22 серпня 2025 рокуСправа №160/17708/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 червня 2025 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_2 , у якому позивач просить:
- визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення мене, ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з лав Збройних Сил України мене, ОСОБА_1 , на підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 28.04.2025 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте листом військової частини НОМЕР_1 №1542/6086 від 26.05.2025 року йому було, зокрема, повідомлено, що подані документи відпрацьовані не у відповідності до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 №170, та не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, що визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з відсутністю довідки ЛКК або МСЕК про потребу дружини в постійному догляді. З вищевказаним рішенням позивач незгодний, вбачає в діях відповідача протиправну бездіяльність, яка полягає у незвільненні його з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому, з метою реалізації свого права на звільнення з військової служби, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в адміністративній справі №160/17708/25 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
04 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з поданих документів позивача на звільнення відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вбачається, що його дружині ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААА №659181 від 14.12.2010). Однак документів, які підтверджують необхідність здійснювати постійний нагляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, відповідно до абз. 11 п. 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, позивачем не надано. Серед поданих документів на звільнення є копія Висновку №3 від 07.01.2025, в якому рекомендована соціальна послуга: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому відповідачем наголошується, що зазначений висновок №3 є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та визначає саме рекомендовані соціальні послуги. В свою чергу, абз. 11 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ містить посилання на таку передумову звільнення з військової служби як «необхідність здійснювати постійний догляд». При цьому, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, унаслідок чого вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не узгоджується із цілями п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону N8 2232-ХІІ. Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки. Отже, поняття "постійний догляд" і "соціальна послуга" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання, окрім того соціальна послуга не носить постійного характеру на відміну від постійного догляду. Отже, саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" для підстав звільнення з військової служби. Позивачем на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи також подано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 10ААА № 659181 від 14.12.2010, в якій у висновку про умови та характер праці зазначено "праця пов'язана з можливістю поранених очей", тобто жодних застережень стосовно постійного догляду, навіть потреби в сторонньому нагляді, догляді або допомозі не зазначено. Підсумовуючи вищевикладене варто зазначити, що долучений позивачем до рапорту висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не можливо визнати належною підставою для застосування пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і, як результат, звільнити позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за дружиною позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Таким чином, на переконання військової частини НОМЕР_1 , в задоволені позовної зяви позивача слід відмовити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року було залучено до участі у справі №160/17708/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військову частину НОМЕР_2 .
20.08.2025 р. від військової частини НОМЕР_2 надійшли пояснення, в яких третя особа зазначила про те, що позовні вимоги не визнає, просила в задоволенні позову відмовити. В поясненнях навела доводи, аналогічні викладеним у відзиві.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 у встановленому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 порядку звернуся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту ОСОБА_1 було долучено копії наступних документів: паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 23.02.2015 Хмільницьким РС УДМС, РНОКПП та витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; паспорту № НОМЕР_4 , виданого 0524 07.11.2019 ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 01.04.2025; довідка до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ; висновок №3 від 07.01.2025 за формою 080-4/о про потребу в постійному догляді ОСОБА_2 .
Листом військової частини НОМЕР_1 № 1542/6086 від 26.05.2025 року, на адвокатський запит №20052501-вих. від 20.05.2025 щодо надання інформації про результати розгляду рапорту заступника командира інженерної роти війської частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, що надійшов на адресу військової частини 23.05.2025 (вх. №14549) було повідомлено, що
за результатами опрацювання документів, що надійшли від військової частини НОМЕР_2 за вих. 1553/5605 від 30.04.2025 на звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_3 встановлено, що подані документи відпрацьовані не у відповідності до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 №170, та не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, що визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з відсутністю довідки ЛКК або МСЕК про потребу дружини в постійному догляді. 13.05.2025 року подання та додані матеріали щодо звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_3 за вих. №1542/5625 повернуто до військової частини НОМЕР_2 на доопрацювання.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не видання наказу про його звільнення з військової служби за результатами розгляду рапорту, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у разі: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п. 23 Додатку 19 до Інструкції №170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що у розглядуваному випадку звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, якщо такі особи потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01 квітня 2025 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (по зору) з 30.11.2010 року (повторний огляд), що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 659181, причина інвалідності: загальне захворювання, інвалідність встановлена безстроково.
Відповідно до вказаної довідки, в розділі «Висновок про умови та характер праці» зазначено «праця пов'язана з можливістю поранення очей» та в розділі «рекомендовані заходи по відновленню працездатності» - «консервативне лікування».
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №3 від 07.01.2025 р., ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Згідно з п. 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Відповідно до листа МОЗ України від 26.09.2023 № 034-10/27195/2-23, потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров'я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577). Ця норма стосується як людей I групи інвалідності категорії А, що фактично не здатні до самообслуговування, так і людей I групи інвалідності категорії В, які частково можуть обслуговувати себе. У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії. Їхні рішення повинні бути підтверджені відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Відповідно до п. 23 Додатку 19 до Інструкції №170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи надається, зокрема, висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Таким чином, положеннями законодавства передбачено можливість надання кількох документів альтернативно на підтвердження потреби в постійному догляді.
Щодо осіб, які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного догляду, суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о).
З урахуванням вищевказаних довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 659181 та висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №3 від 07.01.2025 (форма 080-4/о), суд вважає, що вони свідчать про необхідність отримання постійного догляду ОСОБА_2 на непрофесійній основі від фізичної особи. Цей догляд може здійснюватися, в тому числі рідними, зокрема, чоловіком.
Поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби медичний висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №3 від 07.01.2025 (форма 080-4/о) є належним і достатнім документом для підтвердження того, що дружина позивача потребує постійного догляду.
Враховуючи викладене, під час розгляду справи, знайшов підтвердження факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, дії військової частини НОМЕР_1 щодо повернення на доопрацювання подання та документів на звільнення позивача з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи, що відповідач при розгляді рапорту позивача не взяв до уваги подані позивачем копії документів, суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами - у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи.
Кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо повернення на доопрацювання подання та документів на звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІI групи.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук