Провадження № 11-кп/803/2079/25 Справа № 175/5021/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року, якою обвинуваченій
ОСОБА_7
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 18.07.2025 р. включно, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 18.07.2025 року включно щодо обвинуваченої ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Відповідно до положень ст. 422-1 КПК України апеляційним судом на адресу суду першої інстанції було скеровано запит на отримання необхідних матеріалів даноого кримінального провадження, відповідь на який надійшла в провадження колегії суддів 22.08.2025 р.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції не врахував важливі обставини, що свідчать про відсутність реальних ризиків переховування обвинуваченої чи перешкоджання кримінальному провадженню; наполягає, що дані про особу обвинуваченої свідчать про те, що є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Звертає увагу колегії суддів, що суд в повній мірі не врахував, що обвинувачена має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що є вагомим аргументом на користь її повернення до суду; відсутність судимості та факт, що обвинувачена не переховувалася від органів досудового розслідування; обвинувачена проживає в прифронтовій зоні, що не створює реальних умов для переховування або впливу на хід провадження, враховуючи воєнний стан. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання або застави.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив розглянути апеляційну скаргу без участі сторонни захисту.
Обвинувачена ОСОБА_7 , повідомлена належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, заяв, клопотань на адресу апеляційного суду не надіслала.
Від прокурора надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора, просить залишити без змін ухвалу суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.
Ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 177 КПК України повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також врахував інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченої, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та експертів в цьому кримінальному провадженні, у зв'язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти основ національної безпеки України, який, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання на строк 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 співпрацювала з представниками військових та інших підрозділів держави-агресора та у разі перебування на волі матиме можливість продовжити вчинення злочину або уникнути кримінальної відповідальності шляхом залишення території України.
Одночасно, колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачена ОСОБА_7 раніше не судима, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що в свою чергу не стало стримуючим фактором, а тому вказані обставини не виключають можливість застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і в даному випадку не є гарантією запобігання вказаним ризикам.
З урахуванням вищевикладеного, особи обвинуваченої ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину проти основ національної безпеки України, на думку колегії суддів, маються всі підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків.
Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції обґрунтовано продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 та вважає за неможливе застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу. Доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині є необгрунтованими.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження її права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов'язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги захисника обвинуваченої задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року, якою продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 18.07.2025 року включно відносно обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без змін.
Судді: