612/898/24
2/612/33/25
28 серпня 2025 року с-ще Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Масло С.П.
за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати проєкт договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 5,0122 га, кадастровий номер 6320684000:04:000:0160 дійсним.
В обґрунтування позову зазначила, що 15 липня 2009 року ОСОБА_2 склала заяву, що була посвідчена приватним нотаріусом Яременко Г.В. та зареєстрована в реєстрі за № 605, де стверджувала, що гроші в сумі 8000 грн. нею отримані в повному обсязі від Позивача, як ціна за продану земельну ділянку, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 046992, виданого 29.12.2005 року. Претензій матеріального та фінансового характеру Відповідач до Позивача не має.
Згідно довідки відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.09.2019 року № 57 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 046992 від 29.12.2005 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010568500024 земельна ділянка площею 5.0122 гектара розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області належить ОСОБА_2 .
15.08.2024 року засобами поштового зв?язку ОСОБА_2 був надісланий проєкт договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,0122 гектара, кадастровий номер 6320684000:04:000:0160, з пропозицією укласти з ним даний договір в якості продавця цієї земельної ділянки, здійснивши нотаріальне посвідчення зазначеного проєкту договору купівлі-продажу земельної ділянки в 7-денний строк з дня отримання проєкту договору, вказане підтверджується наданою суду копією заяви-пропозиції про укладання проєкту договору купівлі продажу земельної ділянки з додатками.
Однак Відповідач будь-яких дій, спрямованих на нотаріальне посвідчення надісланого проєкту договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 на час подання даного позову не вчинила, що, як вважає ОСОБА_1 , характеризує поведінку Відповідача за справжнім позовом як ухилення від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
15.04.2025 відповідачем по справі до суду було направлено відзив на позовну заяву, згідно якого вона повністю не визнає даний позов.
В обґрунтування відзиву зазначила, що у заяві від 15.07.2009 не ідентифікована особа заявника, не зазначена дата народження або реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника.
Також зазначила, що заява від 15.07.2009 не містить істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, передбачених ст. 132 Земельного кодексу України, посилаючись на текст рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2023 року по справі № 612/123/23.
Відповідач зазначає, що умови проєкту купівлі-продажу земельної ділянки її не влаштовують, наміру відчужувати земельну ділянку не має. Тобто, згоди сторін на укладення договору на визначених проєктом договору умовах немає.
Враховуючи вищезазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, надавши відзив на позовну заяву, в якому просить розгляд справи проводити за її відсутності.
Ухвалою судді від 05.12.2024 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.05.2025 вказану справу призначено до судового розгляду із закриттям підготовчого провадження.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6320684000:04:000:0160 на праві власності належить ОСОБА_2 .
Відповідно до Довідки відділу у Близнюківському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.09.2019 №57, ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.12.2005 ХР046992 кадастровий номер 6320684000:04:000:0160.
Відповідно до Заяви ОСОБА_2 від 15.07.2009, посвідчено приватним нотаріусом Яременко Г.В., зареєстрованої в реєстрі за №605, ОСОБА_2 стверджувала, що гроші в сумі 8000 грн. нею отримані в повному розмірі від ОСОБА_1 , як ціна за продану земельну ділянку, цільове призначення якої - для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №046992, виданого 29.12.2005. Претензій матеріального та фінансового характеру до ОСОБА_1 не має.
15.08.2024 року позивач засобами поштового зв?язку надіслала ОСОБА_2 проєкт договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,0122 гектара, кадастровий номер 6320684000:04:000:0160, з пропозицією укласти даний договір в якості продавця цієї земельної ділянки, здійснивши нотаріальне посвідчення зазначеного проєкту договору купівлі-продажу земельної ділянки в 7-денний строк з дня отримання проєкту договору.
Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Разом з тим, однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до п.13 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.
Приписи наведеної норми дають суду право визнати за зверненням заінтересованої сторони нікчемний договір дійсним за умови доведеності настання одночасно трьох юридичних фактів: 1. сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору; 2. відбулось повне або часткове виконання договору; 3. одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.
Проте наявні в матеріалах справи докази не свідчать про те, що спірний договір виконувався сторонами. З наявних доказів по справі не можна встановити факт безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрата позивачем та відповідачем можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
У пункті 15 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вказано, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв),визначених підпунктами"а"та "б"цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
В справі, яка розглядається, заява ОСОБА_2 від 15.07.2009 щодо продажу земельної ділянки є недійсною в силу закону (нікчемною), оскільки укладена під час дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладення.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки дійсним - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст судового рішення складено 28.08.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя С.П. Масло