1Справа № 335/4291/25 2/335/2184/2025
27 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
а участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги,
У травні 2025 року Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі - Управління, Позивач) знаходиться особова справа ОСОБА_1 (далі - Відповідач), отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент відповідно додатку 1 до вказаного рішення Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.
Рахунки Управління в Державній казначейській службі було закрито та вилучено з мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що вимагається для завершення ліквідаційної процедури, а справи одержувачів всіх видів допомоги, які перебували на обліку в Управлінні, передано до Департаменту, як до правонаступника Управління, отже дані обставини зумовили необхідність звернення Департаменту до суду із даним позовом про стягнення суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги з відповідача.
Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з тимчасово території України та стала на облік в управлінні, згідно довідки від 22.01.2020 №2304-500258238.
Механізм витрат надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних момент виникнення спірних послуг на допомоги внутрішньо відносин регламентував «Порядок надання щомісячної адресної на оплату житлово-комунальних переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі України від послуг», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок №505).
09.07.2021 Відповідач вчергове звернулась до Управління для призначення грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.
В поданій Відповідачем заяві було зазначено, що у будь - кого з членів сім'ї відсутнє у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.
22.03.2022 набрав чинності Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі - Порядок №332).
На підставі заяви від 09.07.2021 та доданих документів Відповідачу з червня 2021 року була призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 1000,00 грн. на місяць, а з квітня 2022 року у розмірі 3000,00 грн. щомісяця, на дитину до 18 років.
У серпні 2022 року, за результатами опрацювання рекомендацій, наданих Мінфіном, спеціалістами Управління виявлено, що громадянка ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ., але фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , та отримує допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, отримала у повну власність 03.12.2021 трикімнатну квартиру в м. Запоріжжя (договір купівлі-продажу).
Про вказані обставини Відповідач так і не повідомила Управління. Відповідно до розрахунку сума переплаченої Відповідачу щомісячної грошової допомоги з 01.01.2022 по 31.11.2022 склала 27000,00 грн. (3 міс. * 1000,00 грн. + 8 міс. * 3000,00 грн.).
Департаментом на адресу місця проживання Відповідача направлялись листи з вимогою повернути переплачену суму допомоги добровільно, але переплачені кошти Відповідач у добровільному порядку станом на дату подання позову не повернула.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради суму надміру виплаченої державної соціальної допомоги у розмірі 27000,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 08.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент відповідно додатку 1 до вказаного рішення Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з тимчасово території України та стала на облік в управлінні, згідно довідки від 22.01.2020 №2304-500258238.
Також ОСОБА_1 є законним представником, що супроводжує малолітню особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, згідно довідки від 22.01.2020 №2304-500258244.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на момент виникнення спірних відносин регламентував «Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок №505).
09.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району для призначення грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг щодо себе та малолітнього ОСОБА_2 , в поданій заяві зазначено, що у будь - кого з членів сім'ї відсутнє у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується копією заяви №2021/7/4/72 від 09.07.2021.
22.03.2022 набрав чинності Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.
Згідно з абзацом 6 пункту 3 Порядку №332 Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р.№ 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014р. №80, ст.2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
На підставі заяви від 09.07.2021 та доданих документів Відповідачу з червня 2021 року була призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 1000,00 грн. на місяць, а з квітня 2022 року у розмірі 3000,00 грн. щомісяця, на дитину до 18 років, що підтверджується копією витягу з протоколу від 14.07.2021 № 25 про призначення допомоги переміщеним особам та копією рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 15.07.2021.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 315469570 від 18.11.2022, ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 5984 від 03.12.2021.
Відповідно до розрахунку (лист переплати по о/р № НОМЕР_1 ) сума переплаченої Відповідачу щомісячної грошової допомоги з 01.01.2022 по 30.11.2022 склала 27000,00 грн.
Відповідно до повідомлень про відшкодування надміру виплачених коштів від 28.03.2023 № 03-06/0429 та від 13.03.2025 № 04.01-06/1408 Департаментом на адресу місця проживання Відповідача направлялись листи з вимогою повернути переплачену суму допомоги добровільно, але переплачені кошти Відповідач у добровільному порядку станом на дату подання позову не повернув.
Відповідно до пункту 6. Порядку №505 (що діяв на момент звернення за допомогою і набуття жилого приміщення у власність за договором) грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Згідно з пунктом 11 Порядку №505 уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин.
Згідно з пунктом 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі, зокрема, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Згідно з пунктом 5 Порядку №332, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.
Відповідно до пункту 29 Порядку №332 (чинного на момент подання позовної заяви) у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Частиною 1 статті 1213 ЦК України, визначено, що особа, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, за змістом зазначеної норми щомісячна допомога не підлягає поверненню у випадку, якщо її виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки та відсутності недобросовісності з боку набувача.
Аналіз положень ст. 1215 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою щомісячна допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини особи, яка отримала таку допомогу, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Пунктом 11 Порядку визначено, що у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів добровільного повернення допомоги на проживання з січня по листопад 2022 року суду не надав.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 року у розмірі 27000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У порядку ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги, та відкрити провадження у справі за вказаною позовною заявою, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд. 3, код ЄДРПОУ 37573438) надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 року у розмірі 27000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд. 3, код ЄДРПОУ 37573438) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Мінаєв