Провадження № 22-ц/803/7368/25 Справа № 204/11930/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
28 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року АТ “Акцент-Банк» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог АТ “Акцент-Банк» посилалися на те, що ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору б/н від 13 вересня 2018 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак відповідач ОСОБА_1 своїх обов'язків за угодою не виконує, не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку із неналежним виконанням свої зобов'язань, ОСОБА_1 має заборгованість перед банком, яка утворилася станом на 18 листопада 2024 року у розмірі 25 880 грн. 11 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 15 044 грн. 74 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 10 835 грн. 37 коп. На підставі викладеного АТ “Акцент-Банк» просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13 вересня 2018 року у розмірі 25 880 грн. 11 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 15 044 грн. 74 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 10 835 грн. 37 коп., та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі АТ “Акцент-Банк» просить заочне рішення суду від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ “Акцент-Банк» в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами АТ “Акцент-банк» посилалися на те, що ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 13 вересня 2018 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.1-4).
Зазначили, що підписом заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
АТ “Акцент-банк» стверджував, що зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту.
На підтвердження укладення між АТ “Акцент-банк» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, банком було надано суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку від 13 вересня 2018 року та Паспорт споживчого кредиту “Кредитна картка “Універсальна» (а.с.9, 10).
Слід зазначити, Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку від 13 вересня 2018 року не містять відомостей, про суму кредитного ліміту отриманого ОСОБА_1 (а.с. 9).
У заяві про приєднання до до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку від 13 вересня 2018 року відсутні відомості про отримані картки відповідачем ОСОБА_1 .
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має перед банком заборгованість за кредитним договором б/н від 13 вересня 2018 року, яка утворилася станом на 18 листопада 2024 року у розмірі 25 880 грн. 11 коп., яка складається із:
заборгованості за поточним тілом кредиту - 0 грн., заборгованості за кредитом (простроченим) у сумі 15 044 грн. 74 коп., заборгованості за поточними відсотками - 0 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 10 835 грн. 37 коп. (а.с.5-8).
Таким чином, встановлено заборгованість за поточним тілом кредиту та за поточними відсотками у відповідача ОСОБА_1 відсутня.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитом, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15 044 грн. 74 коп. та за простроченими відсотками - 10 835 грн. 37 коп.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ “Акцент-банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Слід зазначити, вимог щодо повернення заборгованості за поточним тілом кредиту та за поточними відсотками за користування кредитом банком не заявлено, оскільки така заборгованість взагалі відсутня.
У наданому банком розрахунку заборгованості, виписці по особовому рахунку зазначено, що за поточним тілом кредиту станом на 18 листопада 2024 року заборгованість - відсутня, за поточними відсотками заборгованість - відсутня (а.с.5-8).
Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі - 15 044 грн. 74 коп. та за простроченими відсотками - 10 835 грн. 37 коп. не можуть бути задоволені, оскільки умови щодо нарахування вказаної заборгованості не визначені в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку від 13 вересня 2018 року.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 313/181/21, провадження № 61-20039 св21.
Отже, позовні вимоги АТ “Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі - 15 044 грн. 74 коп. та за простроченими відсотками - 10 835 грн. 37 коп. є необґрунтованими належними та допустимими доказами у справі.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова