16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1119/25
Провадження № 2-а/730/13/2025
"28" серпня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників) справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, постанова ЕНА05322657 від 26.07.2025р., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що дана постанова відповідача є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження - закриттю, оскільки поліцейськими під час зупинки 26.07.2025р. стосовно нього не було здійснено розгляду справи, постанову йому вручили, на домашню адресу вона не надходила, а наступного дня у підсистему «Дія» прийшло сповіщення про складення вказаної постанови. Зазначає, що зупинка його транспортного засобу проведена поліцейським без передбачених ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав, доказів яких йому не було надано, тоді як вимагати пред'явлення страхового полісу працівники поліції можуть лише у двох випадках: при складанні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху; при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки поліцейський не надав доказів існування таких випадків, то винесена стосовно нього постанова є незаконною.
Позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за вказаною в заяві адресою місця проживання, яка згідно паспорту відповідає місцю його реєстраційного обліку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно ч.1 ст.127 КАС України вважається належним сповіщенням особи), а також додатково на повідомлену в заяві адресу електронної пошти, але своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, надав клопотання від 27.08.2025р., у якому просить розглядати справу в його відсутність через перебування на службі в Національній гвардії України, позовні вимоги підтримує в повному обсязі й наполягає на їх задоволенні.
Відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету (ч.1 ст.268, ч.2 ст.269 КАС України) та додатково на адресу електронної пошти, але своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, у встановлений судом строк представник відповідача ГУНП в Чернігівській області подав відзив на позов, в якому просить розглядати справу в їх відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки винесена інспектором поліції стосовно ОСОБА_1 адмінпостанова є законною, обгрунтованою, складеною за наслідком розгляду обставин події, ознаки якої відповідають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП; під час розгляду матеріалів позивача було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, надано докази скоєного правопорушення, роз'яснено його права, відеозапис долучено до постанови, від підпису в якій правопорушник відмовився; доводи позивача є помилковими, надуманими, такими, що не відповідають дійсності, та спрямовані виключно на спробу уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, тоді як сам факт непред'явлення страхового полісу не заперечується.
Неприбуття в судове засідання належним чином сповіщених сторін у даному випадку з огляду на приписи ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом положень ст.7, 9, 245, 249, 252, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення питання, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. При цьому, має бути дотриманий порядок (процедура) провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що поліцейським (м.Бахмач) ВП №1 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Івановим Сергієм Миколайовичем 26 липня 2025 року була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5322657 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн, а саме: ОСОБА_1 26.07.2025р. о 19:13:25 год на 115км траси М-02 керував автомобілем «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1 ґ Правил дорожнього руху.
Копію даної постанови ОСОБА_1 відмовився підписувати та отримувати в день її винесення, у зв'язку з чим вона була направлена позивачу 28 липня 2025 року рекомендованим листом, що підтверджується відміткою у п.9 постанови, а в п.7 також зазначено, що додатком до неї є відео з портативного відеореєстратора м505 номер 52.
Водночас копія постанови отримана ОСОБА_1 у застосунку «Дія», позовна заява подана ним до суду 04 серпня 2025 року, тобто, в межах визначеного ст.289 КУпАП, ч.2 ст.286 КАС України десятиденного строку на оскарження.
Порядок дорожнього руху на території України згідно Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. (далі - ПДР).
У ст.14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями п.1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до п.2.1ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Згідно п.2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР.
Дані норми кореспондують з ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Приписами ст.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язковість страхування цивільно-правової відповідальності; на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів; транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України (ч.1). Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.2).
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса та пред'явити їх на вимогу поліцейського, тоді як за невиконання цих вимог передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
На наданих відповідачем фотознімках і відеозаписах із автомобільного реєстратора та бодікамери поліцейського зафіксовано, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 із шосе, перетинаючи подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, повернув наліво та заїхав на АЗС, після чого за дане порушення п.34.1 ПДР був зупинений працівниками патрульної поліції. При спілкуванні з водієм поліцейський повідомив про вказану причину зупинку, яка відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, ОСОБА_1 почав вести себе агресивно й нетактовно, сперечався, на що йому правоохоронцями було пред'явлено докази вчиненого правопорушення. Одночасно працівниками поліції по базі МТСБУ було встановлено, що на керований ОСОБА_1 автомобіль відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу поліцейських ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія, а з приводу страхового полісу повідомив про його відсутність і для перевірки не надав. Надалі працівник поліції повідомив про винесення стосовно ОСОБА_1 відповідної адмінпостанови, від підпису в якій водій відмовився.
За відкритою й загальнодоступною інформацією з бази МТСБУ страховий поліс на автомобіль «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 26.07.2025р. відсутній.
Посилання ОСОБА_1 на те, що згідно п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. №1961-ІV працівники поліції мають право контролювати наявність страхового полісу лише при складанні протоколів щодо порушень ПДР та при оформленні матеріалів ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки з 01 січня 2025 року діє нова редакція даного Закону, де в п.1 ч.1 ст.9 визначено, що перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Тому, виходячи з вищенаведених правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів, зокрема й наявністю страхового полісу, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Водночас позиція позивача, що він мав право не пред'являти на вимогу працівника поліції для перевірки передбачені в п.2.1 ПДР документи, доки той не доведе законність зупинки його транспортного засобу не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Відтак, пояснення та процесуальна поведінка ОСОБА_1 , що відображена на відеозаписі з відеорестраторів поліцейського, де водій не оспорює факту відсутності під час керування автомобілем страхового полісу та відмовився його пред'явити працівникам поліції, сам фото-, відеозапис зі спеціального технічного засобу, в силу положень ст.251 КУпАП є належними й допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення, яким відповідачем згідно зі ст.252 КУпАП була надана правова оцінка й винесена законна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд зазначає, що вимога ст.14 Закону України «Про дорожній рух» та п.1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання ними є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Судом не встановлено порушень прав позивача зі сторони відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 25 червня 2020 року в справі №520/2261/19, хоча приписами ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення й покладено на відповідача - суб'єкта владних повноважень, проте це не виключає визначеного в ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували правильність встановлених відповідачем в оскаржуваній постанові обставин, ОСОБА_1 надано не було. Натомість, позивачем на підтвердження своєї позиції висловлено лише суб'єктивну думку щодо допущених поліцейськими порушень вимог законодавства, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Відповідно до ст.293 КУпАП, ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем щодо позивача на законних підставах й у межах службових повноважень, адміністративне стягнення накладено у відповідності до санкції ч.1 ст.126 КУпАП, а тому вимоги позивача про її скасування є необгрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позовних вимог по суті спору суд повністю відмовляє, то у відповідності до ст.139 КАС України понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Правилами дорожнього руху, ст.7, 9, 126, 245, 246, 249, 251, 252, 268, 278-280, 285, 289, 291, 293 КУпАП, ст.2, 5, 11-30, 48, 72-79, 90, 121, 139, 241-250, 257-262, 268-272, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець