22.08.25
Справа № 635/6679/25
Провадження по справі №1-кс/635/1439/2025
22 серпня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі прокурора - ОСОБА_2 ,
підозрюваного - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню №12025221160000781 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню №12025221160000781 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб з визначенням розміру застави, передбаченим КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого 2022 року (№2102-ІХ), пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який діє по теперішній час.
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , маючи умисел на вчинення дій, всупереч охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
20 серпня 2025 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебував за адресою: АДРЕСА_1 , в продуктовому магазині, де побачивши у потерпілого ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 900,00 гривень, у нього виник умисел на відкрите заволодіння майном потерпілого. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, будучи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 підійшов до потерпілого та наніс йому удар правовою рукою по лівій щоці, від чого потерпілий впав спиною на асфальт та вдарився потилицею, після чого відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 900,00 гривень: двома купюрами номіналом 200,00 гривень та однією купюрою номіналом 500,00 гривень, котрі знаходились в правому кармані штанів потерпілого та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Згідно висновка експерта №12-14/78-НВ/25 від 21 серпня 2025 року в результаті протиправних дій з боку ОСОБА_3 у потерпілого ОСОБА_8 виявлена забійна рана потиличної ділянки голови, яка можливо виникла 20 серпня 2025 року від травматичної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактною поверхнею, чи при ударі об такий, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.
20 серпня 2025 року о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Органом досудового розслідування 21 серпня 2025 року о 12 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкритому викраденні чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 20 серпня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , протоколом огляду місця події від 20 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 20 серпня 2025 року, протоколами допитів свідків, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 , протоколами оглядів відеозаписів з камер відеоспостереження, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 березня 2025 року, доповіддю про відсутність на службі без поважних причин військовослужбовця, зарахованого до тимчасового прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25 березня 2025 року №1880 про призначення службового розслідування, висновком СМЕ №12-14/78-НВ/25 від 21 серпня 2025 року та іншими доказами в своїй сукупності, зокрема наданими свідком ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 900 гривень, які належать потерпілому.
Слідчий зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому останній підозрюється.
Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому знаходячись на волі, ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, підозрюваний ОСОБА_3 проходить військову службу на посаді стрільця - снайпера військової частини НОМЕР_2 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
Крім того, достатніми є підстави вважати про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, свідчить те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків судового розгляду та створить можливості для ОСОБА_3 незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину. Вказаний ризик є аргументованим, тому що ОСОБА_3 вже був раніше засудженим за ч.5 ст.407 КК України та в подальшому 25 березня 2025 року повторно самовільно залишив військову частину та з вказаного приводу проводиться службове розслідування.
Вище вказане свідчить про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримала клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та привела обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , просила відмовити в задоволенні зазначеного клопотання та звільнити останнього негайно з-під варти в залі суду, посилаючись на те, що в протоколі затримання не вірно зазначений час фактичного затримання підозрюваного, внаслідок чого повідомлення про підозру відбулося з порушенням строку, що вказує на незаконність тримання під вартою такої особи.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з наступних підстав.
Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221160000781 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20 серпня 2025 року о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
21 серпня 2025 року о 12 годині 25 хвилин ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яка обґрунтовується такими доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20 серпня 2025 року, протоколами оглядів місць подій від 20 серпня 2025 року, фототаблицями до протоколів оглядів місць подій від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 20 серпня 2025 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, висновком експерта №12-14/78-НВ/25 від 21 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 20 серпня 2025 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20 серпня 2025 року, протоколом огляду речей від 20 серпня 2025 року, фототаблицею до протоколу огляду речей від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 20 серпня 2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 20 серпня 2025 року, протоколом огляду речей від 20 серпня 2025 року, фототаблицею до протоколу огляду предмету від 20 серпня 2025 року, протоколами огляду речей.
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності, є достатніми для висновування про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Так, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, його особу, суспільну небезпечність дій підозрюваного, враховуючи відсутність у нього міцних соціальних та сімейних зв'язків, які б могли слугувати стримуючими чинниками від переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
На думку слідчого судді у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства та переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, виходячи зі змісту формулювання підозри, зокрема обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та особи підозрюваного, зважаючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено, слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії, направлені на отримання доказів, підозра обґрунтовується у тому числі показами потерпілого та свідків, слідчий суддя також вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інше кримінальне правопорушення обумовлюється тим, що підозрюваний раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець може вчинити військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або дезертирство, в тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований його злочин, передбачений ч.4 ст. 186 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя вважає необґрунтованим та недоведеним стороною обвинувачення наявність існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого симулювання підозрюваним хвороби або іншим чином введення в оману, з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
При цьому, суд не приймає доводи сторони захисту про наявність підстав для негайного звільнення підозрюваного з-під варти через порушення органом досудового розслідування строку вручення підозрюваному ОСОБА_3 повідомлення про підозру, оскільки вони спростовуються протоколом затримання від 20 серпня 2025 року та повідомленням про підозру від 21 серпня 2025 року, з яких вбачається,що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_3 в двадцять чотири години з моменту затримання. При цьому протокол затримання підписаний ОСОБА_3 без будь-яких зауважень, в тому числі щодо часу затримання о 14 годині 25 хвилин 20 серпня 2025 року.
Отже, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання підозрюваного під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
За вказаних підстав, слідчий суддя висновує про необхідність обрати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів до 18 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя, керуючись ч. 3 ст. 183, ч.4, ч. 5 ст.182 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, майновий стан підозрюваного, який є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення, вважає за необхідне при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 гривень, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (п.1 ст. 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»). Водночас, положення п. 3 ст. 5 Конвенції мають спеціальне призначення, яке полягає у спрямуванні національних органів на вжиття усіх заходів задля визначення оптимального виду, розміру та обсягу гарантії, яка з одного боку, буде достатньою аби запобігти ризику втечі особи або ухилення її від кримінальної відповідальності, а з іншого забезпечить їй реальну можливість скористатись нею та залишитись на свободі.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню №12025221160000781 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 18 жовтня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 суму застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок, які можливо внести на відповідний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, суду та прокурора за першою вимогою; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 4) повідомляти слідчого, суд чи прокурора про зміну свого місця проживання; 5) утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали - до 18 жовтня 2025 року включно.
Зобов'язати старшого слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича або члена сім'ї підозрюваного ОСОБА_3 про його тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1