,7 під'їзд, 4 поверх) відомості про те, чи звертався хто-небудь із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 17.05.2022 прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.12.2023 визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_3 та її представника - адвоката Приображенської Т.Б. та відповідача ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 14 год. 00 хв. 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
06 лютого 2024 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова з Ленінського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом (на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 26.01.2024 про направлення позовної заяви за підсудністю).
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Призначено цивільну справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні у судове засідання.
В подальшому ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.07.2024 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - залишено без розгляду через повторну неявку позивача у судове засідання, об'єктивну неможливість розглянути цивільну справу за відсутності у судовому засіданні ініціатора позову на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник позивача - адвокат Преображенська Т.Б. подала апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_13 - задоволено. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.07.2024 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Матеріали цивільної справи повернуті до суду 13 січня 2025 року та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2025, справу передано судді Барабановій В.В.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Призначено цивільну справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні у судове засідання.
27.08.2025 у судовому засіданні проведено допит свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що відповідачка є його сусідкою. Вказав, що з першим господарем ОСОБА_14 постійно спілкувався (з 1998 року), був у нього часто вдома, допомагали один одному. В них з ОСОБА_15 був шлюб. Також свідок зазначив, що знає, що у ОСОБА_14 були діти - син та донька, про них не говорили. Коли свідок до нього приходив, її він не бачив, також не може сказати, що знайомий з його донькою. Останні місяці його життя, свідок возив ОСОБА_14 в лікарню. Він скаржився, що їх з жінкою пенсії не вистачає на лікування та життя.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини.
Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 54,1 кв.м, житловою площею 41,6 кв.м в цілому зареєстрований по праву власності за ОСОБА_5 на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 02.09.1959, посвідченого 22.09.1959 Шостою Харківською нотаріальною конторою р. №7445.
Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Промекспорт» - суб'єкту оціночної діяльності, ринкова вартість вказаного житлового будинку складає 85774 грн., вартість 7/16 частин (1/4 + 3/16-7/16) - 37 527 грн.
ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 22
червня 1957 року (актовий запис №63 складений Червонозаводським відділом державної
реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції).
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доводяться позивачці рідними батьком та матір'ю.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася до набуття чинності Цивільним Кодексом України, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Стаття 526 ЦК УРСР 1963 року говорить про те, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР 1969 року майно, нажите подружжям на час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права
володіння, користування і розпорядження цим майном.
Стаття 28 КпШС роз'яснює, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час своєї смерті вона
перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Позивачка з батьками була
зареєстрована та постійно мешкала в спірному житловому будинку АДРЕСА_1 . На час смерті матері позивачці виповнилось 14 років, вона була неповнолітньою.
Згідно ст. 529 ЦК УРСР 1963 р.. який діяв на час виникнення спірних правовідносин, позивачка з батьком ОСОБА_5 були спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті дружини та матері ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини житлового
будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 . Частка кожного із спадкоємців дорівнювала по 1/4 частини кожному спірного житлового будинку з надвірними будівлями.
Таким чином позивачка та її батько, в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини фактично вступили у володіння (користування, розпорядження) спадковим майном, оскільки постійно проживали та були зареєстровані у вказаному будинку.
Таким чином, у відповідності до ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті матері, оскільки у шестимісячний строк фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Отже, відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР 1963 року, спадкування відбулося за законом.
Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою, або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Стаття 526 ЦК УРСР 1963 року говорить про те, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Отже, відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР 1963 року, спадкування відбулося за законом.
Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою, або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Отже, приймаючи до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 проживала та займалась утриманням житлового будинку АДРЕСА_1 , суд доходить до висновку, на час смерті своєї матері, вона фактично вступила в управління та володіння даним спадковим майном відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , який на час смерті постійно
мешкав за адресою: житловий будинок з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 3/4 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за
законом.
У відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 залишилось два спадкоємця за законом - його дружина ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдовець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом ( обов'язкова частка).
На час смерті батька позивачка була пенсіонеркою за віком, їй виповнилось 62 роки, тому відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька, яка складає 3/16 частки спірного житлового будинку з надвірними будівлями.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини
встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У встановлений законом строк позивачка подала заяву до Першої Харківської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.
Як вбачається з наданих матеріалів спадкової справи №169/2020, заведеної після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами про прийняття спадщини зверталися дві особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (заява від 06 травня 2020 року та від 29 березня 2021 року) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (заява від 24 липня 2020 року).
Крім того, в матеріалах спадкової справи міститься заповіт, складений 05.09.2008, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошевою О.Ю. за реєстр.№5-3757, згідно якого належне йому майно (житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 ) він заповідає дружині - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.03.2021 №250243182 відомості про право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
В матеріалах спадкової справи міститься постанова державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори Тиндик І.В. від 29.03.2021 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 , у зв'язку з неможливістю надати ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .
На теперішній час оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок у позивача відсутній.
Дана обставина унеможливлює отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.
Іншого шляху, ніж визнання права власності на вказане спадкове майно в судовому порядку, у позивача немає.
На думку суду вказаних документів достатньо для висновку про те, що вона фактично успадкувала після смерті свого батька частину будинку, а отже права позивача ОСОБА_3 підлягають захисту шляхом визнання права власності на частину вказаного житловий будинок.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 319 ЦК України, встановлено, що здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з частиною першої та другої статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Згідно з п. 4.15 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5 (зі змінами та доповненнями), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
За таких умов, суд вважає за можливе визнати право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті її батька та матері.
Враховуючи вищенаведене, суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача було надано: договір №б/н про надання правової допомоги від 10.06.2021; акт виконаних робіт від 10.06.2021; квитанція до прибуткового ордеру №б/н від 15 квітня 2021 року на суму 4 000,00 грн., квитанція прибуткового касового ордеру №б/н від 10.06.2021 на суму 15 000,00 грн.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зазначені у заяві витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. є доведеними.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, судом враховуються положення правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Крім того, відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, клопотання відповідача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не надійшло.
Таким чином, заява представника позивача підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 200, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1225, 1264, 1268, 1273 ЦК України, ст.ст. 525, 526, 534, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, п. 1, 2, 10, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ч. 4 ст. 3, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право
власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 загальною площею 68,3 кв.м,
житловою площею 41,6 кв.м в порядку спадкування за законом після смерті матері
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право
власності на 3/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями
АДРЕСА_1 загальною площею 68,3 кв.м,
житловою площею 41,6 кв.м в порядку спадкування на обов'язкову частку після смерті
батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_5 ;
представник позивача: адвокат Приображенська Тетяна Борисівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 246, адреса: м. Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, 21/7;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ;
представник відповідача: адвокат Закоморна Катерина Олександрівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6228, адреса: м. Харків, вул. Кримська, буд. 6, 10.
Суддя: В.В. Барабанова