Справа № 465/10543/24
пр.№ 2/464/1261/25
28.08.2025 Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Жили В.С.,
за участі: секретаря судового засідання - Харук У.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до Франківського районного суду м. Львова з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 та кредитним договором № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019 в розмірі 216 972,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 23.08.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z06.00205.005576180, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 44 900 грн. строком на 30 місяців з процентною ставкою 21,99 % річних.
Окрім цього, 24.12.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z07.00205.006127730, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 50 000 грн. строком на 36 місяців з процентною ставкою 11,99 % річних.
На виконання означених договір АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, в свою чергу, відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість.
25.07.2023 АТ «Ідея Банк»на підставі договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 передав ТОВ «Свеа Фінанс»права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 та кредитним договором № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором №Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 становить 111 709,95 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 49 594,23 грн., заборгованість за відсотками - 18 247,66 грн., заборгованість за іншими процентними платежами - 43 868,06 грн., заборгованість та кредитним договором №Z06.00205.005576180 від 23.08.2019 становить 105 262,82 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 41 632,90 грн., заборгованість за відсотками - 28 804,85 грн., заборгованість за іншими процентними платежами - 34 825,07 грн., а всього 216 972,77 грн., яка, на переконання позивача підлягає стягненню з відповідачки.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2025 означену справу передано на розгляд Сихівському районному суду м. Львова за підсудністю.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов передано на розгляд судді Жилі В.С.
Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника в судове засідання. Водночас представник позивача Варшавський К.А. у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «Свеа Фінанс», проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, відзив на позовну заяву не подала, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв'язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу її зареєстрованого місця проживання.
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідачка повторно не з'явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 - 283 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.08.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z06.00205.005576180, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 44 900 грн. строком на 30 місяців з процентною ставкою 21,99 % річних (а.с. 24, 112).
24.12.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z07.00205.006127730, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 50 000 грн. строком на 36 місяців з процентною ставкою 11,99 % річних (а.с. 14, 114).
Підписанням означених договорів власноручним підписом, які за своєю правовою природою є змішаними договорами, відповідачка приєдналася також до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Позивач на підтвердження надання АТ «Ідея Банк» відповідачці кредитних коштів за договором кредиту та страхування № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019 долучив копію ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту та виписку по рахунку за період з 23.08.2019 по 25.07.2023 (а.с. 29, 31-33); за договором кредиту та страхування № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 - копію ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту від 24.12.2019 та виписку по рахунку за період з 24.12.2019 по 25.07.2023 (а.с. 20, 22-24).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 34-43).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу, позивач набув права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за спірними кредитними (а.с. 55, 56).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З досліджених судом доказів встановлено, що під час укладення між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договорів кредиту та страхування № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019, № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 досягнуто згоди щодо основних істотних умов, характерних для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідачка погодилася на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить її власноручно поставлений підпис на договорах та паспортах споживчого кредиту (а.с. 14, 15, 24, 25).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, надані позивачем виписки про рух коштів по картці та ордери-розпорядження підтверджують обставини видачі кредитних коштів за спірним договорами, відповідачка активно користувалася коштами, здійснювала платежі та частково погашала заборгованість тощо.
Щодо переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що до позивача ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договорами кредиту та страхування № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019, № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019.
За умовами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z07.00205.006127730 від 24.12.2019, станом на 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 111 709,95 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 49 594,23 грн., заборгованість за відсотками - 18 247,66 грн., заборгованість за іншими процентними платежами - 43 868,06 грн. (а.с. 21).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z06.00205.005576180 від 23.08.2019, станом на 25.07.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 105 262,82 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 41 632,90 грн., заборгованість за відсотками - 28 804,85 грн., заборгованість за іншими процентними платежами - 34 825,07 грн. (а.с. 30).
Вказана заборгованість відповідачкою не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості таких розрахунків судом не встановлено.
Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Враховуючи те, що відповідачка отримала кредитні кошти за спірними договорами та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, остання не надала, а позивач отримав право вимоги за такими договорами, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договорами кредиту та страхування № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019, № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 у розмірі 216 972,77 грн.
Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 28.08.2025.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договорами кредиту та страхування № Z06.00205.005576180 від 23.08.2019, № Z07.00205.006127730 від 24.12.2019 у розмірі 216 972 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 77 (сімдесят сім) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 28.08.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження:03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37616221;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Володимир ЖИЛА