Провадження № 22-ц/803/5356/25 Справа № 210/1390/24 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
26 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О..
сторони справи :
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кравцов Сергій Олександрович, на рішення Саксаганського районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року, ухвалене суддею Євтушенком О.І. в м.Кривому Розу, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 23 січня 2025 року,
Представник ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» Столітній М.М. у березні 2024 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 11.03.2024, в якій просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4474510 від 16.07.2021 станом на 06.03.2024 у загальному розмірі 49 200 грн. 00 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 200 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 16.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №4474510 про надання споживчого кредиту у сумі 15 000 грн. 00 коп. зі строком кредитування - 30 днів та датою повернення кредиту - 15.08.2021, що може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 договору.
Відповідно до п.1.5.2 договору, встановлена знижена процентна ставка 1,615% в день, яка застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору, або протягом 3-х календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник лояльності, отримає знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більш ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно) буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання перед позичальником, надавши кредит в обумовленому розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою ТОВ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів.
При цьому, ОСОБА_1 здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів на суму 7 837 грн. 50 коп. 17.08.2021, у зв'язку з цим відповідно до п.1.4, п.4.2 договорів відбулося продовження строку дії договору ще на 30 днів (до 16.09.2021) зі стандартною процентною ставкою 1,90% на день (п.1.5 договору). 16.09.2021 позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, угоду про пролонгацію строку дії договору не уклав, у зв'язку з чим на підставі п.4.3 договору строк дії кредитного договору було автопролонговано на 90 днів, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі позичальник оплати за кредитним договором не здійснював.
17.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф про відступлення права грошової вимоги, про що було повідомлено позичальника ОСОБА_1 листом шляхом направлення на вказану ним адресу електронної пошти.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 15 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 34 200 грн. 00 коп. - нараховані проценти за користування кредитом, а загалом 49 200 грн. 00 коп.
Після укладення договору факторингу, не зважаючи на невиконання позичальником кредитно-договірних зобов'язань, дійсний кредитор не здійснював додаткових нарахувань за кредитним договором (штрафі, пені, процентів тощо), та просить стягнути з позичальника заборгованість в межах розміру відступлених вимог.
18.04.2024 матеріали позовної заяви надійшли до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду за підсудністю на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.03.2024. За результатами автоматизованого розподілу матеріали позову передано у провадження судді ОСОБА_2 18.04.2024 (отримано 19.04.2024).
Рішенням Саксаганського районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволені частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4474510 від 16.07.2021 станом на 06.03.2024 у загальному розмірі 22 655 грн. 10 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 14 430 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 225 грн. 10 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 4 600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 5 400 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Компенсовано ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за рахунок коштів з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 114 грн. 30 коп.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кравцова С.О. оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Сторона відповідача вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 .
При цьому, представник відповідача зазначає, що у заяві про укладення спірного кредитного договору від 16 липня 2021 року зазначено особу позичальника: « ОСОБА_1 », телефон: « НОМЕР_2 », електронна адреса: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак зазначена інформація не відповідає дійсності і не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Дійсний номер телефону ОСОБА_4 є зовсім інший (НОМЕР_6). Крім того, картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належить ОСОБА_5 , однак номер телефону, який є інший, що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню оспорюваного кредитного договору.
Вказує, що фактично суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про належність номеру мобільного телефону та електронної пошти саме відповідачу. До того ж, суд першої інстанції зауважує, що за інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 01.08.2024 про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_4 банком дійсно було емітовано банківську платіжну картку. На вказану картку 16.07.2021 о 18.50 було зараховано кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп. через систему онлайн-платежів EASYPAY, на підтвердження чому надано виписку по рахунку, де вказана транзакція відображена.
На думку позивача переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку No НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Проте, до позовної заяви не додано Довідки платіжного провайдера. По-перше, правові відносини, про які зазначає позивач виникли між ТОВ «Авентус Україна» та нібито ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Представник відповідача зазначає, що умовами договору не передбачено залучення третіх осіб. У довідці, яка надана позивачем можна зазначено, що ТОВ «Контактовий Дім» (жодних договірних відносин між відповідачем та ТОВ «Контрактовий Дім») успішно виконала операції щодо перерахування коштів згідно Договору з ТОВ «Авентус Україна» саме із ОСОБА_4 , але в даній довідці відсутні будь-які підтверджуючі фактичні дані, які б могли підтвердити факт отримання грошових коштів.
Сторона відповідача вважає, що суд передчасно прийшов до висновку про підтвердження встановлення факту отримання ОСОБА_6 грошових коштів через відсутність доказів ідентифікації його саме як особи, яка виявила бажання отримати гроші в кредит у позивача.
Відповідач також не погоджується із точкою зору суду першої інстанції стосовно того, що посилання представника відповідача на положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які виключають право кредитора нараховувати проценти, суд оцінив критично, оскільки нарахування процентів мало місце у 2021 році, а тому вказана норма у рамках даного спору не підлягає застосуванню.
Представник відповідача вказує, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.
Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Відповідно до довідки №977 від 23.03.2025 року, яка видана ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_1 перебуває на контракті у вказаній військовій частині. Крім того, відповідно до Витягу із Наказу командира ВЧ НОМЕР_4 №295 від 22.12.2020 р. зазначається, що солдат ОСОБА_1 прибув до ВЧ та приступив до виконання службових обов'язків. Для підтвердження перебування ОСОБА_4 на військовій службі було додатково отримано Довідку із детальною вказівкою на часові межі перебування його на службі.
Представник відповідача наголошує на тому, що, у період виконання умов договору позики, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_1 мав статус та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції враховано не було. При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст.625, 1054 ЦК України та ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», посилаючись на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при правильному застосуванні норм матеріального права, просить залишити судове рішення Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в у цивільній справі №210/1390/24 від 07.03.2025 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не рідлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено електронний договір №4474510 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов'язується надати споживачеві грошові кошти на споживчі потреби. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А634069» 16.07.2021.
Відповідно до п.1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введеного коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.
Згідно з п.1.3 договору, сума кредиту складає 15 000 грн. 00 коп., тип кредиту - кредит.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5).
У п.1.5.1 договору сторони погодили стандартну процентну ставку - 1,90% в день, яка застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідно до п.1.5.2 договору, встановлена знижена процентна ставка 1,615% в день, яка застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору, або протягом 3-х календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник лояльності, отримає знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більш ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно) буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється сама на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише, як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності розмір зниженої процентної ставки зазначений в договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі. Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв'язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.
Мета отримання кредиту - споживчі потреби (п.1.6 договору). Додатком №1 до вказаного вище договору погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.
Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році, тобто метод «факт/факт».
За положеннями п.4.2.2 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.
Згідно з п. 4.3.1 - п. 4.4 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою cпоживача, відповідно до п.п.4.2.2 - 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у cпоживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою cпоживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору. Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в п.4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в п.4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.
Відповідно до п. 4.2, п. 4.2.1 - п.4.2.2, п. 4.2.4 кредитного договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (далі - пролонгація): споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.п.4.2.2 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Згідно з п.5.4 договору, споживач зобов'язався у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штраф та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
За п.п.1, 3, 8 п.5.1 кредитного договору товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача; у випадку допущення споживачем прострочення виконання зобов'язань за цим договором передавати інформацію про прострочену заборгованість близьким родичам, зокрема інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов'язання за цим договором або відповідно до законодавства.
Судовим розглядом також встановлено, що 16.07.2021 о 18.49 год. ОСОБА_1 підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором А634069 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором про споживчий кредит №4474510 від 16.07.2021, Паспорт споживчого кредиту, які містять детальні умови кредитування, запропоновані йому товариством при укладенні договору, процентну ставку та порядок повернення кредиту.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі досліджених та оцінених доказів виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними, достовірними та допустимими доказами.
При цьому, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором не погодився з ним та навівши власний розрахунок боргу, стягнув з відповідача на користь позивача меншу суму кредитної заборгованості ніж було заявлено позивачем.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат понесених сторонами по справі під час розгляду справи, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, керуючись положеннями ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної кожним із адвокатів сторін робіт, наданих послуг, критерії їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, дійшов висновку, що зазначені обома сторонами витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними. При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважав за можливе компенсувати понесені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірі 4 600 грн. - на користь позивача шляхом стягнення з відповідача пропорційно частині задоволених вимог, а на користь відповідача шляхом стягнення з позивача 5 400 грн. пропорційно частині відхилених вимог.
Колегія суддів перевіривши доводи сторони відповідача та наявні у справі докази повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами представника відповідача про незаконність судового рішення.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Суд першої інстанції у повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній є законним і належним чином обгрунтованимобґрунтованим.
У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, суд першої інстанції встановив, що 16.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір №4474510 про надання споживчого кредиту у сумі 15 000 грн. 00 коп. зі строком кредитування - 30 днів та датою повернення кредиту - 15.08.2021, що може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 договору.
Також суд встановив, що попередній кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання перед позичальником, надавши кредит в обумовленому розмірі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджено довідкою ТОВ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів.
При цьому, суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 здійснив 17.08.2021 оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів на суму 7 837 грн. 50 коп., у зв'язку з чим відповідно до п.1.4, п.4.2 договору відбулося продовження строку дії договору ще на 30 днів (до 16.09.2021) зі стандартною процентною ставкою 1,90% на день (п.1.5 договору).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже, як встановлено судом та підтверджено наявними у справі доказами, кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
В подальшому, 17.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф про відступлення права грошової вимоги, про що було повідомлено позичальника ОСОБА_1 листом шляхом направлення на вказану ним адресу електронної пошти.
За цим договором факторингу, до нового кредитора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 49 200 грн. 00 коп., яка складається: 15 000 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 34 200 грн. 00 коп. - нараховані проценти за користування кредитом.
Факт передання прав вимоги до ОСОБА_1 підтверджується обсягом наявних у справі доказів (актами, витягами, копією самого договору факторингу) та свідчить про дійсність набуття позивачем статусу нового кредитора.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до приписів ст.ст.514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовими установами, які надають фінансові послуги, що підтверджується відповідними свідоцтвами та виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд першої інстанції дослідивши надані позивачем доказів встановив, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора. Укладення договору оформлено відповідачем у встановлений товариством спосіб. При укладенні договору позичальник здійснив у відповідній послідовності усі вищевказані дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, ні відповідач ні його представник не спростували факт укладення спірного кредитного договору, а їх доводи, викладені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, фактично ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивному тлумаченні приписів чинного законодавства України.
Жодних умов, які законом визнаються несправедливими до договору внесено не було. Застережень або зауважень з боку позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору, під час його підписання, не було подано. Узгоджені сторонами правочину умови не суперечать положенням ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Отже, як встановлено судом та підтверджено наданими позивачем доказами, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальникові ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Факт перерахування кредитних коштів в сумі 15 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 при укладенні договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» № НОМЕР_1 підтверджено довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20.01.2023 №2351 про проведення транзакції через систему онлайн-платежів EASYPAY, де вказана транзакція зазначена під №967482690, дата прийняття - 16.07.2021 о 18.50 год., статус «принят».
За інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 01.08.2024 про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, що банком дійсно було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 та на вказану картку 16.07.2021 о 18.50 було зараховано кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп. через систему онлайн-платежів EASYPAY, що підтверджено випискою по рахунку, де відображена вказана транзакція.
Отже, вищенаведені докази в їх сукупності, повністю спростовують доводи відповідача та його представника про недоведеність позивачем перерахування коштів. При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач не надав будь-яких доказів, зокрема, виписки по його особовому рахунку, доступ до якого він має як клієнт банка-емітенту банківської карти, чи довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_1 на момент здійснення перерахування коштів або ж втрату картки з володіння в результаті протиправних дій третіх осіб.
Таким чином правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Відповідно до доводів позовної заяви, розрахунку заборгованості, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та відсотки за користування ним у повному обсязі не сплатив.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) №4474510 від 16.07.2021, з 16.07.2021 до 14.08.2021 Товариство здійснювало нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом на тіло кредиту 15 000 грн. 00 коп. за зниженою ставкою 1,615% (з розрахунку: 15 000 грн. * 1,615% / 100% = 242 грн. 25 коп. в день). Станом на 15.08.2021 загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом склала 7 552 грн. 50 коп.
Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 на погашення кредиту 17.08.2021 здійснив платіж в сумі 7 837 грн. 50 коп., у зв'язку з чим відповідно до п.1.4, п.4.2 договору відбулося продовження строку дії договору ще на 30 днів (тобто до 16.09.2021) із застосуванням стандартної процентної ставки - 1,90% в день (п.1.5 договору), про що повідомлено відповідача шляхом направлення СМС-повідомлення.
16.09.2021 позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, угоду про пролонгацію строку дії договору не уклав, у зв'язку з чим на підставі п.4.3 договору строк дії кредитного договору було автопролонговано на 90 днів, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Щомісячно проценти нараховувались за стандартною ставкою 1,90%, а саме, по 285 грн. 00 коп. (з розрахунку: 15 000 грн. * 1,90% / 100%).
Станом на 15.12.2021 заборгованість склала у загальному розмірі 49 200 грн. 00 коп., з яких: основний борг - 15 000 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом - 34 200 грн. Починаючи з 16.12.2021 нарахування процентів відповідачеві кредитором припинено.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 роз'яснено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості не погодився з ним та навів власний розрахунок боргу.
При цьому, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості проведено з неповним зарахуванням здійсненого 17.08.2021 відповідачем платежу на погашення кредиту в сумі 7 837 грн. 50 коп., за рахунок якого відповідно до п.1.4, п.4.2 договору відбулося продовження строку дії договору ще на 30 днів (тобто до 16.09.2021), однак вже із застосуванням стандартної процентної ставки - 1,90% в день (п.1.5 договору), а також невірним визначенням розміру процентів в межах початкового строку кредиту.
Суд встановив, що відповідач отримав кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування ним за зниженою ставкою 1,615% в день (тобто по 242 грн. 25 коп.), загальна сума процентів за користування кредитом складає 7 267 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку: (15 000 грн. * 1,615% / 100%) * 30 днів. Саме такий розмір процентів станом на 15.08.2021 зазначений у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача і відповідає умовам договору.
Відтак, вказаний у розрахунку заборгованості загальний розмір процентів в сумі 7 552 грн. 50 коп. станом на 15.08.2021 кредитором визначений невірно.
Виходячи з того, що станом на 15.08.2021 загальний розмір нарахованих процентів за зниженою ставкою склав 7 267 грн. 50 коп., і такий розмір процентів судом визначено за результатами калькулятивного перерахунку, в той час як відповідач сплатив 7 837 грн. 50 коп., тому фактично за рахунок сплачених ним коштів повністю погашено нараховані проценти, а залишок платежу в сумі 570 грн. 00 коп. (з розрахунку: 7 837,50 - 7 267,50) підлягав, перш за все, зарахуванню на погашення тіла кредиту, а вже подальше нарахування процентів мало здійснюватись саме по залишку тіла кредиту відповідно до п.3.1 договору, що становить 14 430 грн. 00 коп. (з розрахунку: 15 000 - 570).
Зарахування кредитором цих коштів на погашення процентів, нарахованих з 16.08.2021 за стандартною ставкою 1,90% в день на тіло кредиту в сумі 15 000 грн. 00 коп. суд оцінив критично, оскільки це суперечить положенням п.4.2 договору щодо пролонгації дії договору та свідчить про фактичну односторонність дій кредитора щодо пролонгації дії договору (продовження нарахування процентів) без отримання погодження на це з боку позичальника (платіж ОСОБА_1 здійснив 17.08.2021), адже відповідно до п.4.2.4 договору у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту (як це сталось у даному випадку), новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту договору (тобто з 18.08.2021, а ніяк не з 16.08.2021).
Суд першої інстанції, посилаючись на п.3.1 договору, де визначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт", навів власний розрахунок боргу процентів за стандартною ставкою 1,90% в день після пролонгації дії договору, вказавши, що нарахування процентів мало здійснюватись саме на залишок тіла кредиту 14 430 грн., відтак, розмір процентів за день складав 274 грн. 17 коп. (з розрахунку: 14 430 * 1,90 % / 100%).
При цьому, нарахування з вказаної дати кредитором процентів за стандартною процентною ставкою (1,90 % на день) повністю узгоджуються з умовами кредитного договору, а тому доводи про протилежне в цій частині не заслуговують на увагу.
У справі, що розглядається, з урахуванням досягнутої домовленості між кредитором та позичальником, позивач вправі був нараховувати проценти, обумовлені договором, а саме, в розмірі 1,90% на день у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту, з 18.08.2021 до 17.09.2021 включно, надалі позивач мав право стягнення процентів в порядку ст.625 ЦК України.
Встановив, що пролонгація дії договору мала місце лише на 30 днів, а відповідач жодних платежів більше не здійснив, подальше продовження строку дії договору, у тому числі шляхом автопролонгації, сторонами не узгоджувалось, додаткові угоди вони не укладали, суд вирахував заборгованість по процентам у розмірі 8 225 грн. 10 коп., виходячи з розрахунку: 274,17 * 30 днів.
Колегія суддів, перевіривши проведений судом розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором погоджується з тим, що загальна сума боргу складає 22 655 грн. 10 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 14 430 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 225 грн. 10 коп.
Також судом першої інстанції було вирішено питання щодо заявлених сторонами витрат на правничу допомогу, а саме по 10 000 грн. з боку кожної зі сторін.
Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.
Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.201 у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.202 у справі №742/2585/19.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, суду було надано: звіт про надання правничої допомоги від 06.03.2024 згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023, платіжну інструкцію №3656 від 06.03.2024 про оплату витрат за правову допомогу в розмірі 10 000 грн., договір №10/07-2023 від 10.07.2023 про надання правничої допомоги.
Згідно звіту про надання правничої допомоги від 06.03.2024, адвокатом Столітнім М.М. позивачу було надано такі види правової допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складення позовної заяви в справі про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, та подання позовної заяви в інтересах позивача до суду.
Також у рамках даної справи відповідачеві ОСОБА_1 було надано професійну правничу допомогу адвокатом Войтович Л.В. на підставі договору №24/143Ф про надання правової допомоги від 01.05.2024. На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвоката, суду було надано копію договору №24/143Ф від 01.05.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.05.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Войтович Л.В. Вартість послуг адвоката, наданих ОСОБА_1 , обумовлена у п.3.1 договору та визначена у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції, виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної кожним із адвокатів сторін робіт, наданих послуг, критерії їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, дійшов вірного висновку, що зазначені обома сторонами витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними. При цьому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 46% від заявлених позовних вимог), суд компенсував понесені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірі 4 600 грн. - на користь позивача шляхом стягнення з відповідача пропорційно частині задоволених вимог, а на користь відповідача шляхом стягнення з позивача 5 400 грн. пропорційно частині відхилених вимог.
Колегія суддів повністю погоджується з наведеним вище розподілом судових витрат, понесених сторонами по справі.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й належним чином обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави його скасування відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, а також витрати на правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кравцов Сергій Олександрович залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 26 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: