27.08.2025 Справа №643/4341/25 Провадження №2/607/2880/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Баранова Д.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Баранова Дмитра Миколайовича про збільшення позовних вимог у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 2 - 3).
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 20 березня 2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області (а.с. 16 - 17).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Якімця Т.І. (а.с. 25).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2025 року цю цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 26, 27).
16 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Баранов Д.М. - подав клопотання, в якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 37 - 40).
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що спір про проживання малолітньої дитини разом з матір'ю між батьками відсутній, у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти проживання спільної дитини разом із матір'ю. Позивачка забезпечена житлом, а відповідач за зареєстрованим місцем не проживає, постійно мешкає у м. Києві, де орендує житло. Крім того, у клопотанні адвокат вказав, що ОСОБА_1 в змозі забезпечити доньці необхідний рівень життя, бо є фізичною особою-підприємцем та отримує достатній дохід, а ОСОБА_2 постійного доходу не має, офіційно непрацевлаштований, суб'єктом господарювання не зареєстрований.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Баранов Д.М. -вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час.
Вислухавши думку представника позивача, вивчивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що клопотання про збільшення позовних вимог не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Із змісту частин другої, третьої статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 49 ЦПК України, зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.
Крім того, загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року (справа №922/404/19) сформульовано висновок, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову; під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача (пункт 4.14).
У постанові від 31 травня 2023 року (справа № 916/1029/22) Верховний Суд зауважив, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Аналогічні висновки Верховного Суду сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року (справа № 924/1473/15), у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року (справа № 922/2575/19) та у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року
(справа № 910/18389/20).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже, дослідивши редакцію первісного позову та клопотання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд встановив, що у ньому фактично йдеться про збільшення позовних вимог (визначення місця проживання дитини) й зміну підстав позову, ураховуючи те, що вимога, пов'язана з визначенням місця проживання, зумовлює нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначення нових правових підстав позовних вимог, що слід подати окремим позовом.
Тож суд вбачає, що у клопотанні від 16 травня 2025 року фактично йдеться про зміну як предмета, так і підстав позову, що суперечить положенням статті 49 ЦПК України та не допускається.
За наведеного вище, суд доходить висновку про відмову у прийнятті клопотання про збільшення позовних вимог (визначення місця проживання дитини) позивачки ОСОБА_1 від 16 травня 2025 року.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 13, 43, 49, 260 - 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Баранова Дмитра Миколайовича про вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
2. Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятнадцятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.
4. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Т. І. Якімець