Справа № 149/2739/25
Провадження №1-кс/149/484/25
28.08.2025 р. м. Хмільник
Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025020210000337, внесеному до ЄРДР 22.07.2025 року за ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кустівці Хмільницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,
28.08.2025 року слідчий ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з клопотанням, погодженим прокурором ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України. З огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винним, наявність ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважав, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити встановленим ризикам та просив обрати йому запобіжний захід - тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор, слідчий клопотання підтримали, просили його задоволити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Прокурор вказав, що в силу вимог ст. 176 КПК України до підозрюваного не можуть бути застосовані інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 , його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили відмовити, оскільки стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, на які вказується у клопотанні. Крім того, захисник підозрюваного просив звільнити ОСОБА_5 у порядку ст. 206 КПК України, оскільки його затримання відбулося без законних підстав, інкриміновані йому кримінальні правопорушення є закінченими задовго до затримання, а посилання сторони обвинувачення на затримання підозрюваного під час вчинення злочину не узгоджуються із характером інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень. Підозрюваний ОСОБА_5 клопотання захисника підтримав.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступних висновків.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в умовах воєнного стану самовільно залишив дислокацію тимчасового командного пункту військової частини НОМЕР_1 , який розташовувався поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , внаслідок чого був відсутній на шикуванні під час ранкової перевірки особового складу та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його із виконанням свого військового обов'язку, до моменту встановлення його місцезнаходження працівниками Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області. Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 22.05.2024, незаконно придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, та перевіз її до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжував її зберігання. В подальшому, 22.07.2025 в ході огляду місця події у с. Кустівці, Хмільницького району Вінницької області, де в ході огляду місця подій поблизу помешкання ОСОБА_5 , в присутності понятих, було виявлено та вилучено корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та підривач «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2», які в конструктивному поєднанні є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка відноситься до бойового припасу. Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
27.08.2025 о 19:15 год. ОСОБА_5 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України як особу, підозрювану у вчиненні кримінальних правопорушень.
27.08.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України.
Стосовно доводів захисника про відсутність підстав для затримання ОСОБА_5 , передбачених ст. 208 КПК України та наявність підстав для його негайного звільнення в порядку ст. 206 КПК України, слідчий суддя зауважує, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України). Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку, встановлених законом. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини, внесено до ЄРДР 27.08.2025 о 15:53 год. Злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, є триваючим, з формальним складом та спеціальним суб'єктом. Оскільки ОСОБА_5 було затримано як особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, та яку застали під час вчинення триваючого злочину, що слідує зі змісту протоколу затримання від 27.08.2025, підстав вважати його затримання безпідставним не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Завданнями кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; невтручання у приватне життя; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження; розумність строків.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Частиною 1 статті 12 КПК України визначено, що під час кримінального провадження ніхто не може обмеженим у здійсненні права на вільне пересування через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження визначені статтею 131 КПК України та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу в силу вимог ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу (ч. 1 ст. 177 КПК України) є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Поняття «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи. При цьому слідчий суддя враховує відмінність між стандартом доказування «обґрунтованої підозри» та «поза розумним сумнівом» (ч. 2 ст. 17 КПК України), оскільки повідомлення особі про підозру не вимагає і не може вимагати такого ж ступеня доведеності причетності особи, що й для визнання її винною у вчиненні злочину.
Таким чином, оцінка обґрунтованості підозри в межах розгляду заявленого клопотання здійснюється слідчим суддею у контексті підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується: витягом з ЄРДР; документами, які підтверджують проходження ОСОБА_5 військової служби, залишення місця служби, висновком експерта №СЕ-19/102-25/16521-ВТХ від 29.07.2025, протоколом огляду від 22.07.2025 та іншими зібраними доказами.
Слідчий суддя вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує у своєму клопотанні слідчий, що полягають у необхідності запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити правопорушення, в якому підозрюється. Такий висновок грунтується на характері та обставинах двох кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 . Зокрема тривале перебування військовослужбовця на території Хмільницького району Вінницької області поза межами військової частини за місцем дислокації, вилучення за місцем проживання бойового припасу (гранати), де він її зберігав, а видав працівникам поліції вказаний боєприпас член сім'ї ОСОБА_9 , свідчать про високу імовірність продовження вчинення кримінальних правопорушень та вчинення нових. Зважаючи на тяжкість обвинувачення, що загрожує підозрюваному, існує ризик переховування від органів досудового розслідування, суду. Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою). Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 року вказав, що застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 176 КПК України залежить не лише від тяжкості злочину, у якому її підозрюють або обвинувачують, а й від наявності ризиків, що їх визначено статтею 177 Кодексу.
Законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу за умови доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом. Можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При цьому Коституційний суд вказав, що за частиною 6 статті 176 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід. Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 КПК України є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 183 КПК України. Під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя згідно зі ст. 178 КПК України враховує особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, сімейний стан, зокрема те, що він одружений і має двох дітей, які проживають разом з ним, позитивно характеризується за місцем проживання та задовільно - за місцем служби. При цьому слідчий суддя відхиляє доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності, що вказує на ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 раніше не судимий, а його судимість за вироком від 24.07.2012 в силу ст. 89 КК України вважається погашеною. Крім того слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 у судовому засіданні вказував на те, що він має намір продовжити військову службу. Самовільне залишення військової частини пояснив фактичним руйнуванням його військової частини внаслідок бойових дій, а на території Хмільницького району Вінницької області він перебував з відома командування та проходив лікування. Відомості щодо проходження лікування частково підтверджуються також наданими письмовими матеріалами, та стороною обвинувачення в цілому не заперечувалися.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні двох тяжких злочинів (ст. 12 КК України). З урахуванням обставин, урахованих при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки. Слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму, здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Підстав для застосування заходів, передбачених ст. 206 КПК України, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України слідчий суддя,
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про негайне звільнення підозрюваного в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Клопотання слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного у кримінальному провадженні №12025020210000337 ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25.10.2025.
Строк тримання ОСОБА_5 під вартою рахувати з моменту його затримання, тобто 19:15 год. 27.08.2025.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України, в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Хмільницького міськрайонного суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152. Банк отримувача:ДКСУ, м.Київ. Код банку отримувача (МФО):820172. Рахунок отримувача UA688201720355219002000000401. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа №149/2739/25, провадження 1кс/149/484/25.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора;
повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави визначити до 25.10.2025.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Вінницька установа відбування покарань (№1)».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Вінницька установа відбування покарань (№1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, про що повідомити Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1