Справа №:755/15094/25
Провадження №: 1-кс/755/3009/25
"25" серпня 2025 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100040003284 від 19.09.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.1,2 ст. 255 КК України, -
прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу дізнання Дніпровського ГУНП в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12024100040003284 від 19.09.2024року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.1,2 ст. 255 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшла інформація від працівників ДСР НП України про те, що група осіб, організували розгалужену мережу збуту наркотичного засобу «кокаїн» на території Дніпровського та інших районів м. Києва, а також інших міст України.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше вересня 2024 року, більш точної дати на цей час не встановлено, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території міста Києва та міста Одеса, здійснювали керівництво злочинною організацією, створеною невстановленими особами, керували її структурними частини, до складу якої залучили осіб, які добровільно вступили до складу вказаної злочинної організації та надали згоду на участь у вчинюваних нею злочинах.
Крім того, додатково під час досудового розслідування встановлено, що не пізніше вересня 2024 року, більш точної дати на цей час не встановлено, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території міста Києва та міста Одеса, створена злочинна організація, до складу якої залучено осіб, які добровільно вступили до складу вказаної злочинної організації та надали згоду на участь у вчинюваних нею злочинах.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 здійснює поліграфологічні дослідження діючих членів та кандидатів злочинного угрупування.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.08.2025 (справа №755/15094/25, провадження №1-кс/755/2874/25), 14.08.2025, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні квартири АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено та вилучено: ноутбук марки «Dell» із зарядним пристроєм, поміщено до спеціального упакування PSP3405497; мобільний телефон марки «Айфон 14» IMEI НОМЕР_1 , із сім-картою НОМЕР_2 , поміщено до спеціального упакування WAR1927605; мобільний телефон «Айфон13» IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , із сім картою НОМЕР_5 , поміщено до спеціального упакування WAR1927606, папку з документами відносно клієнтів яким надано поліграфологічні послуги, поміщено до спеціального упакування PSP3405496, один блокнот із чорновими рукописними записами, поміщено до спеціального упакування WAR1927608, 7(сім) блокнотів з рукописними записами, з зазначенням даних клієнтів та інші записи в їх сукупності, поміщено до спеціального упакування NPU5671826.14.08.2025 вилучені предмети визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав. Оскільки вилучене майно на даний час не оглянуто. Пояснивши, що ОСОБА_4 проводила поліграфологічні дослідження з-х осіб злочинної організації. Разом з тим жодних даних, які б свідчили що остання займалась збутом кокаїну або була учасником злочинної організації здобуто не було.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , заперечила проти задоволення клопотання, пояснила, що ОСОБА_4 дійсно є поліграфологом та проводить поліграфологічні дослідження. Під час обшуку у неї було вилучено зазначені речі, паролі від яких підзахисна надала слідчим.
Володілець майна в судовому засідання підтримала захисника, підтвердила що вона дійсно працює поліграфологом на проводить поліграфологічні дослідження, просила відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучені під час обшуку речі.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 173 КПК України передбачено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Суд бере до уваги, що накладення арешту на зазначене майно може призвести до необґрунтованого процесуального обмеження прав та інтересів особи .
Крім того, на даний час триває слідство тривалість якого неможливо прогнозувати, а обмеження у праві користування вказаними предметами суттєво вплине на права власниці.
Також, надані прокурором доводи щодо необхідності накладення арешту на зазначене майно є необґрунтованим. як і не доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, беручи до уваги встановлені обставини, а також те, що органом досудового слідства та прокурором не наведено доказів настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню у разі повернення тимчасово вилученого майна власнику, не доведено розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, а відтак слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Майно яке було виявлене та вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , а саме ноутбука марки «Dell» із зарядним пристроєм, мобільного телефону марки «Айфон 14» IMEI НОМЕР_1 , із сім-картою НОМЕР_2 , мобільного телефону «Айфон13» IMEI: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , із сім картою НОМЕР_5 , папки з документами відносно клієнтів яким надано поліграфологічні послуги, один блокнот із чорновими рукописними записами, 7(сім) блокнотів з рукописними записами, з зазначенням даних клієнтів та інші записи в їх сукупності - повернути власнику ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.
Слідчий суддя: