Провадження № 22-ц/803/7949/25 Справа № 211/1367/25 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є.К. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
28 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 211/1367/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк",
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року, яке ухвалено суддею Костенко Є.К.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 03 червня 2025 року, -
У лютому 2025 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (надалі - АТ «Державний ощадний банк України», АТ "Ощадбанк", Банк), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13.05.2024 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №347031754302, відповідно до умов якого Банк, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальниці, надав позичальниці кредит у розмірі 128000,00 грн, під 40% річних, до терміну остаточного повернення кредиту, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 13.05.2029.
Крім того, договором передбачена сплата пені за несвоєчасне повернення боргу та процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банка України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожений день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу.
Відповідачка значний період часу порушує умови кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за його користування.
Станом на 30.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №347031754302 від 13.05.2024 складає 149 756,34 грн, з яких: 123149,06 грн - сума заборгованості за основним боргом; 17033,99 грн - сума заборгованості за процентами, 7984,08 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 1589,21 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в рахунок погашення боргу заборгованість у розмірі 149756,34 грн, та сплачений судовий збір 3028,00 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", заборгованість за договором про споживчий кредит №347031754302 від 13.05.2024 у розмірі 140 183 грн 05 коп., з яких: 123149 грн 06 коп. - сума заборгованості за основним боргом; 17033 грн 99 коп. - сума заборгованості за процентами.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2834 грн 43 коп.
В апеляційній скарзі позивач АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування". Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" були викладені в новій редакції. Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", цей пункт було змінено. Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів). У даній справі, як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, договір про споживчий кредит № 347031754302 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено 13.05.2024, отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" до відповідачки не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Наполягає на тому, що застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 13.05.2024), є юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства та свідчить про неправильне тлумачення правових норм судом першої інстанції.
Крім того, умовами самого кредитного договору передбачено право банку на стягнення пені
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позивач АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами, а тому, згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України, в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2024 ОСОБА_1 було оформлено заявку у АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", про отримання кредиту.
13.05.2024 між АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №347031754302, відповідно до умов якого Банк, шляхом одноразового безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальниці коштів, надав позичальниці кредит у розмірі 128000,00 грн, під 40% річних, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 13.05.2029, для споживчих цілей.
Згідно з розрахунком, наданого позивачем, станом на 30.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №347031754302 від 13.05.2024 складає 149756,34 грн, з яких: 123149,06 грн - сума заборгованості за основним боргом; 17033,99 грн - сума заборгованості за процентами, 7984,08 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу, 1589,21 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", підлягає стягненню неповернутий кредит і нараховані проценти. У період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідачка звільнена від обов'язку сплати на користь банку неустойки (штрафу, пені), внаслідок чого в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання - сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", заборгованості за кредитним договором.
Водночас, суд правомірно керувався тим, що вимоги АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", у частині стягнення з відповідачки пені не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 13 травня 2024 року до 04 листопада 2024 року, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк».
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції, не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами у період воєнного стану.
Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2025 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: