Провадження № 33/803/1431/25 Справа № 175/1440/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
04 серпня 2025 року Кривмй Ріг
04.08.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції при секретарі судового засідання Шевченко В.В. клопотання про поновлення строку на апеляційне ображення та апеляційну скаргу захисника Філіповського В.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2025р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
за участю захисника (в режимі ВКЗ) Філіповського В.В.
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності (в режимі ВКЗ) ОСОБА_1
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
У зв'язку із поданням апеляційної скарги за межами строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції захисником заявлено клопотання про поновлення вказаного строку.
В обґрунтування поданого клопотання захисник вказав, що він та ОСОБА_1 не приймали участі у судовому засіданні, копію оскаржуваної постанови не отримували, у зв'язку з чим вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та прохав вказаний строк поновити.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що судовий розгляд проведено за відсутності учасників провадження, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в АДРЕСА_2 , копія оскаржуваної постанови була направлена за місцем його мешкання до с. Білогорка Київської області, та відповідно до штампу поштового відправлення до поштового відділення була здана 21.04.2025р., тобто порядок надіслання оскаржуваного судового рішення особі, щодо якої воно винесене, не відповідає вимогам ст. 285 КУпАП, тому суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі захисник Філіповський В.В.:
- вважає, що оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права;
- вважає, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений у порушення вимог закону та інструкції;
- зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував транспортними засобом, проте відповідно до відеозапису ОСОБА_1 перебував біля автомобіля та не рухався, докази на підтвердження керування транспортним засобом відсутні;
- вказує, що матеріали відеозапису не підтверджують наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, які наведені у протоколі;
- зазначає, що ОСОБА_1 не було роз'яснено право на проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я;
- прохає скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Про дату час та місце судового розгляду ОСОБА_1 повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, його інтереси представляє захисник Філіповський В.В., який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника, який підтримав подану апеляційне скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12.11.2024 о 23:50 год. біля буд.22 на вул. Дружби в м. Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan» X-Trail, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 7510, результат якого становить 0,38‰ (тест № 124). Керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №982139 від 13.11.2024; роздруківку тесту № 124 результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 7510 із показником 0,38‰; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 ; відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому ОСОБА_1 факт вживання алкогольних напоїв, а саме пива, не заперечував; рапорт.
Суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставин по справи, оцінивши наведені докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та доведеності його вини.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не може погодитись із висновками суду першої інстанції про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції після дослідження та аналізу матеріалів справи вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП неповно та необ'єктивно з'ясував всі обставини справи, що перешкодило вирішити її в точній відповідності із законом.
Суд апеляційної інстанції досліджуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення встановив, що відповідно до рапорту працівник поліції ОСОБА_1 при спілкуванні мав ознаки сп'яніння, якими були хитка хода, невнятна мова, запах алкоголю з порожнини рота.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали відеозапису, встановив, що наведені вище ознаки не відповідають дійсності, а саме координація рухів ОСОБА_1 не порушена, мова чітка, тому на переконання суду апеляційної інстанції фактичні обставини події у рапорті викладені неточно.
Щодо порядку продуття газоаналізатора та його результатів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи результат показника газоаналізатора склав 0,38 ‰, при цьому відповідно до матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 продував газоаналізатор кілька раз.
Відповідно до інструкції до газоаналізатора «Алкотест 7510», яка міститься у загальному доступі мережі «Інтернет» вказаний газоаналізатор має визначену виробником похибку, а саме: відтворюваність зі стандартним розчіном етанолу в температурном діапазоні - 5 ... 40oC - до 0,50 мг/л 0,008 мг/л або S0,50 мг/л 1,7 % вимірюваного значення в залежності від того, яке значення вище; до 1,00 ‰ - 0,017 ‰ або S1,00 ‰ - 1,7 % вимірюваного значення в залежності від того, яке значення вище.
Отже числові показники газоаналізатора мають допустиме коливання з урахуванням певних обставин.
Як вбачається із матеріалів відеозапису ОСОБА_1 продув газоаналізатор кілька раз, проте за рекомендацією інструкції до вказаного газоаналізатора продуття відбувається один раз протягом часу, достатнього для аналізу.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції обґрунтовано ставить під сумнів показник газоаналізатора, яким встановлений стан сп'яніння у ОСОБА_1 із показником 0,38 ‰.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Враховуючи неналежне використання газоаналізатора, яке виразилось у його продутті ОСОБА_1 кілька разів, показник газоаналізатора міг бути штучно збільшений понад допустиму норму, яка не відповідає стану сп'яніння, що в свою чергу становить обґрунтований сумнів у його достовірності.
Суд апеляційної інстанції також наголошує, що працівниками поліції належним чином не була з'ясована згода ОСОБА_1 із показниками газоаналізатора, а саме не роз'яснено допустиме значення показника газоаналізатора, яке не вважається станом алкогольного сп'яніння, а саме 0,2 проміле, та встановлене перевищення після його продуття, у зв'язку з чим не було роз'яснено право на огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у разі незгоди із таким показником.
Зазначення ОСОБА_1 , що він напередодні випив пива не можна вважати беззаперечним доказом його перебування у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із допустимим вмістом алкоголю у водія відповідно до вимог Інструкції, та проведення неналежної процедури його огляду на визначення такого стану.
Відповідно до судової практики ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено та особа є винною у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою наведені вище відомості, які створюють обґрунтований сумнів у доведеності винуватості ОСОБА_1 в вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, та вказаний принцип є одним з ключових елементів принципу презумпції невинуватості. Це означає, що особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку обвинувальним вироком суду, і будь-які сумніви щодо доведеності її вини мають тлумачитися на її користь, що призводить до виправдання цієї особи.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені вище встановлені фактичні обставини справи, не може дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 за принципом «поза розумним сумнівом», а тому вважає доводи апеляційної скарги захисника слушними, та такими що підлягають задоволенню, а оскаржувана скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання захисника Філіповського Віктора Валентиновича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - задовольнити, строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу захисника Філіповського Віктора Валентиновича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя