Справа № 307/1809/25
Провадження № 2/307/626/25
28 серпня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Козьма О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Решетар Василь Васильович, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточненої позовної заяви зазначає, що 17 січня 2005 року між сторонами був укладений шлюб. Даний шлюб було зареєстровано виконавчим комітетом Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області у книзі реєстрації шлюбів за актовим записом № 9. Від шлюбу в них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Тячівського районного суду від 21 липня 2020 року справа № 307/525/20 шлюб між ними розірвано. Неповнолітні діти проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні, про що свідчить акт обстеження матеріально - побутових умов гр. ОСОБА_1 , складений депутатом Солотвинської селищної ради Шіман І.М. від 20 травня 2025 року. При обстеженні виявлено, що матеріально-побутові умови проживання сім'ї задовільні, проживають у власному будинку. На даний час, відповідач офіційно не працевлаштований. Аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам не проводиться, інших неповнолітніх дітей немає, батьки на його утриманні не перебувають. Таким чином, дітям в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь - якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.
Враховуючи наведене, просить стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти, на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення ними повноліття.
26 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
06 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що відповідач допомагає своїм дітям, але позивачка замовчує цей факт. Також звертає увагу на те, що відповідач є інвалідом третьої групи загального захворювання, що підтверджується посвідченням про інвалідність. Державну соціальну допомогу йому призначено з 14 травня 2014 року. На даний час він отримує соціальну допомогу в розмірі 2361 грн.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, згідно поданої представником позивачки заяви, просив справу розглядати без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, згідно поданого відзиву просили розгляд справи проводити у їх відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2020 року розірвано (а.с.9-10).
Від даного шлюбу мають двох дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком яких згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , значиться відповідач (а.с.6-7).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї складеного депутатом Солотвинської селищної ради VIII-го скликання ОСОБА_5 №106 від 20 травня 2025 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом з доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у приватному будинку, який в задовільному стані. Чоловік позивачки не проживає разом зі сім'єю та не бере участь у вихованні дітей. Шлюб між ними розірвано в 2020 році (а.с.11).
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи (а.с.41-42)
З відповіді Тячівського управління соціального захисту населення №1380 від 08 липня 2025 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку як одержувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та отримує допомогу в розмірі 2361 грн. щомісячно з 18 вересня 2018 року по 30 червня 2025 року (а.с.43).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК. України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому суд враховує вимоги статті восьмої Закону України «Про охорону дитинства» щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до ст. 183 СК України суд погоджується зі способом визначення аліментів у частці від доходу, обраним позивачем.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, враховуючи всі вивченні судом обставини, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 травня 2025 року, і до їх повноліття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 травня 2025 року, і до їх повноліття.
Стягнути зОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення суду складено 28 серпня 2025 року.
Суддя М.Д.Стецюк