Провадження № 22-ц/803/7329/25 Справа № 186/576/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
28 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс» про розстрочку виконання рішення суду,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, заінтересована особа ТОВ “Укр Кредит Фінанс».
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року у справі №186/576/24 за позовом ТОВ “Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,з неї на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 1150-0986 від 03 лютого 2023 року у розмірі 65594 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 11 385 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 54 209 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. У зв'язку з наближенням фронту до міста Шахтарське, вона була вимушена звільнитися з роботи та просити захисту з чотирма дітьми у Німеччині, син ОСОБА_3 2009 року народження, син ОСОБА_4 , 2012 року народження (мати одиначка аліменти не отримує), діти під опікою ОСОБА_5 2015 року народження та ОСОБА_6 2016 року народження. Заявник вказує, допомогу на дітей в Німеччині вона не отримує, документи на розгляді, не працює, не перебуває у шлюбі, недавно похоронила батька, який підтримував її з дітьми матеріально. Єдине джерело її доходів це допомога на дітей під опікою, яку вона отримує від держави та три тисячі аліменти. Якщо при примусовому виконанні рішення суду будуть заарештовані її банківські рахунки, вона з дітьми залишиться без засобів до існування. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд розстрочити їй виконання рішення Першотравеського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року у справі №186/576/24 зі сплатою стягнутої суми рівними частинами щомісячно по 5 668 грн. 03 коп.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, заінтересована особа ТОВ “Укр Кредит Фінанс».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 28 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення рішення суду у справі скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі “Шмалько проти України» (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і , водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду».
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справі “Горнсбі проти Греції».
У рішенні від 17 травня 2005 року по справі “Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі “Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі “Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Відповідно до ч. 1, 2, 5, 7 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України “Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України “Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Встановлено, рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року у справі №186/576/24 за позовом ТОВ “Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено позовні вимоги ТОВ “Укр Кредит Фінанс». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598), суму заборгованості за Кредитним договором № 1150-0986 від 03 лютого 2023 року, яка становить 65 594 грн. та складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 11 385 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 54 209 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.51-53).
Вказане рішення суду від 19 березня 2025 року набрало законної сили 21 квітня 2025 року.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, заінтересована особа ТОВ “Укр Кредит Фінанс», посилаючись на те, що у зв'язку з наближенням фронту до міста Шахтарське, вона була вимушена звільнитися з роботи та просити захисту з чотирма дітьми у Німеччині, де допомогу на дітей вона не отримує, не працює, не перебуває у шлюбі, а єдине джерело її доходів це допомога на дітей під опікою, яку вона отримує від держави та три тисячі аліменти.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, та ті обставини, на які посилається заявник, не носять такого характеру.
Посилання ОСОБА_1 про залежність виконання судового рішення від її майнового стану не може бути прийнятий до уваги, адже згідно з ч.2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язань.
Доказів на підтвердження того, що матеріальне становище ОСОБА_1 у зв'язку з введеним в Україні воєнного стану істотно погіршилося, чи виникли інші об'єктивні та виключні обставини в її житті, що унеможливлюють виконання судового рішення, крім посилань на наявність у неї неповнолітніх дітей, заявником суду не надано.
Слід зазначити, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Таким чином, наведені заявником ОСОБА_1 обставини не є підставою для розстрочення виконання рішення в розумінні статті 435 ЦПК України.
За таких обставин, враховуючи викладене, виходячи з принципів верховенства права, обов'язковості виконання судових рішень, відсутності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, заінтересована особа ТОВ “Укр Кредит Фінанс».
Доводи апеляційної скарги щодо доведеності вимог заяви та наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В. Свистунова